Справа № 2а-6394/09/1570
16 липня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Хлюстіна Ю.М.
суддів - Свиди Л. І., Колесніченко О.В.
при секретарі судового засідання - Череватому М.Ю.
за участю сторін:
від прокуратури Київського району м. Одеси
законний представник - Шпагіна І.С. (згідно посвідчення)
від позивача представник - Луговський В.В. (по довіреності)
від відповідача представник - Приймак І.В. (по довіреності )
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий Дім Імперіал ВН»до Південної митниці про визнання недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товару через митний кордон України № 500040000/2008/003030 від 05.12.2008 року та № 500040000/2008/003045 від 06.12.2008 року, -
До суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Фруктовий Дім Імперіал ВН»до Південної митниці про визнання недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товару через митний кордон України № 500040000/2008/003030 від 05.12.2008 року та № 500040000/2008/003045 від 06.12.2008 року, мотивуючи це тим, що позивач 05.12.2008р. та 06.12.2008р. звернувся до відповідача з митними деклараціями для митного оформлення та пропуску ввезеного товару (четвертини тушок свійських курей загальною кількістю 999.99 т.) що були придбані на підставі Контракту № GI/FDI-1 від 23 вересня 2008р. через митний кордон України. Відповідачем було видано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені та пропуску товару через митний кордон України №500040000/2008/003030 від 05.12.2008р. та №500040000/2008/003045 від 06.12.2008р., що є правовими актами індивідуальної дії. Підставою для видання цих актів, з точки зору відповідача було неправильне визначення позивачем митної вартості товару. Позивач вважає, що такий правовий акт є незаконним, у зв'язку з тим, що частиною 1 ст. 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). А частиною 5 цієї статті передбачено, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Частиною 7 ст. 266 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу. Відповідачем у справі, при прийнятті карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500040000/2008/003030 від 05.12.2008р., №500040000/2008/003045 від 06.12.2008р., у порушення вимог ч. 5 ст. 266 Митного кодексу України не було мотивовано неможливість застосування кожного з наступних методів визначення митної вартості товарів з передбачених ч. 1 ст. 266 КАС України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи це тим, що Указом Президента України від 24.08.2000 року № 1922/2000 було затверджене «Положення про Державну митну службу України»яке встановило основні завдання покладенні на Державну митну службу України як центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи. З цього приводу, було створено та запроваджено єдину автоматизовану систему Держмитслужби України (далі - ЄАІС). У ЄАІС ДМСУ міститься розділ «Цінова інформація при визначенні митної вартості». Технічно робота цього розділу реалізована таким чином, що інформацію і стосовно рівня митної вартості аналогічних та подібних товарів можливо отримати і за термін, який максимально складає три місяця до моменту митного оформлення вантажу. Тому при митному оформленні вантажів співробітники відділу контролю митної вартості користуються інформацію за саме цей термін часу. Згідно цінової бази Державної митної служби України було з'ясоване, що рівень митної вартості на аналогічні товари цього ж виробника більший, ніж заявлений декларантом ТОВ «Фруктовий Дім Імперіал ВН». Якщо для підтвердження заявленої митної вартості недостатньо наданих і документів, декларант на вимогу митного органу зобов'язаний надати потрібні для і цього додаткові відомості.
Додаткові відомості можуть підтверджуватися такими документами: митна декларація країни відправлення (якщо вона є та в країні відправлення товари, що ввозяться на митну територію України, не були поміщені в митні режими, що не передбачають сплату податків); рахунок за платежі третім особам на користь продавця; рахунок за комісійні, брокерські послуги, що стосуються виконання умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається; відповідною бухгалтерською документацією; ліцензійними чи авторськими угодами; експортними (імпортними) ліцензіями; каталогами, специфікаціями, прейскурантами цін (прайс-листами) фірм-виробників; калькуляцією фірми-виробника на товар, що оцінюється (якщо фірма згідна її надати українському покупцеві); іншими документами, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості. Про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості, які визначені у п. 11 ПКМУ від 20.12.06 № 1766 було повідомлено декларанту ТОВ «Фруктовий Дім Імперіал ВН»у ході проведення процедури консультацій між ним та співробітником ВКМВ. Необхідні документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутні, що підтверджується листом ТОВ «Фруктовий Дім Імперіал ВН»від 05.12.08 № 14.
Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій 266 статті МКУ методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Враховуючи вищевикладене, а саме неможливість використання методів визначення митної вартості 1,2,4,5, митна вартість була визначена з використанням методів 3 та 6 на рівні - 1,80 дол. США/кг., згідно наявної інформації єдиної автоматизованої інформаційної системи ЦБД ДМСУ. Так співробітниками відділу контролю митної вартості, з урахування наявної інформації щодо рівня митної вартості на аналогічні товари та резервного методу, було здійснено митні оцінки від 05.12.08р. № 3847 та від 06.12.08р. № 3850 відповідно митна вартість була визначена на рівні 1,80 дол. США за 1кг.
