Справа №760/20158/21
2/760/306/22
16 червня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А, за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобальна ресторанна група-Україна» про визнання бездіяльності незаконною та відшкодування моральної шкоди, суд
Позивач звернулася до суду з позовом і просить:
- визнати незаконною бездіяльність працівників ресторану KFC ТОВ «Глобальна ресторанна група-Україна», яка проявилася у відмові в обслуговуванні (прийнятті замовлення та видачі товару-продуктів харчуання) у зв'зку з відсутністю у неї медичної маски;
- стягнути з відповідача 50 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.
Посилається в позові на те, що 05 травня 2021 року вона приїхала до ресторану KFC ТОВ «Глобальна ресторанна група-Україна», де хотіла зробити замовлення і поїсти, проте їй відмовили в обслуговуванні через відсутність маски.
Пропозицію купити маску у відповідача вона відхилила, пояснивши це тим, що у неї вистачить грошей лише на їжу, а придбавши маску, вона не зможе оплатити замовлення.
Зазначає, що повідомила працівників про те, що дуже голодна і якщо не поїсть, то може погіршитися її самопочуття.
Крім того, вважає, що носити маску для особистого захисту чи ні кожен вирішує для себе сам і нав'язування є недопустимим, а тому дії відповідача є знущанням та порушують її права і свободи як громадянки України, передбачені Конституцією України.
Вважає відмову в отриманні послуги, а саме: в обслуговуванні (прийнятті замовлення та видачі товару-продуктів харчування) протиправною та такою, що порушує її право як споживача.
Протиправними діями відповідача порушено її нормальний соціально-побутовий ритм життя. Внаслідок хвилювання та занепокоєності тривалим очікуванням надання їй послуги і у зв'язку з її неотриманням, залишившись голодною, та через грубе порушенням відповідачем вимог законодавства, вона зазнала значних фізичних та моральних страждань.
Виходячи з цього, просить стягнути в відшкодування завданої їй моральної шкоди 50 000, 00 гр.
Відмічає також, що в рішенні Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) зазначено, що обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
На підставі цього вважає, що права, передбачені Конституцією України, не можуть бути обмежені постановою Кабінету Міністрів України, а тому відмова в обслуговуванні через відсутність у неї захисної маски на обличчі є незаконною.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 02 серпня 2021 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 10 серпня 2021 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
З рекомендованого повідомлення вбачається, що відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками 30 серпня 2021 року.
/ а.с. 22 /
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.
14 вересня 20212 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач проти позову заперечує.
Зазначає, що відмова в обслуговуванні у зв'язку з відсутністю у позивача засобів індивідуального захисту (маски) є правомірною та не порушує права позивача як споживача, оскільки законодавством України встановлено заборону для суб'єктів господарювання надавати послуги особам без засобів індивідуального захисту.
Відповідно до п. 2-2 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09 грудня 2020 року забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Вказана норма не є обмеженням конституційних прав особи, не є посяганням на права та свободи громадян, не є дискримінаційними відносно них, а є профілактичним заходом на виконання ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», який має на меті захист життя і здоров'я інших людей, право на що гарантоване cт.cт. 27,49 Конституції України.
Враховуючи зазначене, в закладах ресторанного господарства на період дії карантину відвідувачі зобов'язані перебувати в масках.
Крім цього, в даному випадку права та обов'язки громадян встановлені саме законом, адже вищевказана постанова КМУ №1236 прийнята на виконання та на підставі Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», тому є чинною та не суперечить Конституції України.
З 14 січня 2021 року набрав чинності п. «є» ч. 2 ст. 46 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», згідно якого за допуск особи у громадські будинки, споруди, де здійснюється обслуговування населення, та громадський транспорт у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, застосовуються фінансові санкції.
Вказана норма свідчить про те, що відповідач не мав права обслуговувати позивача, який відмовився одягнути засіб індивідуального захисту (маску).
Пунктом 13 постанови Головного держаного санітарного лікаря України Міністерства охорони здоров'я від 30 грудня 2020 року №57 «Про затвердження протиепідемічних заходів у закладах громадського харчування на період карантину та у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) передбачено, що відвідувачі повинні заходити до закладу та пересуватися по ньому вдягненими в респіратор або захисну маску, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно (крім часу сидіння за столом з ціллю приймання їжі та /або напоїв).
За порушення вищесказаних норм встановлено відповідальність згідно ст.44-3 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення».
