08.06.2022 року м.Дніпро Справа № 904/668/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.,
секретар судового засідання Зелецький Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Горлань Євгена Володимировича
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 у справі №904/668/21 (суддя Мельниченко І.Ф.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Горлань Євгена Володимировича, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Потєхіна Владислава Дмитровича, м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 604 077,75 грн.
1. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 у справі №904/668/21 у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Горлань Євгена Володимировича до Фізичної особи-підприємця Потєхіна Владислава Дмитровича про стягнення заборгованості у сумі 604 077,75 грн. відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Фізична особа-підприємець Горлань Є.В. вчинив дії, передбачені п. 5.1. спірного договору, а саме надав обладнання, перелік якого визначений додатком №1 до договору. Крім того, вказана обставина не заперечується і самим позивачем, про що свідчить зміст позовної заяви. Позивач не довів перед судом належними доказами, яким чином зі сторони відповідача були порушені права позивача. Позивач правовою підставою заявленої вимоги про стягнення з відповідача компенсаційних витрат у розмірі 209 029,00 грн., вказує ч. 4 ст. 1135 ЦК України, однак будь-яких доказів у підтвердження необхідності вчинення правочину на вказану суму в інтересах всіх учасників спільної діяльності позивач, право якого на ведення спільних справ було обмежене, суду не надав. З огляду на відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення вартості майна в сумі 266000,00 грн. та в частині стягнення компенсаційних витрат в сумі 209029,00 грн., у суду відсутні підстави для задоволення вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних грошових коштів, які є похідними вимогами.
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Фізична особа-підприємець Горлань Євген Володимирович (позивач) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 у справі №904/668/21; зупинити розгляд справи до набуття чинності рішенням Кіровського районного суду м. Дніпро по справі №203/3057/20; ухвалити нове рішення, згідно з доповненнями до апеляційної скарги, які позивач зможе надати після набуття чинності рішенням Кіровського районного суду м. Дніпро по справі №203/3057/20.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- оскаржуване рішення суду є невірним за своєю суттю та підлягає скасуванню, оскільки до його прийняття призвела низка процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції, які не тільки унеможливили повне та всебічне дослідження обставин справи, але й потягнули за собою порушення матеріального права;
- судом першої інстанції було порушено процесуальні норми про неможливість повторної участі в розгляді справи тим самим складом суду, рішення якого було скасовано. Окрім того, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви від 09.02.2021 з надуманих, як пізніше підтвердив Верховний Суд, підстав, суддя Мельниченко І.Ф. фактично відмовила позивачеві у захисті його порушених прав, оскільки повторне подання позову вже виходило за межі позовної давності, що суддя чітко усвідомлювала;
- всупереч нормам п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, а також всім доводам та законним аргументам, ухвалою місцевого господарського суду від 27.10.2021р. було відмовлено в зупиненні розгляду цієї справи навіть попри клопотання обох сторін про це. Зазначена ухвала не була належним чином обґрунтована. Твердження судді, що нібито, наявних матеріалів достатньо для вирішення справи є хибним;
- судом першої інстанції допущено порушення принципу змагальності сторін. Відповідач не надав письмових заперечень проти позову, лише його представник усно заперечував проти всіх позовних вимог. Оскільки у цьому випадку будь-які заперечення проти позову суперечили би показанням того ж відповідача в іншій цивільній справі, то це є черговим підтвердженням не тільки пов'язаності, але й прямої залежності цієї справи від результатів розгляду цивільної справи №203/3057/20;
- відповідачем не доведено свою невинуватість у порушенні зобов'язань перед позивачем;
- в обґрунтування свого рішення суд поклав аргументи про відсутність узгодження укладення договору оренди для здійснення спільної діяльності та аргумент про нібито відсутність доказів у підтвердження необхідності вчинення правочину на вказану суму в інтересах всіх учасників спільної діяльності позивачем, право якого на ведення спільних справ було обмежене, що також є помилковими.
