Справа №613/1478/21 Провадження № 2/613/135/22
09 червня 2022 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Уварової Ю.В.,
за участі секретаря - Барейкінї О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в м. Богодухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ про захист прав споживачів,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ", у якій просить договір позики № 2035670627335 від 21.12.2020, укладений між нею та ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» визнати недійсним.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» позивачці було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Проте, позивачкою не було підписано даний договір. Зазначає, що прийняття пропозиції від відповідача укласти електронний договір (акцепт) здійснено шляхом зазначення у відповідному чекбоксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Позивачка вказує на те, що договір про надання позики на умовах фінансового кредиту, укладений між позивачем та відповідачем, містить ознаки кредитного договору, а тому він повинен бути укладений у письмовій формі.
Також в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту. Працівниками ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» було проігноровано дані вимоги законодавства та не було надано позивачці розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв'язку з цим реально нарахований позивачці відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим, за зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів.
Відповідачем було введено позивачку в оману на рахунок істотних умов договору, а зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та ОСОБА_1 не було повідомлено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов'язання. Позивачці було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків), через що вона погодилась на укладання зазначеного договору. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як ОСОБА_1 запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах. Вважає, що такі дії відповідача є нечесною підприємницькою практикою.
Отже, позивачка вважає, що між нею та ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» було укладено недійсний правочин, такими діями порушуються її права, у зв'язку з чим вона звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 20.09.2021 було відкрито провадження у справі, визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 12.10.2021 було витребувано докази, а саме: екземпляр договору позики № 2035670627335 від 21.12.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ».
Ухвалою суду від 09.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Заходи забезпечення позову не вживались.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позову наполягала.
Представник відповідача ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» в судове засідання не з'явився, надав суду відзив, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Свої заперечення обґрунтував тим, що за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», позивачці були перераховані грошові кошти на банківську картку. Зазначає, що кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит самостійно ознайомилась з інформацією, необхідною для отримання споживчого кредиту, яка розміщена веб-сайті. Далі споживач заповнила свої дані на сайті ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ». Перш ніж отримати позику, клієнт зобов'язаний ознайомитися з правилами та умовами позики, переглянувши їх за посиланням https://bistrozaim.ua/oferta.pdf і підтвердити свою згоду. Після подачі заявки, ОСОБА_1 отримала на свій телефон, вказаний у заяві, СМС-повідомлення з унікальним кодом, який ввела на сайті bistrozaim.ua. Після чого, системою було згенеровано унікальний код, який був використаний уповноваженою особою Товариства для підтвердження підписання кредитного договору і після цього система перевела клієнту на карту суму, зазначену в заявці. Після оформлення спірного кредитного договору, ОСОБА_1 було надіслано примірник кредитного договору в особистий кабінет на веб-сайті та електронну пошту. Представник відповідача зазначає, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на електронну пошту та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна і пароля від особистого кабінета, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору. Зазначає, що кредитний договір був укладений у письмовій формі.
Щодо нібито нечесної підприємницької діяльності відповідач зазначає про таке. ЗУ «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові проценти ставки, тощо, які передують укладенню договору. Істотні умови спірного кредитного договору ОСОБА_1 були відомі та не змінювались. Діючим законодавством передбачено право споживача протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Тобто, навіть якщо припустити, що позивач була введена в оману відповідачем, чинне законодавство передбачає гарантії у вигляді відмови від договору, однак ОСОБА_1 не скористалась цим правом.
Відповідач заперечує, що перед укладенням договору на відстані він повинен був надати споживачеві інформацію, відповідно до п. 2 ст. 13 ЗУ «Про захист прав споживачів» та підтвердити письмово або за допомогою електронного повідомлення про факт надання інформації споживачу, відповідно до ч. 3 ст. 13 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки положення ст. 13 ЗУ «Про захист прав споживачів» не застосовуються до договорів, укладених на відстані, які стосуються фінансових послуг.
Отже, в діях відповідача не вбачається нечесної підприємницької практики.
Крім того, боржником було частково сплачено борг на рахунок відповідача за спірним кредитним договором, що свідчить про визнання особою боргу.