Таким чином, вищевказаними актами встановлено заборону перебування відвідувачів в закладах громадського харчування без масок, заборону обслуговування відвідувачів, які не одягнули засоби індивідуального захисту та відповідальність за недотримання вищевказаних норм, чим підтверджується правомірність дій його працівників та спростовуються доводи позивача, викладені в позовні заяві.
Звернув увагу на те, що з аналізу ч. 1 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» випливає, що права споживачів не є абсолютними.
Крім того, зазначив, рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі 1-14/2020, на яке посилається позивач,закрито провадження в частині відповідності Конституції України (конституційності) положень підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 Постанови КМУ № 392, пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією, затвердженого цією постановою, на підставі пункту 5 статті 62 Закону України «Про Конституційний Суд України» - у зв'язку із втратою чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України.
Щодо відшкодування моральної шкоди зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди.
Крім того, позивач жодним чином не обґрунтував визначений ним розмір моральної шкоди.
Враховуючи викладене, просить у позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відутність підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Законом України «Про захист прав споживачів» визначено права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов?язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов?язків найманого працівника.
Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується представником відповідача, 05 травня 2021 року позивачу було відмовлено в обслуговуванні в ресторані KFC ТОВ «Глобальна ресторанна група - Україна» через відсутність засобу індивідуального захисту - захисної маски.
Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно зі ст.49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я та медичну допомогу.
Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
Крім того, держава забезпечує планомірне науково обґрунтоване попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових інфекційних захворювань.
Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Статтею 1 Закону України « Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - це адміністративні та медико - санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Відповідно до ч.1 ст.29 даного Закону карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів).
Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби.
На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Відповідно до п. 2-3 Розділу X «Прикінцеві положення» вказаного Закону тимчасово, на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з урахуванням епідемічної ситуації, можуть бути запроваджені обмежувальні протиепідемічні заходи щодо фізичних осіб.
За порушення встановлених обмежувальних протиепідемічних заходів особи несуть відповідальність згідно із законом.
11 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року був встановлений карантин на всій території України.
Відповідно до п.п.1 п.2 постанови на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється: перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Дія карантину, встановлена даною постановою, неодноразово продовжувалася протягом двох років постановами Кабінету Міністрів України.
Останньою постановою Кабінету Міністрів України №630 від 27 травня 2022 року дія карантину продовжена до 31 серпня 2022 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
За змістом ч.1 ст. 52 даного Закону постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Постанови Кабінету Міністрів України, якими введено та неодноразово продовжувався карантин на території України, офіційно опубліковані, тобто є чинними, а тому підлягають виконанню.
09 травня 2020 року постановою головного державного санітарного лікаря України затверджено Тимчасові рекомендації щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Тимчасові рекомендації розроблені з метою протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) під час торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами та повинні враховуватися суб'єктами господарювання з метою запобігання ускладненню епідемічної ситуації.
В п.п.4 п. 4 постанови зазначено, що допуск відвідувачів та перебування у закладі дозволяється лише у респіраторі або захисній масці, так щоб були покриті ніс та рот.
Крім того, Законом України» Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» врегульовано суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначено відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, а також встановлено порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.
Відповідно до ст.1 даного Закону санітарне та епідемічне благополуччя населення - це стан здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами.
Статтею 46 Закону встановлена адміністративна відповідальність та фінансові санкції за порушення санітарного законодавства.
Згідно з п.»є» ч.4 ст.46 Закону до підприємств, підприємців, установ, організацій, які порушили санітарне законодавство, застосовуються фінансові санкції: за допуск особи у громадські будинки, споруди, де здійснюється обслуговування населення, та громадський транспорт у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, без попередження, донесеного в будь-якій формі та в будь-який спосіб, про необхідність одягнути засіб індивідуального захисту органів дихання, зокрема респіратор або захисну маску, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовлені самостійно, та/або за відсутність реагування на перебування в таких місцях осіб без вдягнутих засобів індивідуального захисту (усне зауваження про необхідність одягнути засіб індивідуального захисту, припинення обслуговування, виклик представника Національної поліції з повідомленням про адміністративне правопорушення).
Відповідно до вимог даного Закону 30 грудня 2020 року Головним санітарним лікарем України була прийнята постанова №57 « Про затвердження протиепідемічних заходів у закладах громадського харчування на період карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яка була діючою станом на травень 2021 року.