2.2. Узагальнені доводи учасників провадження у справі, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та запереченні на відзив.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Фізична особа-підприємець Горлань Є.В. вчинив дії, передбачені п. 5.1. спірного договору, а саме надав обладнання, перелік якого визначений додатком №1 до договору. Крім того, вказана обставина не заперечується і самим позивачем, про що свідчить зміст його позовної заяви. Саме на ФОП Горлань Є.В., як позивача, покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Проте, всупереч наведеному позивач не довів перед судом належними доказами яким чином зі сторони відповідача були порушені права позивача. Умовами договору передбачене спільне ведення справ, яке потребує згоди всіх учасників для вчинення кожного правочину, а також посвідчення повноважень окремого учасника довіреністю, виданою йому іншими учасниками, на вчинення правочинів від імені всіх учасників у відносинах із третіми особами. Позивач, як у своєму позові, так і в апеляційній скарзі в частині стягнення з відповідача компенсаційних витрат у розмірі 209 029,00 грн посилається на частину 4 ст. 1135 ЦК України, однак будь-яких доказів у підтвердження необхідності вчинення правочину на вказану суму в інтересах всіх учасників спільної діяльності позивач, право якого на ведення спільних справ було обмежене, суду не надав.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
У зв'язку з відпусткою судді Верхогляд Т.А., для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо, за розпорядженням керівника апарату суду від 29.03.2022р. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2022р. визначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження у справі.
Судом зазначено, що у зв'язку із затвердженням Верховною Радою Указів Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 14.03.2022р. №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", про день, час та місце судового засідання учасники провадження у справі будуть повідомлені додатково ухвалою суду.
У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з відпустки судді Верхогляд Т.А., за розпорядженням керівника апарату суду від 28.04.2022р. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, відповідно до якого справу №904/668/21 передано раніше визначеному складу суду: головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2022р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Горлань Євгена Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022р. у справі №904/668/21 прийнято до свого провадження. Розгляд справи призначено в судове засідання на 08.06.2022р.
В засіданні суду 08.06.2022 року представник відповідача надав пояснення по апеляційній скарзі. Представник позивача взяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, але не зміг надати пояснення через виниклі у нього технічні проблеми з відеозв'язком, що здійснювався з використанням технічних засобів позивача та програмного забезпечення "EasyCon".
В судовому засіданні 08.06.2022 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2017 між Фізичною особою-підприємцем Горлань Євгеном Володимировичем (далі - Сторона-2 ) та Фізичною особою-підприємцем Потєхіним Владиславом Дмитровичем (далі - Сторона-1) укладено Договір спільної діяльності № СД2 (далі - Договір).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що сторони за цим договором зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, яке належить сторонам на відповідних правових підставах, спільно діяти для досягнення спільної господарської мети отримання прибутку від діяльності об'єкта - пекарні, розташованої за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв, 11Л.
Згідно з умовами даного договору спільна діяльність повинна здійснюватися сторонами на основі принципів законності та добросовісності (п. 1.2 договору).
За умовами пункту 1.3 договору спільна діяльність за цим договором здійснюється без створення юридичної особи.
Відповідно до пункту 2.1 договору для більш швидкого та ефективного досягнення мети, вказаної в пункті 1.1 даного договору, сторони зобов'язуються:
- обмінюватись наявною в їх розпорядженні інформацією з питань, які становлять спільний інтерес сторін;
- проводити спільні консультації за узгодженою тематикою для обговорення питань спільної діяльності;
- у випадку необхідності здійснювати взаємне фінансування на безпроцентній поворотній основі згідно з додатковими угодами, які укладатимуться між сторонами;
- виконувати своєчасно обов'язки, передбачені даним договором.
