Справа № 465/2717/19 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.
Провадження № 22-ц/811/1795/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
07 червня 2022 року м.Львів
Справа № 465/2717/19
Провадження № 22ц/811/1795/21
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум» на рішення Франківського районного суду м. Львова, ухвалене у м.Львові 7 квітня 2021 року, у складі судді Ванівського Ю.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум», з участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі плюс Україна», про стягнення заборгованості за договором,-
встановив:
16 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з цим позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що 4 квітня 2018 року між ТзОВ «Компанія з управління активами «Оптимум», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія - Інвест», позивачем та ТзОВ «Енерджі плюс Україна» укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. за №834. За цим договором сторони зобов'язуються в майбутньому укласти в належній формі та підписати основний договір, до підписання якого відповідач забезпечить введення в експлуатацію будинку за адресою: АДРЕСА_1 та після оформлення і реєстрації права власності за собою на 2-х кімнатну квартиру площею 76, 98 кв.м за будівельним номером 9 «а» в цьому будинку передає цю квартиру у його (позивача) власність в порядку, що встановлений цим договором. Згідно з умовами попереднього договору, він (позивач) зобов'язувався в термін, встановлений договором, сплатити відповідачу забезпечений платіж у сумі 1 539 600 грн., що на день укладення попереднього договору еквівалентно 58 474, 18 доларів США. Зазначає, що станом на 7 березня 2019 року ним (позивачем) сплачено 1 069 800 грн. 7 березня 2019 року між сторонами укладено договір про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири. Згідно з п.3 цього договору відповідач зобов'язався повернути йому (позивачу) кошти в розмірі 1 069 800 грн. протягом 40 календарних днів з моменту підписання зазначеного договору шляхом перерахування на банківські реквізити з призначенням платежу - повернення грошових коштів. Стверджує, що такий строк закінчився 15 квітня 2019 року. На його (позивача) банківський рахунок надійшли кошти у розмірі 350 000 грн. Станом на 8 травня 2019 року несплаченими є 719 800 грн. Крім того, станом на 15 квітня 2019 року відповідач прострочив виконання свого зобов'язання, згідно договору про розірвання на 30 календарних днів, в результаті чого сума пені становить 1 774, 85 грн. Просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 774,85 грн. та судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 7 квітня 2020 року позов задоволено.Стягнуто з ТзОВ «Компанія з управління активами «Оптимум» на користь ОСОБА_1 7 215,75 грн. заборгованості з урахуванням 3% річних від простроченої суми.
Рішення суду оскаржує ТзОВ «Компанія з управління активами «Оптимум». Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що заборгованість перед позивачем відсутня, оскільки відповідач таку погасив, що підтверджується платіжними дорученнями. Вважає, що доводи позивача щодо стягнення 3% річних є необґрунтованими та недоведеними.
Належним чином повідомлені сторони про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися, заяви про відкладення розгляду справи не подали.
Апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин неявки сторін в судове засідання та прийняв рішення про розгляд справи у відсутності учасників справи.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться.
Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що 4 квітня 2018 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Оптимум», ОСОБА_1 та ТОВ «Енерджі плюс Україна» було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , за будівельним номером АДРЕСА_2 .
Сторони погодили, що вони укладуть основний договір на умовах, передбачених попереднім договором купівлі-продажу, протягом 4-го кварталу 2019 року, але не пізніше, ніж 60 днів з моменту проведення державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за продавцем на об'єкт та за умови виконання покупцем вимог розділу 4 попереднього Договору.
Сторони договору погодили, що покупець зобов'язується сплатити продавцю забезпечувальний платіж, що дорівнює сумі коштів, яка у національній валюті України (гривні) складає 1 539 600 грн., що на день укладення попереднього договору еквівалентно 58 474, 18 доларів США.
На виконання умов попереднього договору купівлі-продажу квартири позивачем було сплачено на користь відповідача суму грошових коштів, що дорівнює 1 539 600 грн. що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
У зв'язку із невиконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань із будівництва житлового будинку, 7 березня 2019 року сторони договору уклали договір про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 4 квітня 2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. за №834.
Пунктом 2 цього договору передбачено, що відповідач зобов'язався протягом 40 робочих днів повернути позивачу забезпечувальний платіж, який був сплачений на момент підписання цього договору, а саме: 1 539 600 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача. Строк для виконання цих умов закінчився 15 квітня 2019 року.
Встановлено, що на день подання позовної заяви відповідач не провів оплати в розмірі 719 800 грн.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
За правилами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Строк виконання зобов'язання встановлений ст. 530 ЦК України, згідно з якою якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За вимогами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільнює винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
17 червня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій посилається на те, що станом на 12 червня 2020 року відповідач перерахував кошти у розмірі 719 800 грн., а тому просив стягнути з відповідача на свою користь 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 774,85 грн.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, наведеними у мотивувальній частині рішення, що станом на 15 травня 2019 року відповідач прострочив виконання свого зобов'язання, згідно договору про розірвання на 30 календарних днів, а сума відсотків за прострочення (3% річних від простроченої суми 719 800 грн. за 30 календарних днів) становить 1 774,85 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Однак, у резолютивній частині рішення суд першої інстанції зазначив, що до стягнення з відповідача в користь позивача підлягає 7 215, 75 грн.
У зв'язку з наведеним, оскаржуване рішення відповідно до ст.376 ЦПК України належить змінити. З відповідача в користь позивача слід стягнути 1774, 85 грн.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум» задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 7 квітня 2020 року змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 52-Б, код ЄДРПОУ: 37567735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 774,85 грн. (одну тисяча сімсот сімдесят чотири грн. 85 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 7 червня 2022 року.
Головуючий______________________Т. І. Приколота
Судді: ___________ Ю.Р.Мікуш _______________Р.В. Савуляк