Щодо сукупної вартості кредиту, то відповідач зазначає, що визначення сукупної вартості кредиту для даного виду договорів не є обов'язковою. Позивач посилається на Постанову НБУ № 168, однак вказана постанова є обов'язковою для банків, а не для фінансових установ, зазначені норми не підлягають застосуванню до відносин між позивачем та відповідачем. Ціну спірного договору визначено сторонами.
Відповідач зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки позивач вважає, що договір ніби то не був укладений та просить визнати недійсним спірний договір. Зазначає, що правочин, який не вчинено, не може бути визнаний недійсним.
Крім того, просив розглянути справу за відсутності відповідача.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до такого висновку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року №916/3156/17 зроблено правовий висновок, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, якщо одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, то суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2020 між Товариством та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2035670627335 на суму 200,00 грн. зі сплатою процентів строком на 365 календарних днів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника, що засвідчує факт укладання між ними кредитного договору у формі електронного документу /а.с.63-66/.
Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» визначають порядок і умови надання Товариством грошових коштів у кредит та згідно п. 4.1 Договору є невід'ємною частиною цього Договору. Правила розміщені на сайті Товариства за посиланням: https://bistrozaim.ua у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Товариства до укладання договору.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4 договору позичальник зобов'язувався надати позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 200,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, на строк, зазначений в заяві-анкеті, а саме 365 днів /а.с.33/, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору.
Позивач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт Товариства: bistrozaim.ua, зазначила свої персональні дані в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримала грошові кошти у сумі 200,00 грн., пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклала кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.
Вищевикладене підтверджує те, що волевиявлення позивача було вільним і відповідало його внутрішній волі, відповідно до ст. 203 ЦК України.
Інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства роз'яснюється позичальнику, що перш ніж отримати позику, клієнт зобов'язаний ознайомитись з правилами та умовами позики, переглянувши їх на сайті https://bistrozaim.ua/oferta.pdf підтвердити свою згоду, поставивши відповідну галочку в пункті «З Правилами й умовами надання позики ознайомлений, і підтверджую направлення оферти у відповідності до запропонованої редакції, а також згоду на обробку персональних даних, в тому числі на передачу даних в бюро кредитний історій». Далі, після подачі заявки, клієнт отримує унікальний код підтвердження оформлення позики через СМС на свій мобільний номер вказаний при реєстрації на сайті bistrozaim.ua. СМС відправляється через зовнішній сервіс СМС-розсилок TurboSMS https://turbosms.ua/). Після отримання СМС, клієнт повинен ввести отриманий код на сайті, і таким чином підтвердити подачу заявки.
У разі позитивного рішення про видачу позики, система генерує унікальний код, який використовується уповноваженою особою Товариства для підтвердження підписання кредитного договору в порядку, визначеному ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», і тільки після цього система переводить клієнту на карту, суму зазначену в заявці.
Після оформлення кредитного договору, клієнт отримує свій примірник кредитного договору в особистий кабінет та електронною поштою. Доступ до електронного кабінету здійснюється за допомогою логіну та паролю, вказаному заявником під час реєстрації на сайті Товариства.
З цього моменту електронний договір вважається укладеним, в силу положень частини 2 статті 640 та статті 1046 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 4.3 Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Кредитний договір № 2035670627335, укладений 21.12.2020 було підписано позивачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор W1 було направлено позичальнику 21.12.2020 о 21:37:12 год. на номер мобільного телефону, вказаний нею під час заповнення заявки на отримання кредиту- 380673008681, одноразовий персональний ідентифікатор W1 було введено позивачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 21.12.2020 о 21:37:12 год., після чого позивач натиснула кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, після вчинених вищевказаних дій, 21.12.2020 о 21:38:07 год. Товариством було перераховано грошові кошти у сумі 200,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , що належить позивачу, що слугує доказом того, що позивач акцептував оферту відповідача /а.с. 37, 49/.
Отже, обставин нікчемності правочину судом не встановлено, договір був укладений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми, що спростовує необгрунтоване твердження позивача, що вона не підписувала договір № 2035670627335 від 21.12.2020.
