Справа № 2а-2730/10/2570
27 травня 2010 р. суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Баргаміна Н.М., розглянувши матеріали подання старшого державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Лисанського А. В. про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа (закордонного паспорту) до виконання ним своїх зобов'язань, -
Старший державний виконавець Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Лисанський А. В. звернувся до суду з поданням, в якому просив ухвалити рішення про вжиття заходів для забезпечення виконання рішення суду № 2-4047, за яким 15.11.2002 року Новозаводським районним судом м. Чернігова було видано виконавчий лист, а саме: встановлення тимчасового обмеження боржнику - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: пр-т Перемоги, 75/5, м. Чернігів, у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа (закордонного паспорту) до виконання ним своїх зобов'язань. Своє подання мотивує тим, що боржник ухиляється від виконання своїх зобов'язань по сплаті аліментів.
Частина 2 статті 2 КАС України чітко визначає, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та Законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. З КАС України адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до адміністративного суду визначене статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства, в якій зокрема зазначено, що суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», до обов'язків державної прикордонної служби відноситься, зокрема запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.
Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до частини 2 ст. 8 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» у разі відмови громадянину України у виїзді за кордон з підстав, передбачених пунктами 1, 2 і 6-8 частини 1 статті 6 цього Закону, яким встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді закордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання, або він ухиляється від зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, він може оскаржити цю дію у судовому порядку.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідно до п. 1 ч. 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, у відкритті провадження у справі необхідно відмовити, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, та повернути подання з усіма доданими до нього матеріалами позивачеві.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.2 ст. 2, п. 6 ч. 1 ст. 3, ч.2 ст. 17, ч. 2 ст. 21, ч. 1 п.1 ст. 109, ст. 165,186 КАС України, -
У відкритті провадження за поданням старшого державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Лисанського А. В. про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа (закордонного паспорту) до виконання ним своїх зобов'язань - відмовити.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
Ухвала відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.М. Баргаміна