Справа 752/22365/18
провадження № 2/752/2858/22
09.06.2022 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Литвиненко Ю.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, -
В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05.11.2018 року, у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.03.2019 року, позов було задоволено.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2021 року, було скасовано заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.03.2019 року у даній справі, та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2021 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
16.11.2021 року позивач подав суду письмову заяву про відкладення розгляду справи, в зв'язку з відсутністю його представника, однак, доказів поважності неприбуття адвоката до зазначеної заяви долучено не було.
16.11.2021 року судове засідання у справі не відбулось, в зв'язку з неявкою сторін у справі, та розгляд справи було відкладено на 24.01.2022 року, про що сторони завчасно були повідомлені належним чином.
24.01.2022 року судове засідання у справі не відбулось, в зв'язку з неявкою сторін у справі, та будь-яких клопотань від сторін про поважність неявки в судове засідання до суду не надходило.
07.02.2022 року до суду від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, однак, доказів поважності неявки сторони позивача до зазначеної заяви долучено не було.
07.02.2022 року судове засідання у справі не відбулось, в зв'язку з неявкою сторін у справі, та розгляд справи було відкладено на 22.02.2022 року.
22.02.2022 року розгляд справи було відкладено, в зв'язку із неявкою позивача та його представника, та будь-яких клопотань зі сторони позивача про поважність причин неявки до суду не надходило.
06.04.2022 року судове засідання у справі не відбулось, в зв'язку з неявкою сторін у справі. Розгляд справи було відкладено на 09.06.2022 р.
09.06.2022 року позивач в судове засідання також не з'явився, та явку свого представника не забезпечив. З будь-якими клопотаннями до суду не звертався, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду подав письмову заяву про розгляд справи без його участі.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути питання про можливість залишення позову без розгляду без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід залишити без розгляду за наступних підстав.
Судом встановлено, що в судові засідання 06.04.2022 року та 09.06.2022 року позивач не з'явився, явку свого представника не забезпечив, та доказів на підтвердження поважності неявки в судові засідання суду не надав.
Таким чином, в силу ч. 3 ст. 131 ЦПК України, суд визнає, що позивач не з'явився до суду та не забезпечив явку свого представника без поважних причин.
Так, згідно із ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальнимиправами не допускається.
Як зазначено в ст. 10 цього Кодексу, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.
Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Між тим, статтями 223, 257 ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.
Так, згідно із ч. 5 ст. 223, п. 3 ст. 257 ЦПК України,суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, чинний Цивільний процесуальний кодекс України імперативно встановлює, що у випадку неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.
При цьому, закон жодним чином не пов'язує неявку в судове засідання позивача з будь-якими об'єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов'язує суд перевіряти причини неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.
Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Крім того, таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод 1950 року.
Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який не з'явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги розумні строки розгляду справи, яка вже тривалий час перебуває в провадженні, суд вважає за доцільне залишити позов без розгляду, оскільки, позивач повторно не з'явився в судове засідання та явку свого представника не забезпечив без поважних причин, що за відсутності клопотання про можливість розгляду справи без участі позивача, - фактично свідчить про втрату стороною позивача інтересу до розгляду даної справи по суті пред'явлених позовних вимог.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 10, 13, 257, 158 ЦПК України, суд, -
Цивільну справу № 752/22365/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Головуючий Н.П. Чередніченко