Справа № 165/1788/21 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В.
Провадження № 22-ц/802/604/22 Категорія: 96 Доповідач: Здрилюк О. І.
13 червня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О.І.,
суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К.,
секретар судового засідання - Кіт А.Д.,
з участю представника відповідача - Негодюк Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 , поданою від її імені представником ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2022 року,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області, де отримував пенсію за віком на підставі трудової книжки, виданої 20.09.1962 та 02.01.1979.
Після смерті чоловіка вона звернулася до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника на підставі ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак рішенням від 12.02.2021 № 907510140589 їй було відмовлено у переведенні на пенсію по втраті годувальника, у зв'язку з невідповідністю особистих даних годувальника у трудовій книжці, а саме відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 годувальник - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в трудовій книжці - ОСОБА_3 , 1944 року народження.
Вказує, що після виявлення описок у трудовій книжці вона надавала відповідачу додаткові документи, які підтверджують відомості про роботу ОСОБА_3 , 1944 року народження та ОСОБА_3 , 1943 року народження і вони стосуються ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім цього, дата народження її чоловіка визначалася за правилами воєнного часу, відповідно до яких всі діти, відомості про народження яких не збереглися, були записані за однією датою народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так як прізвище та ім'я у трудовій книжці було зазначено не вірно, тому довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 934 від 30.11.2020 ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» також була видана з опискою в написанні імені.
Ураховуючи наведене, просила встановити факт, що трудова книжка, видана 20.09.1962 на ім'я « ОСОБА_3 , 1944 року народження», трудова книжка, видана 02.01.1979 на ім'я « ОСОБА_3 , 1943 року народження», довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 934, видана 30.11.2020 ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» на ім'я « ОСОБА_3 » належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2022 року закрито провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Роз'яснено позивачці її право на звернення до суду для вирішення даного спору у порядку адміністративного судочинства.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені позивачки ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати цю ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу заперечила та просить залишити її без задоволення.
Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з'явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Крім того, представник позивачки надіслала заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду скасувати з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позовна заява містить позовні вимоги у сфері публічно-правових відносин.
Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, з порушенням норм процесуального права.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19) зазначено, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах».
У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №442/1904/20 (провадження № 61-7816св21) зазначено, що «під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 640/10329/16».
У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 760/5425/17 (провадження № 61-18392св19) вказано, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 червня 2016 року скасовано рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07 квітня 2016 року у справі № 760/1802/15-ц, яким встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 у період з 2008 року до ІНФОРМАЦІЯ_3, а заяву ОСОБА_1 , подану в порядку окремого провадження, залишено без розгляду у зв'язку з наявністю спору про право, який має розглядатися в порядку позовного провадження. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 серпня 2016 року у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 червня 2016 року відмовлено. Тому ОСОБА_1 у березні 2017 року звернулась з відповідними позовними вимогами про встановлення зазначеного юридичного факту до суду у порядку позовного провадження. Апеляційний суд безпідставно вважав, що разом із вимогою про встановлення факту позивач під час розгляду справи у порядку позовного провадження не пред'явила вимогу щодо права, для реалізації якого було необхідно встановити факт. Суд апеляційної інстанції не навів відповідної норми права, яка зобов'язувала б позивача разом із вимогою про встановлення факту, що розглядалась судом у порядку позовного провадження, пред'явленої після залишення судом без розгляду заяви, поданої в порядку окремого провадження, у зв'язку з наявністю спору про право, заявляти вимогу про визнанням, зміну чи припинення права, яке пов'язане із встановленням юридичного факту».
У справі, що переглядається позивачка ОСОБА_1 просила встановити факт, що трудова книжка, видана 20.09.1962 на ім'я « ОСОБА_3 , 1944 року народження», трудова книжка, видана 02.01.1979 на ім'я « ОСОБА_3 , 1943 року народження», довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 934, видана 30.11.2020 ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» на ім'я « ОСОБА_3 » належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Звернення до суду з цим позовом у порядку позовного провадження (а не окремого провадження) ОСОБА_1 мотивувала тим, що після смерті чоловіка вона звернулася до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника на підставі ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак рішенням від 12.02.2021 № 907510140589 їй було відмовлено у переведенні на пенсію по втраті годувальника, у зв'язку з невідповідністю особистих даних годувальника у трудовій книжці свідоцтву про його смерть НОМЕР_1 .
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 05 квітня 2021 року залишено без розгляду подану нею у порядку окремого провадження заяву про встановлення факту правовстановлюючого документа з підстав наявності спору про право.
Встановлення вказаного факту надасть їй можливість вирішити спір у позасудовому порядку.
У відповідності з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім'я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 05 квітня 2021 року залишено без розгляду подану ОСОБА_1 у порядку окремого провадження заяву про встановлення факту правовстановлюючого документа з підстав наявності спору про право (а.с.40).
Ураховуючи наведені обставини, а також зміст позовної заяви, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що даний спір стосується незгоди позивача із рішенням відповідача і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, у суду першої інстанції не було правових підстав для закриття провадження у цій справі.
Оскільки порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, то відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , подану від її імені представником ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2022 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя
Судді