Законний представник прокуратури Київського району м. Одеси підтримала пояснення надані представником відповідача та просила в задоволенні позову відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та законного представника прокуратури Київського району м. Одеси, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити з наступних підстав.
Судом по справі встановлені наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що 23 вересня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фруктовий Дім Імперіал ВН»(Покупець) та компанією INTERNATIONAL INC»(Нью Йорк, США) (Продавець) укладений контракт № GI/FDI-1 (аркуші справи 16-18), відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує товар у кількості 1 883 655,00 кілограмів (згідно специфікації, аркуш справи 19). Валюта контракту -долари США (п. 3 контракту). Ціна одного кілограму товару складає 0,7 долара США (70 центів), вартість партії товару встановлюється в інвойсах та/або специфікаціях (п. 3.2, 3.4 контракту).
Судом встановлено, що на підставі вищевказаного контракту та відповідно до інвойсу № 134802 від 20.11.2008 року (аркуші справи 14) компанією INTERNATIONAL INC»(Нью Йорк, США) товариству з обмеженою відповідальністю «Фруктовий Дім Імперіал ВН»були поставлені четвертини курячі морожені у кількості 499 995 кг за ціною 0,7 доларів США (70 центів) на загальну суму 349996,50 доларів США.
Також на підставі вищевказаного контракту та відповідно до інвойсу № 134801 від 20.11.2008 року (аркуші справи 26) компанією INTERNATIONAL INC»(Нью Йорк, США) товариству з обмеженою відповідальністю «Фруктовий Дім Імперіал ВН»були поставлені четвертини курячі морожені у кількості 499 995 кг за ціною 0,7 доларів США (70 центів) на загальну суму 349996,50 доларів США
Судом встановлено, що вартість одного кілограму чистої ваги нетто імпортованого товару, яка визначена контрактом та інвойсами до нього, становить 0,70 доларів США (70 центів).
В судовому засіданні встановлено, що 05.12.2008 року та 06.12.2008 року позивачем до Південної митниці для митного оформлення вищевказаного товару було подано вантажні митні декларації № 500040624/8/001193 та № 500040624/8/001200, відповідно до яких задекларований товар - четвертини тушок свійських курей, морожені, необвалені, які містять велику та малу гомілкові кістки, кістку стегна та хребці, чиста вага нетто -499995 кг. (ряд. 38) та вага брутто -518661 кг.(ряд. 35) та заявлено митну вартість товару виходячи із розрахунку 0,7 доларів США за кг.
Судом встановлено, що 05.12.2008 року та 06.12.2008 року відповідач відмовив в митному оформлені товару по ВМД № 500040624/8/001193 та № 500040624/8/001200, по факту відмови в митному оформленні товару відповідачем були складені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500040000/2008/003030 (аркуш справи 10) та відповідно №500040000/2008/003045 (аркуш справи 22), в яких було зазначено, що товари не підлягають митному оформленню, оскільки здійснено митну оцінку № 3847 від 05.12.2008 року на підставі розділу ХІ МКУ, Постанови КМУ від 20.12.2006 року № 1766, наказу ДМСУ від 02.12.2003 року № 828. В якості вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України, Південною митницею визначено подання митному органу нової ВМД з урахуванням митної оцінки.
Довідками №3847 від 05.12.2008 року та відповідно № 3850 від 06.12.2008 року (аркуші справи 11, 23) відділом контролю митної вартості та номенклатури відповідача була визначена нова митна вартість товару виходячи із розрахунку 1,8 доларів США/кг., тобто відповідач скоригував митну вартість товару в сторону збільшення, а саме з 349996,50 доларів США до 8999991,00 доларів США.
У зв'язку з відмовою Південної митниці у митному оформленні товарів на підставі довідок №3847 від 05.12.2008 року та № 3850 від 06.12.2008 року, якими митницею було визначена нова митна вартість, позивачем 06.12.2008 року та 09.12.2008 року були заповнені та подані нові вантажні митні декларації №500040624/8/001199 (аркуш справи 8) та № 500040624/8/001207 (аркуш справи 20), згідно яких, з урахуванням коригування митної вартості, ціна товару склала по ВМД №500040624/8/001199 -6625193,75 грн. (ряд. 45) та по ВМД № 500040624/8/001207 -6658943,41 грн. (ряд.45).
Як вбачається з письмових заперечень відповідача та згідно пояснень наданих представником відповідача у судовому засіданні, Південною митницею самостійно була проведена митна оцінка товару спочатку (по ВМД №500040624/8/001193) та на підставі 6-го (резервного) методу, визначення митної вартості виходячи із розрахунку 1,80 доларів США/кг, а потім (по ВМД № 500040624/8/001200) митна вартість була визначена з використанням методу 3 на рівні - 1,80 дол. США/кг., згідно наявної інформації єдиної автоматизованої інформаційної системи ЦБД ДМСУ.
Суд вважає, що відповідач Південна митниця при визначенні митної вартості із застосуванням 3 методу - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, діяла правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходячи з наступного.
Згідно з нормами ст.86 Митного Кодексу України - митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митною органу, що п прийняла, проставленням відміток па бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Відповідно до ст.88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які перемішуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; падати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Згідно статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим кодексом.