Позивач посилається у позовній заяві на ЗУ «Про споживче кредитування», однак, відповідно до пункту 7 частини 2 статі 3 ЗУ «Про споживче кредитування» (який діяв на на момент вчинення правочину) Закон не поширюється на кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору № 2035670627335 від 21.12.2020 кредит надається на суму 200,00 грн.
Статтею 8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень.
Таким чином, враховуючи наведене та суму Договору, положення цього закону не застосовуються до оспорюваних правовідносин, а відтак й до вимог, встановлених ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо нечесної підприємницької практики, суд зазначає про таке.
Відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об'єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення. Зазначені умови не стосуються законної рекламної діяльності, у тому числі створення заяв або виразів, які не можуть бути сприйняті буквально.
Відповідно до п. 4.9 Договору позичальник підтверджує, що:
-отримав від Товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України (у тому числі інформацію, надання якої передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»);
-отримав піписаний сторонами екземпляр договору, графік платежів, паспорт кредиту;
-ознайомлений з умовами ЗУ "Про захист прав споживачів", повідомленням субєкта персональних даних про його права, визначені ЗУ "Про захист персональних даних", мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані та правилами;
-отримав Кредит не на споживчі цілі;
-інформація надана Товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Відповідно до п. 4.13 Договору зміна та/або припинення дії договору здійснюється за згодою сторін.
Згідно пункту 4.1 Договору, невід'ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ».
Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.bistrozaim.ua.
Інформація надана Фінансовою установою з дотриманням всіх вимог законодавства.
Правила Фінансової установи в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення Договору кредиту, визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію для укладення Договору.
Зі змісту оспорюваного кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його заявка до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позивачем не надано будь-яких підтверджень щодо використання відповідачем нечесної підприємницької практики.
Також, безпідставними є доводи позивача про те, що встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов'язань за договором є несправедливими умовами. Так, позивач вказує на те, що розмір нарахованих відсотків за укладеним між нею та відповідачем кредитним договором перевищує розмір заборгованості за кредитом. Проте, обгрунтовує це посиланням на ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», яка передбачає, що у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Слід зауважити, що саме позивачка ініціювала укладення оспорюваного договору, оформивши заявку на сайті відповідача, підписавши договір з використанням електронного підпису, оскільки паспортні дані клієнта, зазначені в договорі про надання фінансового кредиту, повністю відповідають паспортним даним позивачки. Суду не було надано доказів на спростування зазначеного.
Інших доводів щодо несправедливості умов Договору, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов'язками сторін на шкоду споживачеві, позивачкою не наведено.
При цьому, позивачка не була позбавлена можливості, у разі незгоди з умовами договору, скористатися своїм правом протягом 14 календарних днів відмовитись від укладення такого договору, що передбачено п. 2.2.1.4. договору.
Більш того, у відзиві на повну заяву представник відповідача зазначає, що позивачка є клієнтом товариства з 20.08.2019 та до даного Договору уклала ще три кредитних договори, за якими вона перераховувала кошти на рахунок відповідача, що підтверджується довідками /а.с.54-56/, чим виконала свої зобов'язання належним чином та в повному обсязі. А отже, позивачка була знайома з порядком укладення та з усіма умовами Договору.
Також важливо зазначити, що позивач здійснила часткову сплату боргу за спірним кредитним договором, що свідчить про визнання боргу та прийняття правил та умов позики. Перерахування коштів на рахунок відповідача за спірним кредитним договором підтверджується довідкою № 5442-1 від 06.10.2021 /а.с.53/.
Посилання позивача на постанови Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 916/16/16 та від 08 червня 2016 року у справі № 6-1109цс16 є безпідставним, оскільки фактичні обставини у зазначених справах і обставини у даній справі є різними.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши докази, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що сторонами у момент укладення спірних правочинів дотримано вимоги діючого законодавства щодо укладення правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставіст.ст. 368, 372 ЦК України , керуючись ст. ст. 77-81, 89, 200, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики № 2035670627335 від 21.12.2020, укладеного між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», 69019, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, будинок 39 а, офіс 25, код ЄДРПОУ 38839217.
Повне рішення складено 17.06.2022.
Суддя Ю.В. Уварова