Справа №581/714/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Бутенко Д. В.
Номер провадження 33/816/178/22 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
08 червня 2022 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 581/714/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 14.04.2022, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 .
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
установив:
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк для подання апеляційної скарги, скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, оскільки постанова суду є незаконною, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновок суду суперечить фактичним обставинам справи. Не роз'яснюючи можливих наслідків та прав і обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП, ним було підписано протокол та акт огляду на стан сп'яніння, які були не повністю заповнені. До протоколу після підписання поліцейським вносилися додаткові записи, з повним текстом самого протоколу при його оформленні він ознайомлений не був, тому не були дотримані вимоги ст. 254 КУпАП. До матеріалів справи не долучений сертифікат відповідності щодо газоаналізатора Drager «Alkotest 6820» (№ ARJL-0303), а сам газоаналізатор був введений в експлуатацію 06.03.2017, тобто більше ніж за рік до проведення процедури оцінки відповідності вимогам технічного регламенту та отримання на даний прилад відповідного сертифікату відповідності. У справі відсутні докази використання оригінального мундштука, при проведенні огляду на стан сп'яніння, поліцейський мацав руками мундштук, огляд проводився без залучення свідків, процедура огляду відповідно ст. 266 КУпАП не дотримана. Строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, оскільки він не був присутнім під час прийняття суддею рішення, а копію оскаржуваної постанови отримав лише 28.04.2022, апеляційну скаргу подано 02.05.2022.
Постановою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 14.04.2022 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавлення права керування т/з на строк 1 рік. Розстрочено виконання постанови суду щодо штрафу та встановлено його сплату рівними щомісячними частинами 1417 грн на строк 12 календарних місяців, починаючи сплату з квітня 2022 року і до квітня 2023 року. Стягнуто на користь держави 496,20 грн судового збору.
Згідно постанови, 09.12.2021 о 21:49 ОСОБА_1 на автодорозі Т-19-04 керував автомобілем марки «ВАЗ 21124», д. н. з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки т/з із використанням приладу «Драгер» з відео фіксацією цієї процедури.
Будучи належним чином повідомленим про час і місце апеляційного розгляду відповідно вимог ст. 268, 277-2 КУпАП, ОСОБА_1 в судове засіданні не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило, а його захисник Цвіркун І. О. подав заяву про розгляд справи без його участі, тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд справи у відсутності сторін, що узгоджується з вимогами КУпАП.
Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк. Заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування. Це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32).
Враховуючи, що ОСОБА_1 не був присутній під час прийняття суддею рішення, копія постанови отримана ним лише 28.04.2022, а апеляційна скарга подана 02.05.2022, то строк на апеляційне оскарження судового рішення підлягає поновленню, оскільки цей строк пропущений з поважних (об'єктивних) причин.
Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 490635 від 09.12.2021, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що водій ОСОБА_1 керував т/з у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об'єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема:
- роздруківкою результатів тестування «Alkotest Drager 6820», згідно якого показники алкоголю у ОСОБА_1 09.12.2021 о 21:54 становили 1,14 ‰, водій погодився з цим показником та проставив свій особистий підпис (а. с. 3);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, проведеного поліцейськими на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора «Alkotest Drager 6820», згідно якого водій ОСОБА_1 погодився з показником та проставив підпис (а. с. 4);
- розпискою ОСОБА_1 від 09.12.2021, відповідно до якої останній зобов'язувався не керувати т/з до повного витверезіння (а. с. 6);
- відеозаписами подій, на якому зафіксовані обставини зупинки т/з, яким керував ОСОБА_1 і який мав ознаки сп'яніння. Водію запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з за допомогою приладу «Alkotest Drager 6820», на що останній погодився і пройшов відповідний огляд. Результат 1,14 проміле алкоголю, з результатами був згоден. ОСОБА_1 пояснив, що в цей день вживав алкогольні напої, а саме пиво. Будь-яких заперечень з приводу проходження огляду на стан сп'яніння від останнього не поступало (а. с. 7).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_1. вимог п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп'яніння, а сама процедура огляду на стан сп'яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.
Питання встановлення первинно наявності (чи відсутності) ознак стану сп'яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського, оскільки відповідно п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії т/з, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Таким чином, вище наведене підтверджує не лише факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час керування т/з, а й дотримання працівниками поліції самої процедури огляду, яка була проведена на місці зупинки т/з, хоча і без свідків, але із відео фіксацією подій, що повністю відповідає вимогами законодавства України про адміністративні правопорушення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про не роз'яснення наслідків, прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП, апеляційний суд вважає необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, ОСОБА_1 особисто підписав протокол та акт огляду на стан сп'яніння і як водій зобов'язаний був знати усі вимоги ПДР, п. 2.9а яких прямо забороняє водієві керувати т/з у стані алкогольного сп'яніння. При цьому в державі діє презумпція знання законодавства України і незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ч. 2 ст. 68 Конституції України).
Не може апеляційний суд прийняти до уваги і доводи апеляційної скарги про підписання ОСОБА_1. бланків документів, які не були заповнені працівником поліції, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Є необґрунтованими твердження апеляційної скарги і в частині того, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону, оскільки ОСОБА_1 після ознайомлення з матеріалами протоколу про адміністративне правопорушення не був позбавлений можливості на підставі ч. 3 ст. 256 КУпАП подати свої письмові пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а виявлені розбіжності між оригіналом та копією протоколу не впливають на встановлення факту керування ОСОБА_1. т/з у стані сп'яніння. При цьому протокол містить всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема відомості про особу, яка притягається до відповідальності, місце його складання, місце, час вчинення і суть правопорушення (об'єктивна сторона), показники «Alkotest Drager 6820», конкретний пункт ПДР - 2.9а і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП тощо.
Доводи апеляційної скарги про не долучення до справи сертифікату відповідності газоаналізатора Drager «Alkotest 6820» (№ ARJL-0303) та використання не оригінального мундштука, не заслуговують на увагу, оскільки законодавець надає водієві право пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки т/з, так і в закладі охорони здоров'я у разі незгоди з показниками спеціального технічного засобу, про що було наведено вище. При цьому ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», з результатом якого погодився, показники цього спеціального технічного засобу не оспорював.
Що стосується доводів апеляційної скарги про мацання поліцейським мундштука перед його застосуванням, то вони також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки з відеозапису нагрудних камер поліцейських вбачається, що при огляді водія ОСОБА_1 використовувався мундштук із запакованого в поліетилен пакета, який був приєднаний до пристрою «Drager». При цьому ту частину мундштуку, яка контактує з порожниною роту при проведенні огляду поліцейський руками не торкався.
Інші доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 також не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді. При цьому в своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Таким чином, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП були дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 14.04.2022.
Постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 14.04.2022 відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов