Справа № 465/7143/20 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.
Провадження № 22-ц/811/432/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
01 червня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів: Крайник Н.П., Шеремети Н.О.,
при секретарі Ждан К.О.,
з участю представника АТ «Державний ощадний банк України» Романової Н.В., представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Франківського районного суду м.Львова від 03 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_3 , Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) про звільнення майна з-під арешту,-
В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_3 , Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про звільнення майна з-під арешту.
Позовні вимоги мотивує тим, що станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 являється власником нежитлових підвальних приміщень під літ. V, VI, VII, VIII, IX, загальною площею 43,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , однак не має змоги ними розпоряджатися на підставі накладеного арешту ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2011 року по справі №2-2002/11.
На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_3 , Франківського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про звільнення майна з-під арешту- задоволено.
Звільнено майно, а саме нежитлові підвальні приміщення під літ. V, VI, VII, VIШ, ІХ, загально площею 43.8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з під арешту накладеного ухвалою від 22.09.2011 р. Галицьким районним судом м. Львова у справі № 2-2002/11, що належало ОСОБА_3 та було до накладення судом арешту забезпечене іпотечним договором від 14.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотарiального округу та зареєстрованого в реєстрі № 1836 з метою забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» правонаступником якого с ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 та придбане на електронних торгах позивачем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Стягнуто солідарно з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_3 , Франківського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір у розмірі 840,40 грн.
Рішення суду в апеляційному порядку оскаржило Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».
Вважає рішення суду незаконним. Зазначає, що ухвалюючи рішення у справі № 2-2002/11 про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову, суди виходили з того, що рішення по справі не виконано, ОСОБА_1 став власником арештованого майна в порядку реалізації майна з прилюдних торгів, проведених в межах виконавчого провадження з примусового виконання іншого рішення суду, потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин не відпала та обставини, які стали причиною забезпечення позову є актуальними. Вважає, що сам факт перебування у власності ОСОБА_1 спірних нежитлових приміщень, не може бути підставою для скасування забезпечення позову, оскільки рішення суду є обов'язковим до виконання. Стверджує, що у справі № 2-2002/11 судами зроблено висновки про неможливість скасування заходів забезпечення позову до повного виконання рішення суду.
Вважає, що суд першої інстанції задовольнивши позов, фактично скасував ухвалу про забезпечення позову, поза межами судової справи № 2-2002/11, чим порушив положення ст. 158 ЦПК України щодо порядку та підстав скасування заходів забезпечення позову. Чинним законодавством передбачений вичерпний перелік способів зняття арешту, накладеного на підставі рішення суду про вжиття заходів забезпечення позову, таким чином позивач використав своє право на оскарження ухвали про забезпечення позову, однак суди всіх інстанцій йому обгрунтовано відмовили, з тих підстав, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших підстав не відпала та обставини, які стали причиною забезпечення позову є актуальними.
Окрім того, зазначає, що позивач вимоги про визнання права власності на приміщення не пред'явив, за наведеного неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови у позові.
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2021 рокута ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»підлягає до задоволення із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.
Cудом встановлено, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2011 року по справі №2-2002/11, накладено арешт на нежитлові підвальні приміщення під літ. V, VI, VII, VIII, IX, загальною площею 43,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
23 вересня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.09.2011 року ухвалу суду виконано, арешт на нерухоме майно накладено.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08 листопада 2012 року позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівське обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , інтересах якої діє ОСОБА_3 , третя особа: Управління ПРФО Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України, Відділ у справах дітей Галицької РА ЛМР про зміну умов договору відновлювальної кредитної лінії, стягнення кредитної заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації задоволено частково.
Вирішено змінити умови договору відновлювальної кредитної лінії № 2203-1293 від 27.10.2006 року, укладеного між ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк", шляхом визначення терміну його виконання моментом набрання законної сили рішення суду про зміну умов договору. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" 116 202,30 доларів США, в тому числі 93 825,03 доларів США - залишок несплаченого кредиту; 17 695,95 доларів США - прострочених процентів; 2 659,31 долара США - сума нарахованої пені по кредиту; 1891,70 - сума нарахованої пені по процентах; 130,31 долара США -проценти за лютий 2012 року. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" 1.820 грн. сплаченого судового збору.