Розділом 3 договору визначені права та обов'язки сторони-1. Так, для досягнення мети, вказаної в пункті 1.1 даного договору, сторона-1 здійснює наступні дії (п. 3.1 договору):
- виконує всі необхідні дії юридичного характеру, а також забезпечує отримання необхідних дозвільних документів для досягнення визначеної договором мети за узгодженням із стороною-2 (п. 3.1.1 договору);
- забезпечує ведення податкового та бухгалтерського обліку спільної діяльності сторін шляхом отримання послуг від самозайнятої особи-бухгалтера, який має необхідну освіту та досвід, на підставі довіреності сторін, якою така особа буде уповноважена здійснювати ведення фінансового та бухгалтерського обліку (п. 3.1.2 договору);
- забезпечує надання сторонам самозайнятою особою-бухгалтером звіту про фінансовий стан об'єкта обліку - пекарні, розташованої за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв 11Л, щомісячно. У випадку відпустки або хвороби самозайнятої особи-бухгалтера, сторона забезпечує надання такого звіту сторонам один раз у два місяці (п. 3.1.3 договору);
- веде облік майна сторін, що об'єднується, на самостійному балансі (п. 3.1.4 договору);
- представляє загальні інтереси сторін спільної діяльності перед третіми особами (п. 3.1.5 договору);
- забезпечує організацію виробничого та торгового процесу (п. 3.1.6 договору).
До прав та обов'язків сторони-2 згідно з розділом 4 договору належать:
- зобов'язання належним чином здійснити фінансовий вклад у спільну діяльність (п. 4.1 договору);
- право здійснювати контроль за процесами господарської діяльності, проводити аудит фінансових результатів діяльності (п. 4.2 договору);
- сторона-2 виконує всі необхідні дії юридичного характеру, а також забезпечує отримання необхідних дозвільних та інших документів для досягнення визначеної Договором мети за згодою сторони-1.
Відповідно до пункту 5.1 договору з моменту його підписання сторона-2 зобов'язується надати обладнання (додаток 1) та приміщення, розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв 11Л для здійснення виробничо-торгової діяльності.
У пункті 6.1 договору сторони узгодили, що частки сторін у майні визнаються наступними:
- частка сторони-1 - 50% (п. 6.1.1 договору);
- частка сторони-2 - 50% (п. 6.1.2 договору).
Майно (грошові кошти, майнові внески сторін, матеріальні та майнові права), створене або набуте сторонами в результаті спільної діяльності, складають їх спільну часткову власність (п. 6.4 договору).
Пунктом 7.3 договору визначено, що всі фінансові операції по спільній діяльності сторін здійснюються за погодженням сторін та обліковуються на балансі спільної діяльності.
Розділ 8 договору передбачає порядок розподілу результатів спільної діяльності, у відповідності до якого стороні-1 належить 50 процентів від загального прибутку, одержаного від спільної діяльності за цим договором (п. 8.1 договору); стороні-2 належить 50 процентів від загального прибутку, одержаного від спільної діяльності за цим договором (п. 8.2 договору).
Згідно з пунктом 9.1 договору спільні витрати та збитки сторін покриваються за рахунок спільного майна сторін, отриманого в результаті спільної діяльності, в тому випадку, якщо вони виникли не в наслідок неправомірних дій однієї із сторін або порушення нею умов договору.
Спільні витрати та збитки від спільної діяльності покриваються за рахунок спільного майна сторін, а недостатні суми розподіляються між сторонами рівними частинами (п. 9.2 договору).
За умовами пункту 10.1 договору будь-яка зі сторін може вийти зі спільної діяльності шляхом письмового повідомлення іншої сторони не пізніше, ніж за 60 днів до дня виходу.
Відповідно до пункту 10.2 договору стороні, яка виходить із участі у спільній діяльності, відшкодовується вартість її частки в спільному майні спільної діяльності, що визначається на день виходу з урахуванням вартості обладнання. За погодженням з іншою стороною доля у спільному майні спільної діяльності може бути повернута в натуральній формі.
Пунктом 10.3 договору визначено, що у випадку виходу сторони з участі в спільній діяльності раніше одного року з моменту дії даного договору, вартість відшкодування часток сторін складає:
- при виході сторони-1, їй відшкодовується 1 грн. (п. 10.3.1 договору);
- при виході сторони-2, їй відшкодовується вартість переданого майна згідно з пунктом 5.1 (п. 10.3.2 договору).
