Справа №705/1997/22
2-з/705/39/22
13 червня 2022 року м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, 3% річних та інфляційних витрат,
У провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, 3% річних та інфляційних витрат.
09.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачеві ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме: на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 480658571108), яка є 1/8 часткою житлового будинку АДРЕСА_2 ; 21/100 частки квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 171619671108).
Заявник у своїй заяві зазначив, що в провадженні Уманського міськрайонного суду перебуває цивільна справа № 705/1997/22 провадження 2/705/1652/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, 3% річних та інфляційних витрат. Ухвалою від 31.05.2022 його заяву про забезпечення позову було повернуто в зв'язку з несплатою судового збору, після сплати якого він повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. В травні 2022 року він звернувся до суду з позовом про стягнення боргу, інфляційних витрат та 3% річних на загальну суму 1014431 грн 84 коп. До 23.05.2022 позика повернута не була, хоча відповідач зобов'язався повернути позику до 31.12.2019. Відповідачу 11.08.2021 була надіслана досудова вимога, а 09.05.2022 була надіслана повторна досудова вимога, які відповідачем проігноровані, а тому позивач змушений був звернутися з позовом до суду. Окрім того, відповідач ухиляється від спілкування з вересня 2021 за місцем роботи, де він працював раніше - не з'являється, що свідчить про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків. Позивачеві достовірно відомо, що відповідачу належить нерухоме майно, зазначене в прохальній частині. Заборгованість відповідача є значною, а тому арешт належного відповідачеві нерухомого майна є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Просив суд врахувати, що арешт належного відповідачу майна ніяким чином не звужує конституційні або інші права відповідача, оскільки не заважає відповідачеві продовжувати користуватися цим майном, але позбавляє його права відчужити це майно, що унеможливить виконання прийнятого судом рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Суд вважає за необхідне відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення особи, яка подала заяву.
Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд доходить такого висновку.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог: пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19.
Заявник ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову посилається на те, що арешт належного відповідачу майна ніяким чином не звужує конституційні або інші права відповідача, оскільки не заважає відповідачеві продовжувати користуватися цим майном, але позбавляє його права відчужити це майно, що унеможливить виконання прийнятого судом рішення. При цьому просить накласти арешт на належне ОСОБА_2 на праві власності майно, а не заборонити відчужувати його.
Крім того, позивач до заяви про забезпечення позову додав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 268877764, з якої вбачається, що за адресою: АДРЕСА_4 зареєстрований об'єкт житлової нерухомості, а саме трикімнатна квартира, 1/2 частина якої на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 згідно з рішенням суду від 11.02.2013, та за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстрований об'єкт житлової нерухомості, квартира, АДРЕСА_6 якої на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 згідно із свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 , виданим 06.06.2013.
При цьому Інформаційна довідка не містить необхідних даних, які б дали змогу однозначно ідентифікувати власника майна (РНОКПП, паспортні дані), та визначити, чи являється власник майна саме тією особою, до якої заявлено позовні вимоги.
Також заявником до заяви про забезпечення позову додані документи, які підтверджують право власності ОСОБА_2 на частки у квартирах станом на 03 серпня 2021 року. Докази, які б підтверджували, що власник зазначених часток квартир у період із серпня 2021 року по дату, коли була подана заява про забезпечення позову, не змінювався, до заяви не додані. Тобто, відсутні актуальні дані про те, що майно, на яке заявник просить накласти арешт, на зараз дійсно на праві власності належить ОСОБА_2 .
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Розглянувши заявлену вимогу щодо забезпечення позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, оскільки вона не обґрунтована та не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а правова оцінка діям відповідача підлягає встановленню під час судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 11, 149-153, 259, 260 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.І. Єщенко