Провадження № 11-сс/803/798/22 Справа № 202/2137/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,(в режимі відеоконференції)-
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24 травня 2022 року клопотання слідчого задоволено частково та обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25 червня 2022 року, й визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 32 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 79 392 грн.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя, врахувавши наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296 КК України, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, у виді позбавлення волі строком до 7 років, особу підозрюваного, який хоча й має постійне місце проживання разом із батьками, проте є неодруженим, ніде не працює, дійшов висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховуватись від органів досудового розслідування або суду, впливати на свідків у цьому провадженні об"єктивно існують та неможливість їх запобігання шляхом обрання більш м"якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. При цьому, слідчий суддя, з урахуванням сімейного та матеріального стану підозрюваного, всіх обставин цього провадження, вважав за необхідне визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яка здатна запобігти встановленим ризикам.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 просить ухвалу змінити, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу - задовольнити частково та обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, захисник посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам провадження. Апелянт зазначає, що заявлені у клопотанні слідчого ризики, є недоведеними, та не підтверджується жодним доказом у цьому провадження. Разом з цим, захисник звертає увагу, що ОСОБА_6 визнав свою вину і щиро розкаюється, та суд, у разі визнання винним підозрюваного, враховуючи його особу та обставини провадження може обрати покарання, не пов"язане з позбавленням волі, що спростовує встановлені слідчим суддею ризики та нівелює тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному.
Окрім того, захисник посилається й на те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, раніше не судимий, має міцні соціальні зв"язки, зокрема мати та бабусю, які потребують постійного догляду, у зв"язку з їх хворобою, батька, який на цей час перебуває у лавах ЗСУ та якого підозрюваний повинен був замінити за ротацією, проте суд не надав належної оцінки цим обставинам, які, на думку апелянта, мають істотне значення прийняття справедливого рішення та обрання підозрюваному більш м"якого запобіжного заходу.
Поряд з тим, адвокат вказує, що слідчий суддя, незважаючи на відсутність у клопотанні слідчого належного та достатнього обґрунтування неможливості обрання ОСОБА_6 більш м"якого запобіжного заходу, формально задовольнив вимоги цього клопотання, в той час, як обрання підозрюваному домашнього арешту, обмежить ОСОБА_6 у пересуванні та буде сприяти виконанню завдання кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого, слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, є необгрунтованими.
Так, клопотанням слідчого та наданими до нього доказами підтверджується, що СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022041660000243 від 22.05.2022 за ч. 4 ст. 296 КК України.
23 травня 2022 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
В межах цього провадження слідчий звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , за наслідками розгляду якого постановлено оскаржувану ухвалу.
Апеляційним судом встановлено, що слідчим суддею належним чином і в повній мірі дослідженні у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження, зокрема обґрунтованості підозри щодо ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296 КК України, й дають підстави зробити об'єктивний висновок, що він міг скоїти цей злочин, з чим погоджується суд апеляційної інстанції й стороною захисту ці обставини не заперечуються.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також, у відповідності до ст. 178 КПК України, належним чином врахував тяжкість злочину та покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, яке загрожує у разі визнання його винуватим, особу ОСОБА_6 , який хоча й має постійне місце проживання разом із батьками, та погашену судимість, проте є неодруженим, не працює, та дійшов до обґрунтованого висновку, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховуватись від органів досудового розслідування або суду, впливати на свідків у цьому провадженні, об'єктивно існують, й правомірно застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного засобу у вигляді застави.
Суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду провадження дійшов висновку, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід, зокрема й домашній арешт не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Посилання захисника на недоведеність існування ризиків у провадженні, на переконання апеляційного суду, є неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються доказами у провадженні, а тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, та покарання, яке йому загрожує, у разі визнання винуватим, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені слідчим суддею ризики.
Доводи апелянта про те, що підозрюваний визнав свою вину, щиро розкаюється, раніше не судимий, має міцні соціальні зв"язки, хвору мати та бабусю, враховуючи обставини цього провадження, не спростовують обґрунтовані у клопотанні слідчого об"єктивно існуючі у провадженні ризики та не можуть бути достатніми стримуючими фактороми належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що у цьому випадку є обґрунтованим застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, у відповідності до вимог ст.ст. 182, 183 КПК України, який є необхідний та достатній, для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним.
Отже, колегія суддів вважає рішення суду про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою законним і обґрунтованим та не знаходить підстав для обрання щодо нього більш м'якого запобіжного заходу на цьому етапі досудового розслідування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4