У відповідності до пункту 11.1 договору спільна діяльність припиняється, а цей договір втрачає свою силу та дію в наступних випадках:
- сплив строку дії договору;
- за згодою сторін спільної діяльності;
- за рішенням суду;
- в інших випадках, передбачених законодавством України.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.05.2019 року, і може бути продовжений за погодженням сторін, шляхом підписання відповідних додаткових угод до цього договору (п. 13.1 договору).
Додатком № 1 до договору № СД2 від 01.06.2017 сторони погодили кількість та найменування майна.
Звертаючись з даним позовом позивач вказує про те, що за договором КП-2 Фізична особа Горлань Євген Володимирович викупив у Фізичної особи Потєхіна В.Д. частину обладнання на загальну суму 266 000,00 грн., що мало бути передано у спільну справу за переліком до договору № СД2 від 01.06.2017. Проте, жодних документів про фактичну передачу придбаного за договором КП-2 відповідач позивачу не надав, як і не підписав жодного документу про прийняття спірного майна від позивача до договору № СД2 від 01.06.2017.
Таким чином, позивач вказує про те, що дії відповідача позбавили останнього можливості довести, що спірний товар належить саме йому, як і довести той факт, що позивачем виконано умови пункту 5.1 спірного договору.
Крім того, позивач вказує про те, що на виконання умов спірного договору останній задля забезпечення функціонування спільної справи, керуючись ч. 4 ст. 1135 Цивільного кодексу України уклав договір оренди приміщення № 13 від 01.06.2017 за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв, 11Л, відповідно до якого останнім було самостійно сплачено орендні платежі у загальній сумі 209 029,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов договору про спільну діяльність від 01.06.2017 №СД-2, позивач прийняв рішення про вихід із спільної діяльності з відповідачем, про, що останній, у порядку визначеному пунктом 10.1 договору, повідомив відповідача листом від 07.12.2017.
У листі від 07.12.2017 позивачем зазначено, що останнім днем дії договору вважається 08.02.2018.
Крім того, у вказаному листі позивачем також заявлено вимогу відповідачу про проведення взаємних розрахунків за спірним договором.
Відповідач вимоги позивача, викладені в листі від 07.12.2017, не виконав, що і стало причиною даного спору.
Фізична особа-підприємець Горлань Євген Володимирович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути, з відповідача врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 21.09.2021, заборгованості в сумі 604 077,75 грн., з яких:
- вартість майна в сумі 266 000,00 грн.;
- плата за користування грошовими коштами в розмірі 3% річних, по дату фактичного виконання, сума яких, станом на дату подання позову, становить 28 154,30 грн.;
- інфляційні втрати по дату фактичного виконання, сума яких, станом на дату подання позову, становить 48 277,42 грн.
- компенсація в сумі 209 029,00 грн.;
- плата за користування грошовими коштами в розмірі 3% річних, по дату фактичного виконання, сума яких, станом на дату подання позову, становить 14 168,83 грн.;
- інфляційні втрати по дату фактичного виконання, сума яких, станом на дату подання позову, становить 38 448,20 грн.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази, що стосуються фактів, на які учасники провадження у справі посилаються в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2021 року у даній справі позовну заяву Фізичної особи-підприємця Горлань Євгена Володимировича повернуто без розгляду.
Верховний Суд в постанові від 27.05.2021, скасовуючи ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2021, передав справу №904/668/21 для розгляду до господарського суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 36 ГПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.
Отже, саме у випадку скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції не може брати участь у новому розгляді справи судом першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви не тягне за собою застосування ч. 1 ст. 36 ГПК України. Крім того, справа №904/668/21 передана до господарського суду першої інстанції для розгляду справи зі стадії відкриття провадження у справі та підлягала розгляду суддею Мельниченко І.Ф.
Таким чином, позивач дійшов помилкових висновків щодо неможливості участі судді Мельниченко І.Ф. у розгляді даної справи зі стадії відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Матеріалами справи підтверджується укладення Фізичною особою-підприємцем Горлань Євгеном Володимировичем та Фізичною особою-підприємцем Потєхіним Владиславом Дмитровичем договору спільної діяльності №СД2 від 01.06.2017 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. (ст. 1131 ЦК України).
