Справа № 344/6079/14-к
Провадження № 11-кп/4808/246/22
Категорія ч.3 ст.365 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
09 червня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника-адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №4201209000000026 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - начальника відділу представництва інтересів держави в суді Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2022 року, якою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ,
звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України, -
Вказаною ухвалою суду звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.365, ч.2 ст.366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження № 4201209000000026 про обвинувачення ОСОБА_8 за ч.3 ст.365, ч.2 ст.366 КК України закрити у зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід у вигляді застави залишено без змін до набрання ухвалою законної сили.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат.
Судом першої інстанції встановлено, що після допиту учасників кримінального провадження та дослідження доказів у кримінальному провадженні, відповідно до положень ст. 338 КПК України, прокурором було змінено обвинувачення та пред'явлено ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції закону про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення діяння), про що учасники кримінального провадження повідомлені належним чином та потерпілий і обвинувачений не заперечили щодо зміненого обвинувачення
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, начальник відділу представництва інтересів держави в суді Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2022 року та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Прокурор вказує, що ухвала суду першої інстанції є незаконною і підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема, у даному провадженні ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 366, ч.3 ст. 365 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким і тяжким злочинами. За тяжкий злочин передбачено звільнення особи від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло 10 років. Злочини вчинено ОСОБА_8 у 2011 році (30.03.2011 та травень-червень 2011 року), а тому у 2022 році минуло більше 10 років з дня їх вчинення. Разом з тим, 10.11.2011 року слідчим було винесено постанову про притягнення ОСОБА_8 як обвинуваченого у кримінальній справі і оголошено його в розшук. Згідно цієї постанови після порушення кримінальної справи ОСОБА_8 по місцю свого проживання відсутній, від явки до органів досудового слідства ухиляється, під час проведення оперативно-розшукових заходів встановити його місце перебування не вдалося. Згідно з повідомленням УМВС України в Івано-Франківській області від 05.06.2012 за №10/2128 обвинуваченого ОСОБА_8 оголошено у міжнародний розшук. З наведених підстав досудове розслідування кримінального справи неодноразово зупинялось в період з 10.12.2012-10.02.2014, відповідні рішення надано суду, відомості наявні в реєстрі матеріалів досудового розслідування. У зв'язку із добровільною явкою ОСОБА_8 до органу досудового розслідування 10.02.2014 року досудове розслідування було відновлено та в подальшому закінчено шляхом звернення до суду з обвинувальним актом. При цьому, з матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_8 знав про те, що органами досудового слідства розслідується кримінальна справа щодо нього. Оскільки ОСОБА_8 перебував у розшуку, ухилявся від досудового слідства, правоохоронні органи вживали заходів до його розшуку та встановлення місця знаходження, то перебіг давності зупинявся. З огляду на викладене, суд першої інстанції безпідставно застосував положення ст. 49 КК України та звільнив ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити;
- обвинувачена ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 заперечили доводи апеляційної скарги прокурора, просили залишити ухвалу суду без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. За правилами ч. 8 вказаної статті, закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї ж статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові у справі №760/18016/15-к від 09 квітня 2019 року, зазначила, що, виходячи з положень п.1 ч.2 ст.284, ч.3 ст.285, ч.4 ст.286, ч.3 ст.288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
Судом першої інстанції встановлено те, що ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України, події яких мали місце 30.03.2011 року (за ч.3 ст. 365 КК України) та травень-червень 2011 року (за ч.2 ст. 366 КК України).
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 366 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів, а кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 365 КК України є тяжким злочином.
На момент розгляду судом кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , передбачений законом строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності за злочини, у яких він обвинувачувався сплинув, оскільки з часу їх вчинення до винесення судового рішення минуло більше десяти років.
Із урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_8 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності із підстав, передбачених ст. 49 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до вимог закону звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із подальшим закриттям кримінального провадження, належним чином мотивувавши своє рішення.
При цьому, зі змісту оскарженої ухвали вбачається, що суд першої інстанції надав оцінку обставинам зупинення перебігу давності притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності.
Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення ОСОБА_8 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства, та що зазначена особа знала, що вона перебуває у статусі обвинуваченого та усвідомлювала, що у період з 10.11.2011 по 10.02.2014 в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від такого обов'язку. А тому зупинення досудового розслідування у зв'язку з розшуком ОСОБА_10 саме по собі, не свідчить про ухилення від слідства. Таким чином, судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України та вчинення ОСОБА_8 нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Так, у постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 03 березня 2021 року у справі № 686/10936/17-к зазначено про те, що під ухиленням від слідства або суду з огляду на положення ч. 2 ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, імітація своєї смерті тощо).
Згідно з ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.
Причому підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування "місцезнаходження підозрюваного невідоме" може мати місце, якщо підозрюваний ухиляється від слідства або якщо з інших причин не встановлено його місцезнаходження.
Саме тому зупинення досудового розслідування у зв'язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.
Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України у такому випадку обов'язково має бути підтверджено факт умисного ухилення підозрюваного від слідства.
В матеріалах кримінального провадження наявна копія постанови про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_8 від 10.11.2011 року (т. 8 а.с.104-107) та копія постанови слідчого від 10.11.2011 року, якою ОСОБА_8 оголошено в розшук (т. 8 а.с. 103).
З матеріалів кримінального провадження та пояснень обвинуваченого ОСОБА_8 вбачається, що він ще до пред'явлення йому обвинувачення у встановленому законом порядку, змінив місце постійного проживання.
Під час розгляду провадження колегією суддів не встановлено даних, які дозволяють вважати, що зміна ОСОБА_8 постійного місця проживання була здійснена саме з метою ухилення він кримінальної відповідальності.
Крім того, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що досудове розслідування було відновлено у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 добровільно з'явився до органів досудового розслідування після чого кримінальне провадження було спрямовано до суду.
Так, згідно з постановою від 10.02.2014 року досудове розслідування в зазначеному кримінальному провадженні було відновлено.
28.04.2014 року ОСОБА_8 та його захисник отримали копії обвинувального акту, що підтверджується відповідною розпискою (т.1 а.с. 56).
Таким чином, вищевказані обставини свідчать про те, що на момент залишення місця постійного проживання ОСОБА_8 не був в установленому законом порядку зобов'язаний з'являтись до правоохоронних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності, не усвідомлював, що в нього виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом.
Апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави вважати, що перебіг давності за вчинені злочини зупинявся, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які свідчать про те, що ОСОБА_8 , отримавши у встановленому законом порядку відповідний кримінально-процесуальний статус обвинуваченого або підозрюваного та будучи обізнаний про наявність кримінального переслідування, ухилявся від досудового слідства або суду.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не містить переконливих та належним чином обґрунтованих доводів щодо необхідності її задоволення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, яке зміні чи скасуванню, з викладених в апеляційній скарзі мотивів, не підлягає.
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу начальника відділу представництва інтересів держави в суді Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2022 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5