Пунктом 1 даних заходів відповідальність за організацію та виконання протиепідемічних заходів покладається на керівника та/або адміністратора закладу.
Відповідно до п.13 заходів відвідувачі повинні: обробити руки антисептичним засобом перед входом на територію закладу громадського харчування; дотримуватись фізичної дистанції відповідно до вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України; заходити до закладу та пересуватись по ньому вдягненими в респіратор або захисну маску, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно (крім часу сидіння за столом з ціллю приймання їжі та/або напоїв); дотримуватись вимог та посилених протиепідемічних заходів, встановлених Кабінетом Міністрів України, на період дії карантину у зв'язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу.
Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Як зазначено вище, ст.49 Конституції України кожному громадянину країни гарантовано право на охорону здоров'я та медичну допомогу, в тому числі в умовах вжитих державою заходів, направлених на стабілізацію епідемічної ситуації.
Таке право гарантовано не лише громадянам, які не сприймають вжиті державою заходи, направлені на захист населення в умовах кононавірусної інфекції, а й тим, які їх оточують і мають право очікувати на повагу до своїх прав з боку інших.
Відповідно до ст.17 Закону України « Про захист прав споживачів» за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування.
Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1,4 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Постанови Кабінету Мінінстрів України є актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Частиною ч.2 ст.13 ЦК України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
З урахуванням викладеного вище суд вважає, що дії працівників відповідача, як закладу громадського харчування, при відмові в обслуговуванні позивачки за відсутності індивідуальних заходів захисту не можуть розцінюватися як бездіяльність, оскільки їх дії відповідали вище приведеним вимогам законодавства та постанов Кабінету Міністрів України, які підлягають застосуванню та виконанню на всій території України.
Суд також вважає, що такі дії працівників закладу громадського харчування не є обмеженням конституційних прав позивачки, оскільки відповідали як Конституції України, так і іншим законодавчим актам.
З урахуванням цього підстави для задоволення вимог позивачки в ці йчастині відсутні.
Що стосується посилання на розділ 2 Конституції України, суд зважає на наступне.
Даний розділ Конституції України права та свободи громадян поділяє на: особисті, політичні, економічні, соціальні, екологічні та культурні.
Приводячи перелік цих прав, позивач не зазначає, які ж все-таки з цих гарантованих їй прав щодо неї порушені відповідачем.
В свою чергу, Конституція України гарантує не лише права та свободи громадян, а й наділяє певними обов'язками.
Такими обов'язками є, в тому числі, закріплений у ст.68 обов'язок
кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших громадян.
Слід зазначити, що правами та свободами, гарантованими Конституцією України, володіють всі громадяни України, без будь-яких виключень, в тому числі правом очікувати дотримання щодо нього санітарних правил, встановлених державою в період карантинних заходів.
Крім того, посилання позивача на рішення Конституційного СудуУкраїни від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020усправі 1-14/2020 (230/20 також не може бути прийнято до уваги, оскільки воно було прийнято за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України(конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» в контексті відповідності положенням частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», і конституційне провадження було закрито у зв'язку з втратою чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України.
Рішення Європейського Суду, приведені в позові, стосуються зовісім інших за предметом справ, а окремі загальні положення, викладені в них, не є підставою для висновку про незаконність дій відповідача щодо позивача.
Суд не знаходить підстав і для задоволення вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.
Звертаючись до суду, позивач обгрунтовує завдану їй моральну шкоду та необхідність її відшкодування нормами ст.22 Закону України» Про захист прав споживачів» та ст.ст.23, 1167 ЦК України.
Так, частиною 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Разом з тим, положення ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» мають застосовуватися в сукупності з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Відповідно до ст. 711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу. Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені параграфом 3 глави 82 ЦК України.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Саме по собі задоволення вимог споживача не може бути підставою для відшкодування йому моральної (немайнової) шкоди.
З урахуванням викладеного вище, висновку суду про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, відсутні і підстави для задоволення вимог позивача і в цій частині.
Керуючись ст.ст. 8, 42, 49, 68 Конституції України, ст.ст. 4, 13, 15, 16, 711 ЦК України, Законами України « Про Кабінет Міністрів України», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»,« Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про захист прав споживачів», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України,суд
В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобальна ресторанна група - Україна» про визнання бездіяльності незаконною та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А. Шереметьєва