Справа № 201/2536/22
Провадження № 2/201/1994/2022
Іменем України
03 червня 2022 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
29.04.2022р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а.с. 1 - 2).
В обґрунтування своїх вимог в позовній заяві послалася на те, що 06.03.1999р. уклала шлюб з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають трьох дітей: повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають із позивачкою.
Спільне життя сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння між нами, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства. Сумісне життя і збереження сім'ї неможливе. Фактичні шлюбні відносини припинені з грудня 2021 року. Просила позовні вимоги задовольнити, після розірвання шлюбу залишити прізвище « ОСОБА_1 ».
Представник позивачки - адвокат Казанцев С.В. (діє на підставі ордеру від 20.04.2022р. - а.с. 16) надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити (а.с. 26).
Відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, без фіксації судового процесу технічними засобами, проти розірвання шлюбу не заперечував (а.с. 24).
За нормою ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони з 06.03.1999р. перебувають у шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис № 123 (а.с. 9).
Від шлюбу мають трьох дітей: повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10); неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджує свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 05.08.2009 року(актовий запис № 1017 від 05.08.2009 року) (а.с. 11); неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджує свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 17.01.2012 року(актовий запис № 68 від 17.01.2012 року) (а.с. 12).
Спільне життя сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння між нами, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства. Сумісне життя і збереження сім'ї неможливе. Фактичні шлюбні відносини припинені з грудня 2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 СК України передбачено вжиття заходів щодо примирення подружжя у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 7 ст. 240 ЦПК України).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.05.2022р. за заявою відповідача сторонам було надано строк на примирення на два тижні. Примирення у наданий судом строк сторони не досягли.
На теперішній час подружні відносини між сторонами припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, сторони не бажають зберегти шлюб, позивачка на розірванні шлюбу наполягає.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013р. (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів. Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч.1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Відповідно до ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї суперечитиме інтересам одного з них.
Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003р., заява №44647/98).
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
На підставі ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Аналізуючи та оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази по справі у їх сукупності та співставленні між собою з увагою на їх належність та допустимість, застосовуючи до обставин, які вони доводять та до спірних правовідносин наведені законодавчі норми, суд виходить з такого.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що сторони остаточно припинили шлюбно-сімейні відносини через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя, спільного господарства не ведуть, приймаючи до уваги, що сім'я в розумінні ч. 2 ст. 3 СК України, фактично припинила своє існування грудня 2021 та формальне збереження шлюбу сторін буде суперечить правам та інтересам сторін, враховуючи той факт, що будь-які відомості які б спростовували зазначені позивачем докази і обставини у суду відсутні та надані не були, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що також кореспондується з частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Позивачкою судовий збір у розмірі 992,40 грн. був сплачений на підставі квитанції ID 5553-9755-6849-3750 від 27.04.2022р. на рахунок UA498999980313141206000004629, отримувача коштів УК у Собор.р.м.Дніпра/Собор.р/22030101, банк отримувача Казначейство України (ЄДРПОУ 37988155), призначення платежу *;101; НОМЕР_3 ; судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська (а.с. 3).
У зв'язку з тим, що відповідач позовні вимоги визнав одразу в першому судовому засіданні, то ОСОБА_1 з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків сплаченого при подачі позову судового збору, що становить у розмірі 496,20 грн.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки решту суми сплаченого судового збору у розмірі 496,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 206, 263 - 265 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 06 березня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис № 123 - розірвати.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 496,20 грн., сплаченого при подачі позову відповідно до квитанції ID 5553-9755-6849-3750 від 27.04.2022р. на рахунок UA498999980313141206000004629, отримувача коштів УК у Собор.р.м.Дніпра/Собор.р/22030101, банк отримувача Казначейство України (ЄДРПОУ 37988155), призначення платежу *;101; НОМЕР_3 ; судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений останньою судовий збір у розмірі 496,20 грн.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 115 СК України копію рішення суду про розірвання шлюбу надіслати на адресу Соборного районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення складений 10 червня 2022 року.
Суддя О.С. Наумова