СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/27722/21
пр. № 2/759/1848/22
16 червня 2022 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Коваль О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості Займи» (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39-а, офіс 25) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості
Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 60 754,00 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 28.11.2018 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 1833226711880 в електронній формі, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 3000,00 грн. на строк 16 календарних днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 60,00 грн. за кожен день такого користування шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача. Через неналежне виконання відповідачем умов зобов'язання за вказаним договором у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 26.10.2021 року становить 60 754,00 грн., з яких: 2 562,21 грн. - сума кредиту, 53 699,52 грн. - проценти за користування кредитом, 645,00 грн. - пеня, 1 314,15 грн. - індекс інфляції за весь час прострочення, 2 533,12 грн. - 3% річних від простроченої суми.
Ухвалою суду від 10.12.2021 року відкрито провадження у справі, яке постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку;день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи. Така електронна адресса відповідача зазначена нею при укладенні договору про надання фінансових послуг № 1833226711880 в Інформаційно-телекомунікаційній системі в електронній формі. Відповідач до суду відзив не подала. Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України. Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином. Дослідивши матеріали справи, надані докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог частково, виходячи із наступного.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом встановлено, 28.11.2018 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 1833226711880 в Інформаційно-телекомунікаційній системі в електронній формі, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 3000,00 грн. на строк 16 календарних днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 60,00 грн. за кожен день такого користування шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача.
Як вбачається з кредитного договору відповідачка взяла на себе зобов'язання при виникненні заборгованості сплатити неустойку у вигляді штрафу в розмірі 3% за кожен день користування у межах встановленого строку та пеню в розмірі 3,64% від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на 15-й день - 5,02%, на 30-й день - 7,67% у порядку, що передбачені розділом 4 Умов.
Через неналежне виконання відповідачем умов зобов'язання за вказаним договором у відповідача виникла заборгованість, яка згідно розрахунку позивача станом на 26.10.2021 року становить 60 754,00 грн., з яких: 2 562,21 грн. - сума кредиту, 53 699,52 грн. - проценти за користування кредитом, 645,00 грн. - пеня, 1 314,15 грн. - індекс інфляції за весь час прострочення, 2 533,12 грн. - 3% річних від простроченої суми.
З урахуванням положень частини п'ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.
За умовами Договору про надання фінансових послуг від 28.11.2018 року№ 1833226711880, оформленого на підставі Заяви-анкети для отримання кредиту ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 3000,00 гривень строком на 16 днів до 13.12.2018 року зі сплатою процентів у розмірі 960,00 грн та процентів у розмірі 2% за кожен день користування кредитом (730 відсотків річних).
Відповідно до умов договору при виникненні заборгованості ОСОБА_1 зобов'язалася сплатити неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3 % за кожен день користування у межах встановленого строку та пеню у розмірі 3,64 % від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на 15 й день 5,02 %, на 30 й день 7,67 %.
Кредитний договір було укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Прості займи" в електронній формі.
Відповідно до довідки ТОВ "Фінансова компанія "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" N 795 від 03.11.2021 року на підтвердження виконання переказу відповідачу на картковий рахунок були перераховані грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. (а. с. 12, 13).
Передаючи на розгляд суду позов, який є предметом даного судового розгляду, позивач зазначив у ньому вимогу про стягнення заборгованості, на підтвердження якої надав розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 13.12.2018 відповідач має заборгованість у сумі 60 754,00 грн., з яких: 2 562,21 грн. - сума кредиту, 53 699,52 грн. - проценти за користування кредитом, 645,00 грн. - пеня, 1 314,15 грн. - індекс інфляції за весь час прострочення, 2 533,12 грн. - 3% річних від простроченої суми.
Отже, суд, реалізуючи завдання цивільного судочинства, закріплені у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України повинен надати правову оцінку саме цим конкретним підставам, оскільки з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.
Суд оцінює правовідносини, факти та обставини, які вже відбулися в минулому та надає їм правову оцінку в процесі судового розгляду конкретної справи, який обмежується предметом і підставами позову.
У відповідності до частини третьої ст. 12 та частини першої ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.
Матеріали справи свідчать про те, що предметом судового розгляду справи є аналіз спірних кредитних правовідносин між учасниками справи з метою встановлення підставності позовних вимог Товариства.
Відповідно до ст. 76 Цивільного процесуального кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статі 79 Цивільного процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
В свою чергу, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідачем не спростовано факту отримання кредиту та не надано доказів виконання зобов'язань перед позивачем.
Згідно з нормою ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Судом встановлено, що позичальник взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в Договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, внаслідок чого виникла зазначена заборгованість.
Разом з тим, правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Так, частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина 1статті 1050 Цивільного кодексу України).
Разом з тим відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умовами укладеного кредитного договору сторони по справі погодили сплату заборгованості за позикою до 13.12.2018 року та розмір процентів за наданою позику в розмірі в розмірі 960,00 грн.
Відтак, у межах строку кредитування (з 28.11.2018 до 13.12.2018) відповідач мав, зокрема, повернути позивачеві кошти і сплачувати проценти.
Після закінчення строку користування позикою, починаючи з 14.12.2018 року, відповідач мав обов'язок, незалежно від пред'явлення вимоги позивачем, повернути всю заборгованість.
Згідно з частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналогічні висновки містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).
З укладеного між сторонами Договору вбачається, що відповідач отримала позику строком на 16 днів до 13.12.2018 року.
Таким чином, право позивача нараховувати проценти та неустойку (пеню) за користування позикою, за несвоєчасне погашення позики, припинилося зі спливом строку кредитування, а тому з відповідача підлягають стягненню відсотки та пеня за період з 28.11.2018 до 13.12.2018 (включно).
Отже, з урахуванням строку кредитування, наданих позивачем розрахунків, Товариство має право на стягнення заборгованості: 2 562,21 грн. - сума кредиту, 792,00 грн - проценти за користування кредитом, 645,00 грн. - пеня, 1 314,15 грн. - індекс інфляції за весь час прострочення, 2 533,12 грн. - 3% річних від простроченої суми.
При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частин першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню сума 2270 грн. судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 525-527, 610-612, 625, 634, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 76-81, 89, 95, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 273, 274, 280-284, 354 ЦПК України,-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , ІНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості Займи» (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39-а, офіс 25) суму боргу у розмірі 5313, 36 грн. та витрати на сплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн., всього стягнути 7 583 (сім тисяч п"ятсот вісімдесят три) грн. 36 (тридцять шість) коп. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Текст рішення виготовлено 16.06.2022 року.
Суддя Коваль О.А.