Звертаючись із позовною заявою, ФОП Горлань Є.В. зазначає, що він викупив у відповідача частину обладнання на загальну суму 266 000,00 грн., що мало бути передано у спільну справу за переліком до договору №СД2 від 01.06.2017 року.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи не містять доказів передачі позивачу майна, придбаного за договором КП-2, а також підписання жодних документів про прийняття спірного майна від позивача відповідно до договору №СД2 від 01.06.2017р. Факт передачі майна позивачем для здійснення спільної діяльності не підтверджується жодним доказом, що знаходиться у матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність вчинення позивачем дій, передбачених п. 5.1 договору, внаслідок чого вимога про стягнення 266 000,00 грн. вартості майна не підлягає задоволенню.
Згідно положень ст. 1135 ЦК України, під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства. У відносинах із третіми особами учасники не можуть посилатися на обмеження прав учасника, який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ учасників, крім випадків, коли вони доведуть, що на момент вчинення правочину третя особа знала або могла знати про наявність таких обмежень. Учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочин, щодо якого його право на ведення спільних справ учасників було обмежене, або вчинив в інтересах усіх учасників правочин від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього правочину було необхідним в інтересах усіх учасників. Учасники, яким внаслідок таких правочинів було завдано збитків, мають право вимагати їх відшкодування. Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства.
Посилаючись на ч. 4 ст. 1135 ЦК України позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 209 029,00 грн. компенсації витрат, понесених на орендні платежі за договором оренди №13 від 02.06.2017 року.
На підтвердження понесення вказаних витрат позивачем надано копії товарних чеків на загальну суму 209 029,00 грн. (т.1. а.с. 37-41).
Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що сторона-2 (позивач) зобов'язується в якості внеску надати як обладнання, так і приміщення для здійснення виробничо-торгівельної діяльності.
Пунктами 7.1, 7.2. договору №СД2 від 01.06.2017 сторони узгодили, що ведення спільних справ за договором здійснюється сторонами виключно за їхньою спільною згодою. Рішення щодо спільної діяльності приймаються на зборах сторін та оформлюються відповідними протоколами, при цьому рішення вважається прийнятим з моменту отримання позитивної письмової відповіді кожної із сторін.
Таким чином, сторонами узгоджено, що для здійснення одним з учасників договору будь-яких дій щодо ведення спільних справ за спірним договором необхідне обов'язкове погодження зазначених дій з іншим учасником договору спільної діяльності.
Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача суми компенсації витрат, понесених на орендні платежі за договором оренди №13 від 02.06.2017 року загальною сумою 209 029,00 грн. позивач не надав доказів погодження з відповідачем необхідності укладення зазначеного договору оренди №13, наявності відповідної довіреності на вчинення певних дій, а також не підтвердив належними та допустимими доказами необхідність вчинення правочину на зазначену суму в інтересах всіх учасників спільної діяльності.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог щодо стягнення 209 029,00 грн. компенсації витрат на орендні платежі.
Враховуючи вищевикладене, а також залишення без задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості майна в сумі 266 000,00 грн. та 209 029,00 грн. компенсації витрат, понесених на орендні платежі у зв'язку з відсутністю на те правових підстав, вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними.
Колегія суддів не вбачає підстав для зупинення розгляду справи до набрання чинності рішенням Кіровського районного суду м. Дніпра по справі № 203/3057/20, оскільки господарським судом можуть бути самостійно встановлені обставин, що є предметом доказування у господарській справі. Так посилання позивача на правовідносини сторін, що виникли за договором №КП-2 від 01.06.2017 та відповідно судове провадження у справі №203/3057/20, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов даного договору, наведені позивачем не є ні підставою ні предметом спору у даній справі. На вказані обставини також звертав увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27 травня 2021 року у даній справі № 904/668/21 (т. 1, а.с. 124).
Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Судові витрати за подання апеляційної скарги на підставі ст. ст. 129, 282 ГПК України у зв'язку з відмовою в її задоволенні покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Горлань Євгена Володимировича - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 у справі №904/668/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 15.06.2022р.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Л.А. Коваль