Справа № 465/1005/20 Головуючий у 1 інстанції Ванівський Ю.М.
Провадження № 22-ц/811/2687/21 Доповідач в 2-й інстанції Цяцяк Р. П.
13 червня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Мельничук О.Я. та Шеремети Н.О.,
за участю секретаря Івасюти М.В.;
адвоката Пащука А.І. - представника позивача ОСОБА_1 ;
адвоката Сєргєєвої О.І. - представника апелянта ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , про закриття апеляційного провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , представника ОСОБА_2 , на рішення Франківського районного суду міста Львова від 10 квітня 2020 року та клопотання ОСОБА_4 , представника ОСОБА_2 , про зупинення провадження у даній справі,
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 10 квітня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 17 640 000 грн. 00 коп. та 10 510 грн. 00 коп. сплаченого судового збору (том 1, а.с. 39-40).
Як стверджується матеріалами справи, відповідачі вищезгаданого рішення не оскаржували і це рішення набрало законної сили.
ІНФОРМАЦІЯ_1 співвідповідач ОСОБА_6 помер (том 1, а.с. 60).
21 липня 2021 року на вищезгадане рішення суду від 10 квітня 2020 року апеляційну скаргу подала ОСОБА_4 , представник ОСОБА_2 , який до участі в даній справі не залучався.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати - «з направленням справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю - до Шевченківського районного суду м. Львова», покликаючись на порушення судом при розгляді даної справи правил територіальної підсудності.
Стверджує, що оскаржуваним рішенням «вирішено питання, що стосуються безпосередньо майнових прав та інтересів Апелянта, який не був учасником вищезгаданої справи», оскільки рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 31 травня 2017 року (яке залишилось в законній силі після його неодноразового оскарження у судах апеляційної та касаційної інстанцій) на його користь (а також на користь і інших осіб) з ОСОБА_5 стягнуто борги у відповідних сумах (зокрема, на користь апелянта у розмірі 2 398 400 грн. 83 коп.).
На стадії виконання вищезгаданого рішення Залізничного районного суду міста Львова від 31 травня 2017 року ухвалою цього ж суду було задоволено подання приватного виконавця та звернуто стягнення на нерухоме майно належне боржнику (відповідачці) ОСОБА_5 .
Вважає, що укладений між сторонами спору ( ОСОБА_1 (як позикодавцем) та ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (як позичальниками) договір позики на суму 17 640 000 грн. є фіктивним: як такий, що укладений з метою уникнення стягнення на майно відповідачів Забусиків та унеможливлення виконання вищезгаданого рішення Залізничного районного суду міста Львова від 31 травня 2017 року, оскільки ніби-то з метою виконання оскаржуваного рішення приватним виконавцем було описано нерухоме майно відповідачів - з подальшими спробами його продажу на електронних торгах (а.с. 47-52).
На стадії апеляційного розгляду справи адвокат Пащук А.І., представник позивача ОСОБА_1 , подав до суду клопотання про закриття апеляційного провадження у даній справі, мотивуючи його тим, що апелянт «не має жодного відношення до даної справи та його права та інтереси (оскаржуваним) судовим рішенням не порушуються».
Також на стадії апеляційного розгляду справи ОСОБА_4 , представником апелянта ОСОБА_2 , було подано до суду клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі - до розгляду та набранням законної сили судовим рішенням по справі № 466/1506/22: за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання договору позики від 22 січня 2015 року недійсним.
Клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі мотивовано тим, що розгляд даної справи (за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики від 22 січня 2015 року) неможливий до розгляду справи №466/1506/22 (за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору позики від 22 січня 2015 року).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та апелянта на підтримання доводів поданих ними клопотань, а також перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
За змістом частини 1 статті 352 ЦПК України, повністю або частково оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції мають право учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи та (зокрема) змісту оскаржуваного рішення, спір між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виник з приводу виконання згаданими відповідачами взятих на себе зобов'язань за договором позики, укладеним між згаданими сторонами 21 січня 2015 року.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На твердження самого апелянта, яке міститься в доводах апеляційної скарги, з оскаржуваним рішенням він ознайомився 08.07.2021 року, а відтак щонайпізніше зі згаданої дати йому відомо про вищезгаданий договір позики від 21 січня 2015 року, однак до 13 червня 2022 року (дня постановлення судом даної ухвали, тобто - протягом більше 11 місяців) апелянт ОСОБА_2 цей договір позики в судовому порядку навіть не оспорював.
Як також стверджується змістом оскаржуваного рішення суду, а також матеріалами справи в цілому, суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, не вирішував і не міг вирішувати питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2 .
За вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів вважає, що наявність апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 10 квітня 2020 року за позовом ОСОБА_1 може порушити принцип правової визначеності.
При цьому колегія суддів вважає, що оспорювання договору позики від 21 січня 2015 року іншою особою, ніж апелянт ОСОБА_2 (зокрема - ОСОБА_7 ), не може слугувати правовим обґрунтуванням існуванняапеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 , оскільки відсутній правовий механізм обмеження можливості оспорювання згаданого договору позики в судовому порядку необмеженою кількістю осіб.
Як вбачається зі змісту роз'яснень, які містяться у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого нормами ЦПК України права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, суддя-доповідач постановляє ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.
Відтак, оскільки колегія суддів приходить до висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 10 квітня 2020 року, то клопотання представника згаданого апелянта про зупинення апеляційного провадження у даній справі (до розгляду та набранням законної сили судовим рішенням по справі № 466/1506/22) до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 358, 362 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Клопотання ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , задовольнити.
Закрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , представника ОСОБА_2 , на рішення Франківського районного суду міста Львова від 10 квітня 2020 року.
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 , представника ОСОБА_2 , про зупинення провадження у даній справі - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.
Повну ухвалу складено 13 червня 2022 року.
Головуючий: Цяцяк Р. П.
Судді: Мельничук О.Я.
Шеремета Н.О.