79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
17.07.2010р. Справа № 2а-6610/10/1370
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулик А.Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просить суд поновити позивача з 30.04.2009 року на посаді директора Львівського комунального підприємства «Нове»та стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, середній заробіток за час затримки проведення розрахунків, та середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки, в сумі 47385 грн. 92 коп.
Позовні вимоги мотивовані протиправним звільненням позивача з посади директора Львівського комунального підприємства «Нове»на підставі розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 30.04.2009 року № 29-К.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити, виходячи з наступного.
Предмет адміністративної юрисдикції, тобто коло справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства визначений ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України). Зазначена стаття встановлює компетенцію адміністративних судів залежно від характеру спору, тобто його предмета та суб'єктного складу спірних правовідносин.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з визначенням поняття публічної служби, яке наведено у п. 15 ст. 3 КАС України, під публічною службою розуміється діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суддя зазначає, що система місцевого самоврядування в Україні, правовий статус органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 року № 280/97-ВР.
Стаття 2 вказаного вище Закону зазначає, що місцеве самоврядування в Україні -це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади -жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста -самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Серед органів місцевого самоврядування положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виділяють представницькі органи місцевого самоврядування, виконавчі органи рад, а також органи самоорганізації населення.
Система місцевого самоврядування законодавчо закріплена у положенні ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування»та включає в себе: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст та органи самоорганізації населення. Згідно з ч. 2 ст. 5 цього Закону, у містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.
Отже, як випливає із положень вказаного закону, підприємства, установи чи організації комунальної форми власності, утворені органами місцевого самоврядування не охоплюється поняттям системи місцевого самоврядування., і відповідно не належать до органів місцевого самоврядування.
Порядок проходження служби в органах місцевого самоврядування визначений Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування»від 07.06.2001 року № 2493-ІІІ (зі змінами та доповненнями).
Визначення поняття служби в органах місцевого самоврядування міститься у ст. 1 цього Закону, відповідно до якої, служба в органах місцевого самоврядування -це професійна, на політичній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до положення ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»від 07.06.2001 року № 2493-ІІІ, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органі місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
Суддя зазначає, що перелік класифікації посад в органах місцевого самоврядування визначений ст. 14 цього Закону, не охоплює посади на підприємствах, установах чи організаціях державної чи комунальної форми власності.
Як вбачається з положення ст. 78 Господарського кодексу України, комунальні підприємства утворюються органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входять до сфери його управління та є суб'єктами господарських відносин.
Керівник комунального підприємства, зокрема, директор призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові. Проте, з аналізу Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»від 07.06.2001 року № 2493-ІІІ вбачається, що керівник комунального підприємства не є посадовою особою місцевого самоврядування.
Таким чином, спір з приводу трудових відносин, що виникає між керівником чи іншим працівником комунального підприємства, та органом, який його призначив є трудовим спором і не може визнаватися спором з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Визначення позивачем в якості відповідача Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради не відносить вказаний спір до компетенції адміністративного суду, оскільки такий не стосується прийняття позивача на публічну службу, її проходження чи звільнення з неї.
Відповідно до ст. 221 Кодексу законів про працю України, трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах та районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.
Як вбачається з п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, справи щодо захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів із цивільних, житлових, земельних, сімейних чи трудових відносин розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Стаття 107 Цивільного процесуального кодексу України визначає, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.
Отже, до категорії адміністративних справ, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України, не відносяться трудові спори керівників та інших працівників державних чи комунальних підприємств, організацій та установ, які працюють за контрактом чи іншою формою трудового договору, оскільки КАС України, не визнається публічною службою робота працівників бюджетних установ, державних та комунальних підприємств тощо.
Узагальнюючи викладене вище, суддя дійшов висновку, що спір щодо поновлення позивача на посаді директора Львівського комунального підприємства «Нове»не є спором з приводу прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, а тому, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу -відмовити.
Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження ухвали подається протягом 5 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо така скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Гулик А.Г.