Справа № 465/2183/20
Головуючий у 1 інстанції:
Провадження № 88-ц/811/17/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
01 червня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів Ванівського О.М., Крайник Н.П.,
при секретарі Ждан К.О.
з участю позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 представника ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2021 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
В березні 2020 року позивачка звернулася до суду із позовною заявою про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 квітня 2011 року між нею та відповідачем укладено шлюб, що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.11.2018р., виданим Франківським районним у м. Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Львівській області відповідно до актового запису №119.
Зазначає, що по даний час сторони спільно ведуть господарство та проживають разом в м. Гаага, Королівства Нідерландів, куди вони виїхали у зв'язку з довготерміновим службовим відрядженням відповідача 21.02.2017 року.
Відрядження відбулось відповідно до Наказу Міністерства закордонних справ № 2889-ос від 22.12.2016 року, згідно якого ОСОБА_2 призначено з 21.02.2017 року першим секретарем Посольства України в Королівстві Нідерланди. До місця служби прибули у лютому 2017 року, де і на даний час спільно проживають, а їх спільний син ОСОБА_5 навчається у початковій школі в м. Гаага з серпня 2017 року, що підтверджується довідкою, виданою директором початкової школи, від 04.10.2019 року.
У вересні 2018 року ОСОБА_2 став чинити численні необгрунтовані перешкоди у розпорядженні спільними коштами, зокрема неодноразово погрожував не заплатити за навчання дитини, перестав надавати будь - які кошти на відпочинок і оздоровлення дитини, подорожі до України, та витрачати ці кошти не в інтересах сім'ї, став чинити перешкоди в користуванні спільним майном.
Внаслідок зазначених обставин між подружжям виник спір щодо поділу майна. За період перебування у шлюбі ними, сторонами, придбано два транспортних засоби: «Honda Accord», 2014 р.в., вартістю 381 100,00 грн., та «MINI COOPER», 2018 р.в., вартістю 300 000,00 грн., що зареєстровані на ім'я ОСОБА_2 . Крім цього, відповідно до щорічної декларації про майновий стан та доходи за 2019 рік, ОСОБА_2 декларує активи у розмірі 7 710,00 Євро, розміщені на рахунку у ABN-AMRO Bank, що знаходиться у м. Гаага, Нідерланди, 213 853,00 грн., розміщених на банківському рахунку ПАТ «Ощадбанк» та 21000,00 доларів США готівкових коштів.
Відповідно до частини 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
В позовній заяві позивач просить визнати транспортні засоби марки «Honda Accord», 2014 р.в., вартістю 381 100,00 грн., та «MINI COOPER», 2018 р.в., вартістю 300 000,00 грн., зареєстровані на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також грошові кошти в загальній сумі 33 000,00 доларів США - спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , залишити у власності ОСОБА_2 транспортний засіб марки «Honda Accord», 2014 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 381 100,00 грн., припинити право власності ОСОБА_2 на транспортний засіб марки «MINI COOPER», 2018 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , вартістю 300 000,00 грн., визнати за ОСОБА_4 , право власності на транспортний засіб марки MINI COOPER, 2018 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1/2 частину грошових коштів у розмірі 3 855,00 євро, 106 926,50 грн. та 10 500,00 доларів США, а судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2021 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 транспортні засоби марки «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 , 2014 р.в. (відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 ) та «MINI COOPER» р.н. НОМЕР_3 , 2018 р.в. (ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 ).
Залишено у власності ОСОБА_2 транспортний засіб марки «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 , 2014 р.в. (відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 ).
Припинено право власності ОСОБА_2 на транспортний засіб марки «MINI COOPER» р.н. НОМЕР_3 (ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 ).
Визнано за ОСОБА_4 право власності на транспортний засіб марки «MINI COOPER» р.н. НОМЕР_3 (ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 ).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1/2 частину грошових коштів у розмірі 3 855,00 (три тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) євро, 106 926 (сто шість тисяч дев'ятсот двадцять шість) гривень 50 коп., та 10 500,00 (десять тисяч п'ятсот) доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 146 (сім тисяч сто сорок шість) гривень 80 коп.
Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3 представник ОСОБА_2 .
Вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим. В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції в рішенні помилково встановлено, що спільним майном подружжя є грошові кошти: 7710,00 євро, 213853,00 грн. та 21000,00 доларів США, інформація про які міститься в щорічній декларації відповідача про майновий стан та доходи за 2019 рік.
Вважає, що майно, його розмір та якісні характеристики на день вирішення справи по суті не відповідають дійсності, оскільки сторони проживали разом в одній квартирі до звернення позивачки до суду, майновий стан сім'ї змінювався, адже сторони ведуть спільне господарство і використовують сімейний бюджет згідно потреб сім'ї (оплата за навчання сина, оплата комунальних послуг, обслуговування автотранспорту, придбання одягу та предметів побуту, харчування, оплата відпочинку, оздоровлення).
Зазначає, що об'єктивно майновий стан подружжя викладено в щорічній декларації відповідача про майновий стан та доходи за 2020-й рік. При чому декларація саме відповідача характеризує майновий стан сім'ї, оскільки з тверджень самої позивачки вона в поповненні сімейного бюджету участі не бере.