Стаття 262 Митного кодексу України, встановлює, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості -спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється у відповідності до розділу XI Митного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження».
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати відповідно до п.7 вказаного Порядку: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення/вивезення товарів, імпорт/експорт яких підлягає ліцензуванню.
Згідно п. 8 цього ж Порядку, для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також інші документи.
Пунктом 10 вищезгаданого Порядку визначено, що відомості, па підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.
У разі необхідності для підтвердження мінної вартості товарів декларант зобов'язаний подати додаткові документи (п. 11 вказаного вище Порядку в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин): договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару: калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Пунктом 13 вказаної Постанови, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.
У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або, якщо він відмовився від їхнього подання, митну вартість товарів, відповідно до пункту 14, визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Судом встановлено, що при здійсненні митної оцінки товару з метою підтвердження митної вартості, згідно п. 11 вказаної Постанови № 1766 у ході проведення процедури консультацій між декларантом ТОВ «Фруктовий Дім Імперіал ВН»та співробітником ВКМВ, декларанта було повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, про що свідчить лист ТОВ «Фруктовий Дім Імперіал ВН»№ 14 від 05.12.2008 року (аркуш справи 71), який був наданий позивачем до Південної митниці, та в якому зазначено, що додаткових документів, таких як бухгалтерська документація, прайс листи, каталоги, калькуляція фірми виробника, копії вантажних митних декларацій, та інших документів для підтвердження митної вартості товару вони надати не можуть, оскільки відправник відмовився надати вищезазначені документи посилаючись на законодавство США, комерційну таємницю та просять дозволити митне оформлення без надання вищеперерахованих документів.
Крім цього, відповідно до ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється шляхом застосування методів, визначених ст. 266 Митного кодексу України.
Зокрема, ст. 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6),
Стаття 266 Митного кодексу України передбачає, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Одночасно законодавцем зазначено, що якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів, при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.08 року №339, саме контроль здійснюється митним органом шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митному органі Інформацією про рівень цін на такі товари.
Указом Президента України від 24.08.00 № 1922/2000 було затверджене «Положення про Державну митну службу України»яке встановило основні завдання покладенні на Державну митну службу України як центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи.
З цього приводу, було створено та запроваджено єдину автоматизовану систему Держмитслужби України (далі - ЄАІС).
У ЄАІС ДМСУ міститься розділ «Цінова інформація при визначенні митної вартості». Технічно робота цього розділу реалізована таким чином, що інформацію і стосовно рівня митної вартості аналогічних та подібних товарів можливо отримати і за термін, який максимально складає три місяця до моменту митного оформлення вантажу. Тому при митному оформленні вантажів співробітники відділу контролю митної вартості користуються інформацію за саме цей термін часу.
Судом встановлено, що згідно цінової бази Державної митної служби України було з'ясоване, що рівень митної вартості на аналогічні товари цього ж виробника більший, ніж заявлений декларантом ТОВ «Фруктовий Дім Імперіал ВН», що підтверджується витягом з Єдиної аналітичної формаційної системи Держмитслужби України (аркуші справи 68-70) щодо товарів ідентичних товару який був заявлений ТОВ «Фруктовий Дім Імперіал ВН», до митного оформлення, з якого вбачається, що відповідно до ціпової інформації яка містилась у зазначеному витягу ЄАІС ДМСУ митна вартість на аналогічний товар та подібні товари інших виробників була значно більшою, ніж яку заявив декларант ТОВ «Фруктовий Дім Імперіал ВН».
Отже, правильність зазначення позивачем вартості товару могла бути перевірена витягом цінової інформації бази даних Державної митної служби України.
Пунктом 3.5. Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31.01.07 року № 74, передбачено, що митна вартість товару визначається митним органом на підставі наявних у нього відомостей згідно із законодавством, зокрема з використанням інформації біржових організацій про ціни па сировину й матеріали, які є складовими оцінюваного товару та інформації про розрахунки співвідношення вартості сировини та готової продукції, надісланні Держмитслужбою.
Па підставі наведених правових норм та за вказаних обставин, а також з урахуванням того, що ТОВ «Фруктовий Дім Імперіал ВН»фактично погодилось з митною вартістю, визначеною митним органом, на що вказує факт добровільної сплати позивачем всіх митних платежів, суд вважає, що дії митної служби щодо визначення митної вартості товару є правомірними.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем правильно були застосовані резервний та 3 (за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів) методи визначення митної вартості товару, у зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів, що вимагав відповідач, та у зв'язку з відсутністю інформації необхідної для її визначення іншими методами,
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий Дім Імперіал ВН» задоволенню не підлягає.
Керуючись 259,260,262,265,266 Митного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 9, 71, 158 -163 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий Дім Імперіал ВН»до Південної митниці про визнання недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товару через митний кордон України № 500040000/2008/003030 від 05.12.2008 року та № 500040000/2008/003045 від 06.12.2008 року - відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанова складений та підписаний колегіє суддів 16 липня 2010 року.
Головуючий суддя
Судді