Справа №585/733/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1027/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Розбій
13 червня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Суми апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.05.2022 року, про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою з правом внесення застави,-
В провадженні Роменського міськрайонного суду Сумської області знаходиться кримінальне провадження № 12019200100000433 в якому ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 187 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_9 заявлено клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
30.05.2022 року ухвалою Роменського міськрайонного суду обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 діб до 28.07.2022 року включно, з правом внесення застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 74 430 грн та у разі внесення застави з покладенням на обвинуваченого виконання окремих обов'язків, а саме:
- прибувати до прокурора та суду на першу вимогу;
- не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає ( АДРЕСА_1 ), без дозволу прокурора та суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.
Не погодившись з таким судовим рішенням захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просив ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.05.2022 року, в частині обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу, скасувати та змінити обвинуваченому запобіжний захід із тримання під варто на інший на інший більш м'який запобіжний захід.
В обґрунтування своїх вимог захисник стверджував, що рішення суду першої інстанції не законне, не обґрунтоване та таке, що не відповідає вимогам КПК України. На переконання сторони захисту прокурор не довів того, що ОСОБА_8 перебуваючи на волі переховувався від органу досудового розслідування чи суду, того що він перешкоджав кримінальному провадженню та що вчинив будь-яке інше кримінальне правопорушення. Захисник вважав, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту буде достатнім заходом забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Тримання ОСОБА_8 під вартою захисник вважав невиправданим та надто суворим.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 , який апеляційну скаргу підтримав, просив ухвалу суду першої інстанції, в частині обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу, скасувати та змінити обвинуваченому запобіжний захід із тримання під варто на інший на інший більш м'який запобіжний захід, думку прокурора ОСОБА_6 , який просив рішення суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши доводи апелянта колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність обрання обвинуваченому запобіжного заходу, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 злочину, який відноситься до категорії тяжких умисних злочинів, а також суворість можливого покарання у виді позбавлення волі до 7 років, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, вказує на наявність ризику переховування від суду. Крім цього, як правильно звертав увагу прокурор, після вчинення злочину ОСОБА_8 за місцем проживання та реєстрації не з'являвся, оголошувався в розшук.
Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілого і свідків у цьому ж провадженні також існує з огляду на те, що свою вину обвинувачений не визнає, місце проживання потерпілого обвинуваченому відоме, як і місце проживання свідка.
Щодо ризику можливого вчинення обвинуваченим інших злочинів, то з його існуванням колегія суддів також погоджується, оскільки ОСОБА_8 до цього вже притягувався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не стає та знову обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчить про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід не здатний забезпечити виконання ОСОБА_8 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватися від суду, впливати на потерпілого, свідків та вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Даних про такий стан здоров'я особи, щоб унеможливлювало застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційному суду не надано.
В апеляційній скарзі захисник вказував про те, що прокурор не довів того, що ОСОБА_8 перебуваючи на волі переховувався від органу досудового розслідування чи суду, того що він перешкоджав кримінальному провадженню та що вчинив будь-яке інше кримінальне правопорушення, що з огляду на зміст клопотання прокурора, колегія суддів вважає таким, що не відповідає дійсності.
Інших обґрунтованих та мотивованих доводів, які б свідчили про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 іншого більш м'якого запобіжного заходу захисником в апеляційній скарзі не зазначено та апеляційним судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.05.2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 28.07.2022 року включно, з правом внесення застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 74 430 грн та у разі внесення застави з покладенням на ОСОБА_8 виконання окремих обов'язків, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4