В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 , в інтересах якої діє її ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір від 27.10.2006 року, укладений між ПАТ "Державний ощадний Банк України" в особі філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дячуком Олександром Анатолійовичем за № Д-1176. Визнано недійсними договір про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки нерухомого майна від 14.03.2007 року, укладений між ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дячуком Олександром Анатолійовичем за №Д-276 та договір про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки нерухомого майна від 11.02.2008 року, укладений між ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дячуком Олександром Анатолійовичем за №1303. Звільнено з-під іпотеки квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" 38,50 грн. судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2016 року рішення суду від 08 листопада 2012 року у справі №2-2002/11 залишено без змін.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08 листопада 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_3 116202,30 дол. США - відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки на квартиру АДРЕСА_2 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором відновлюваної кредитної лінії та задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 в інтересах якої діє ОСОБА_5 та ухвалено в цій частині вимог нове рішення.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором відновлювальної кредитної лінії №2203-1293 від 27.10.2006 року, що становить 116 202,30 доларів США, в тому числі 93 825,03 доларів США - залишок несплаченого кредиту; 17 695,95 доларів США - прострочених процентів; 2 659,31 долара США - сума нарахованої пені по кредиту; 1 891,70 - сума нарахованої пені по процентах; 130,31 долара США - проценти за лютий 2012 року, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №Д-1176 від 27.10.2006 року зі змінами від 14.03.2007 р. №Д-276, 11.02.2008 року №1303, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_3 , а саме, на квартиру АДРЕСА_2 шляхом її продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» з початковою ціною, що встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб"єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відмовлено ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним іпотечного договору від 27.10.2006 року, укладеного між ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дячуком Олександром Анатолійовичем за № Д-1176; про визнання недійсним договору про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки нерухомого майна від 14.03.2007 року, укладеного між ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дячуком Олександром Анатолійовичем за №Д-276 та договору про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки нерухомого майна під 11.02.2008 року, укладеного між ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дячуком Олександром Анатолійовичем за №1303; про звільнення з-під іпотеки та з - під арешту квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
В решті рішення суду залишено без змін.
23 травня 2016 року Апеляційним судом Львівської області, ухвалено додаткове рішення, яким відмовлено Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3 116202,30 дол. США заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №2203-1293 від 27.10.2006 року; стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства» Державний ощадний банк України» - 3590.45 грн. судових витрат.
Постановою Верховного Суду України від 03 жовтня 2018 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2016 року та додаткове рішення від 23 травня 2016 року залишено без змін.
Відповідно до акта про реалізацію предмета іпотеки від 29.08.2019 року в межах виконавчого провадження №58774972, передано на реалізацію нежитлові підвальні приміщення під літ. V, VI, VII, VIII, IX, загальною площею 43,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, вбачається, що вказане нерухоме майно було реалізовано в межах іншого виконавчого провадження. Переможцем електронних торгів став ОСОБА_1 позивач по справі, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів №420734.
Cудом встановлено, що Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17.12.2019 року у справі №-2002/11 заяву адвоката Винниченка Михайла Петровича в інтересах ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - залишено без задоволення.
Постановою Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вищевказану ухвалу Галицького районного суду м. Львова - без змін.
Так, у своїй Постанові апеляційний суд посилається на те, що сам факт перебування у власності ОСОБА_1 спірних нежитлових приміщень, не може бути підставою для скасування забезпечення позову, оскільки рішення суду є обов"язковим до виконання. На даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до виконання рішення в справі, пов'язана із захистом його прав, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Постановою Верховного Суду України від 15 квітня 2021 у справі 2-202/11 Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 17.12.2019 та Постанову Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року - залишено без змін.
Так, у вищевказаній Постанові Верховний Суд України покликається на те, що апеляційний суд обгрунтовано вважав, що факт, що ОСОБА_1 став власником нежитлових підвальних приміщень у порядку реалізації майна з прилюдних торгів в іншому виконавчому провадженні, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки інші особи, які є власниками (володільцями) майна і, які вважають, що майно, на яке накладено арешт належить їм, а не боржникові, можуть звертатися до суду із позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд виходив з тих обставин, що звільнення майна з під арешту відновить порушене право позивача на розпорядження своїм майном.
З таким висновком колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).
Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Згідно ч.1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
За змістом положень Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
За змістом статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд фактично скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2011 року по справі №2-2002/11, в той час як нормами ст. 158 ЦПК України містять вичерпний перелік підстав для скасування заходів забезпечення позову і їх порядок.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач вимоги про визнання права власності на нежитлові підвальні приміщень під літ. V, VI, VII, VIII, IX, загальною площею 43,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , не пред'явив.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок в постанові від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 про те, що особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутності підстав для звільнення спірного майна з-під арешту у обраний позивачем спосіб, в зв'язку з чим рішення Франківського районного суду міста Львова від 03 листопада 2021 року слід скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» підлягають стягненню судові витрати понесені при поданні апеляційної скарги в розмірі 1260,60 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»- задовольнити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_3 , Франківського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) про звільнення майна з-під арешту- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»судові витрати з сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1260,60 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 13 червня 2022 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: Н.П. Крайник
Н.О. Шеремета