Провадження № 22-ц/803/3366/22 Справа № 203/1148/21 Категорія 59 Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
13 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 січня 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що на протязі травня-жовтня 2020 року він перераховував відповідачу грошові кошти у розмірі 43 020, 00 грн., як аванс за виготовлення устаткування без укладання договору. Оскільки ОСОБА_2 свої зобов'язання так і не виконав, грошові кошти не повернув, посилаючись на положення статтей 530, 1212 ЦК України стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 43 020, 00 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1 935,90 грн. та 3% річних у розмірі 533,92 грн.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних доказів, що грошові кошти, які були перераховані позивачем на карту відповідача, були перераховані без достатньої правової підстави, судом був встановлений факт укладення усної домовленості з приводу виготовлення устаткування та перерахування за вказану роботу грошових коштів.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не встановив правовідносини, які виникли між сторонами у справі та не з'ясував правові підстави отримання відповідачем грошових коштів, передбачених здійсненими позивачем переказами.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що за усною домовленістю між сторонами, ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти у розмірі 43 020, 00 грн. на карту № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_2 , як аванс за виготовлення устаткування.
Відповідно до вимог статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирату форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Фактично між сторонами склалися договірні відносини на підставі усної домовленості щодо надання послуг з виготовлення устаткування, та позивач здійснив передачу коштів, що засвідчило його бажання укласти договір.
Відповідно до положень частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуто згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не грунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, у наслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень статтей 76, 79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може грунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду належних доказів, що грошові кошти, які були перераховані позивачем на картку відповідача, були перераховані без достатньої правової підстави, оскільки судом встановлений факт укладання усної домовленості з приводу виготовлення устаткування та перерахування за вказану роботу грошових коштів.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті можливе тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання щодо майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання, не вважається безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України № 6-100цс15 від 03 червня 2015 року.
Крім того, аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Відповідно до змісту вказаної статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України № 910/1913/14 від 25 лютого 2015 року).
У зв'язку з вищевикладеним, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_3 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, встановив фактичні обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом додержано норми матеріального та процесуального права.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.
З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
О.В. Лаченкова