Вважає, що з міркувань об'єктивності, вирішуючи питання щодо поділу грошових коштів, суд першої інстанції повинен був керуватись інформацією з щорічної декларації про майновий стан та доходи відповідача за 2020 рік.
Окрім того, вважає, що суд першої інстанції безпідставно відійшов від принципу рівності часток подружжя при поділі майна, оскільки вартість автомобілів не є еквівалентною.
Також вважає, що звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на більш дорогу частку майна, позивачка повинна була внести на депозит суду кошти у розмірі різниці у вартості часток, проте позивачкою дана норма витримана не була, а суд першої інстанції ухвалив рішення, помилкове в частині розподілу транспортних засобів.
В апеляційній скарзі просить частково скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2021 року та ухвалити у відповідній частині нове, яким:
Визнати за позивачкою ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини автомобіля марки «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 , 2014 р.в.;
Визнати за позивачкою ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини автомобіля марки «MINI COOPER» р.н. НОМЕР_3 , 2018 р.в.;
Визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини автомобіля марки «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 , 2014 р.в.;
Визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини автомобіля марки «MINI COOPER» р.н. НОМЕР_3 , 2018 р.в.;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1/2 частину грошових коштів у розмірі: 529,00 євро, 179979,5 грн., 159,00 грн., 2775,00 доларів США.
14 січня 2022 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Звертає увагу, що спільно накопичені ними кошти зберігалися на рахунках відповідача та батька відповідача і їх розмір був значно більшим від того, що задекларовані відповідачем в декларації за 2019 рік.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 представника ОСОБА_2 не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 червня 2022 року прийнято заяву ОСОБА_3 , представника ОСОБА_2 про відмову від поданої апеляційної скарги на рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2021 року в частиніподілу автомобілів марки «MINI COOPER» р.н. НОМЕР_3 , 2018 р.в. та «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 , 2014 р.в. та закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 представника ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2021 року, в частині оскарження рішення суду щодо поділу автомобілів марки «MINI COOPER» р.н. НОМЕР_3 , 2018 р.в. та марки «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 , 2014 р.в.
Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, а саме, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1/2 частину грошових коштів у розмірі 3 855,00 (три тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) євро, 106 926 (сто шість тисяч дев'ятсот двадцять шість) гривень 50 коп., та 10 500,00 (десять тисяч п'ятсот) доларів США, суд виходив з тих обставин, що згадані кошти, які були задекларовані відповідачем за 2019 рік є спільною сумісною власністю подружжя і позивачка має на 1/2 їх частки.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.
Судом встановлено, що 16 квітня 2011 року між відповідачем ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб, виданого 06.11.2018р. Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, серія НОМЕР_7 .
Відповідно до наказу Міністерства закордонних справ України №2889-ос від 22 грудня 2016 року відповідача ОСОБА_2 призначено з 21 лютого 2017 року на посаду першого секретаря Посольства України в Королівстві Нідерланди на час довготермінового відрядження та відряджено власним автотранспортом за маршрутом Львів - Гаага разом з дружиною ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 .
Відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у цивільній справі №465/6966/18, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який зареєстровано 16.04.2011р. З цієї ж постанови вбачається, що з позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_2 звернувся в грудні 2018 року.
Відповідно до ст.60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ч.1 ст.61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Згідно ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У відповідності до вимог ч.1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
З ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у пункті 23 Постанови від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст.60, 69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до ч.ч.2,3 ст.235 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до щорічної декларації про майновий стан та доходи за 2019 рік, ОСОБА_2 декларує активи у розмірі 7 710,00 Євро, розміщені на рахунку у ABN-AMRO Bank, що знаходиться у м. Гаага, Нідерланди, 213853,00 грн., розміщених на банківському рахунку ПАТ «Ощадбанк» та 21 000,00 доларів США готівкових коштів.
Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів звертає увагу, що предметом розгляду справи є грошові кошти задекларовані відповідачем за 2019 рік.
Колегія суддів беручи до уваги те, що згадані кошти фактично перебувають у власності відповідача і саме він має можливість ними розпоряджатися, вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що такі кошти є спільним майном подружжя і ОСОБА_4 має права на 1/2 частку таких коштів.
Відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не доведено, що оскаржувані задекларовані ним кошти за 2019 рік не є спільним майном подружжя, а також, що ОСОБА_4 після звернення відповідачем до суду з позовом про розірвання шлюбу, ОСОБА_4 та їхній син ОСОБА_5 фактично перебували на його повному отриманні, що ОСОБА_4 мала доступ до згаданих коштів і ними розпоряджалася, чи такі були повністю витрачені в інтересах тоді ще сім'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
В решті рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2021 року ОСОБА_3 , представника ОСОБА_2 не оскаржується, в зв'язку з чим судом апеляційної інстанції його не перевіряється.
Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв"язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 представника ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2021 року - слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 13 червня 2022 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Н.П. Крайник