Номер провадження: 33/813/331/22
Номер справи місцевого суду: 501/4377/21
Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю.О.
Доповідач Цюра Т. В.
07.06.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Судді Цюри Т.В.,
За участю секретаря судового засідання - Лопотан В.І.,
розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Пономаренка Юрія Петровича на постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 28 грудня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вилкове Одеської області, працює на посаді директор ПП «Ексімсервісприбор», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП
Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 28 грудня 2021 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладеноа на неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454,0 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, представник ОСОБА_1 - Пономаренко Юрій Петрович подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 28 грудня 2021 року та прийняти нову постанову, призначивши адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Також представник ОСОБА_1 - Пономаренко Юрій Петрович подав клопотання, у якому просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Іллічівського міського суду Одеської області від 28 грудня 2021 року, посилаючись на те, що повний текст постанови суду було отримано лише 10.01.2022 року, тобто після спливу строку на її оскарження.
В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначеного на 07.06.2022 року з'явився представник ОСОБА_1 - Пономаренко Юрій Петрович, який підтримав заяву про поновлення строку та доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі та клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
Так, статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова суду була оголошена 28.12.2021 року, копію якої ОСОБА_1 отримала лише 10.01.2022 року, тобто після спливу строку на її оскарження (обкладинка справи), у зв'язку із чим була позбавлена можливості своєчасно подати апеляційну скаргу.
Отже, зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані поважними, а тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Розглядаючи апеляційну скаргу по суті, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Частиною 7 ст. 294 КпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП апелянтом не оскаржується.
Разом з тим, у доводах апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 - Пономаренко Ю.П. посилається на те, що у оскаржуваній постанові судом зазначено, що ОСОБА_1 скоїла «грубе порушення правил» і, що «з метою виховання правопорушниці та запобгіання вчиненя нових правопорушень, є необхідним накладення найсуворішого адміністративного стягнення».
Однак, на думку апелянта, наведені в постанові висновки є надто сувороми та упередженими щодо дій водія ОСОБА_1 , оскільки дії щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом залишають ОСОБА_1 без можливості належним чином виконувати як службові так і сімейні обов'язки, оскільки вона є вдовою і єдиним працездатним членом сім'ї.
Апеляційний суд визнає обґрунтованими такі доводи апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Так, згідно зі ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч.2 ст.30 КУпАП - позбавлення наданого права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом.
Згідно з положеннями ч.2 ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 р. "Трегубенко проти України").
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що при призначенні ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, судом першої інстанції не були в достатній мірі враховані дані про особу правопорушника, ступінь його вини та обставини, що пом'якшують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення.
Так, як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної постанови, при накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , районний суд враховував характер вчиненого порушення, яке є грубим; особу винної, ступінь її вини та дійшов висновку, що з метою виховання правопорушниці та запобігання вчинення нових правопорушень, є необхідним накладення найсуворішого адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 124 КУпАП - у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців.
В свою чергу апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 свою вину не оспорює, правопорушення вчинила з необережності. Крім того, судом не взято до уваги факт аварійної ділянки дорожнього покриття у місці дорожньо - транспортної пригоди, про що ОСОБА_1 наголошувала у своїх письмових поясненнях до протколу про адміністравтине правопоршуення (а.с. 5, 5 зворот).
Більш того, санкція ст.124 КУпАП передбачає два альтернативних види адміністративних стягнень:
1)штраф;
2)та позбавлення права керувати транспортними засобами.
У випадках, коли санкція закону, по якому особа визнається винною, передбачає різні види стягнень, суддя при винесенні постанови повинен мотивувати застосування того або іншого виду стягнення.
Адміністративне правопорушення (проступок) - протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на охоронювані законом суспільні відносини і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення характеризується низкою ознак: дія або бездіяльність, тобто діяння; діяння суспільно небезпечне; діяння протиправне; діяння винне; діяння каране.
За наявності таких обставин, позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами, на думку апеляційного суду, не можна визнати обґрунтованим.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що є підстави для призначення ОСОБА_1 менш суворого адміністративного стягнення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у вигляді штрафу.
Суд вважає, що таке адміністративне стягнення, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення нею нових адміністративних правопорушень, а отже повністю досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП.
Відповідно до ст.294 КУпАП, за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції має право змінити оскаржувану постанову.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова судді підлягає зміні в частині призначення адміністративного стягнення, з призначенням ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу.
На підставі наведеного та керуючись статтями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Поновити представнику ОСОБА_1 - Пономаренко Юрію Петровичу строк на апеляційне оскарження постанови Іллічівського міського суду Одеської області від 28 грудня 2021 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Пономаренка Юрія Петровича - задовольнити частково.
Постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 28 грудня 2021 року - змінити в частині накладення адміністративного стягнення з позбавлення права керування траснпорстним засобом на строк 6 місяців на накладення штрафу в розмірі 850 (вісімост пятьдесят) гривень.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Т.В. Цюра