Дата документу 13.06.2022 Справа № 317/2100/21
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 317/2100/21Головуючий у 1-й інстанції Сакоян Д.І.
Пр. № 22-ц/807/787/22Суддя-доповідач Гончар М.С.
13 червня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 листопада 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості спожитої електричної енергії
У червні 2021 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-2), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь борг за спожиту електричну енергію у розмірі 3850,14 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 03.06.2013 між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ОСОБА_1 укладено договір № 4654193/2184 про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 . ПАТ «Запоріжжяобленерго» до 01.01.2019 здійснювало постачання електричної енергії на об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про користування електричною енергією від 03.06.2013 та особового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 . Відповідно до показань приладу обліку за період з 01.11.2016 по 01.01.2019 відповідачем було спожито 2200 кВт/год. вартістю 3850,14 грн. Оплат за спожиту електричну енергію не надходило.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Сакояна Д.І. (а.с. 19).
Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 23-24) відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 26 листопада 2021 року (а.с. 73-79) у задоволенні позову ПАТ «Запоріжжяобленерго» у цій справі відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ПАТ «Запоріжжяобленерго» у своїй апеляційній скарзі (а.с. 85-89) просило рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 96).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 25 січня 2022 року (а.с. 107), дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 108).
В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідач подала апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (а.с. 113-117).
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів апеляційного суду (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів, з яких 11 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень), відпустки судді-доповідача у період з 18 лютого 2022 року по 10 травня 2022 року включно (а.с.119), графік роботи апеляційного суду під час воєнного стану в Україні (а.с.118).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» у цій справі у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення.
Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.
В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у повному обсязі у цій справі, керувався ст.ст. 4, 12-13, 19, 77-81, 141, 259, 264-265, 267, 268 ЦПК України та виходив із безпідставності всіх позовних вимог позивача у цій справі, відсутності підстав й для застосування строку позовної давності до вимог позивача.
Оскільки, у даному разі, через неналежне виконання позивачем приписів п. 11.6 договору про користування електричною енергією № 4654193/2184 від 03.06.2013, неможливо поза розумним сумнівом з'ясувати показання приладу обліку, встановленого за адресою: АДРЕСА_1 , станом 12.09.2018, тобто на день відчуження ОСОБА_1 належного їй нерухомого майна, чи станом на 01.01.2019, тобто на кінцеву дату стягнення.
У цьому зв'язку суд констатує неприпустимість порушення ч. 6 ст. 81 ЦПК України, та покладення в основу судового рішення припущень.
Також суд враховує, що у п. 21 договору про користування електричною енергією № 4654193/2184 від 03.06.2013, де мало б міститись середньомісячне споживання електричної енергії на момент укладення договору, міститься лише посилання на п. 33 ПКЕЕН, але немає розрахованої величини, яка могла б бути використана при розрахунку середньомісячного споживання за наявності для цього підстав.
Оскільки ОСОБА_1 з 12.09.2018 не є власником чи співвласником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем не доведено, що заборгованість повністю чи частково виникла до 12.09.2018, тобто у період дії договору про користування електричною енергією № 4654193/2184 від 03.06.2013, коли ОСОБА_1 була власником об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , немає підстав стягувати з неї заявлену у позові вартість спожитої електричної енергії.
Проте із такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна з таких підстав.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає.
Так, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 є належним відповідачем за позовом позивача у цій справі лише з приводу боргу за спожиту електроенергію, який виник за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.11.2016 року по 11.09.2018 року.
Оскільки, вона була власником за цією адресою до цієї дати включно, постачання електричної енергії їй за цією адресою відповідача здійснювалось ПАТ «Запоріжжяобленерго» на підставі договору про користування електричною енергією № 4654193/2184 від 03.06.2013 (копія а.с. 11-15).
За змістом договору за вказаною адресою встановлено прилад обліку НІК2301АП2, заводський номер 0823709, покази приладу обліку на момент укладення договору - 000010 кВт/год., дата встановлення приладу обліку - 27.05.2013.
Після укладення вищезазначеного договору у подальшому ВАТ «Запоріжжяобленерго» змінило своє найменування на ПАТ «Запоріжжяобленерго» (ст. 82 ч. 1 ЦПК України).
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 271368448 від 19.08.2021 (а.с.44-45), земельна ділянка із кадастровим номером 2322188801:10:001:0570 з 12.09.2018 року належить ОСОБА_2 .
Оскільки, відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.09.2018 (копія а.с. 39-43), у вказану дату ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купив вільну від забудов земельну ділянку з кадастровим номером 2322188801:10:001:0570, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із актом від 12.09.2018 року прийому - передачі земельної ділянки із показами приладів між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) (а.с.46-47), останні домовились, що рахунки, претензії тощо, які будуть виставлятися після підписання даного акту продавцю, має сплачувати покупець: покази приладів станом на день підписання акту: електроенергія - 20 (двадцять) кВт.
Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною позивача апеляційному суду не надані.
Хоча, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача.
Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно із п. 34 вищезазначеного договору сторін № 4654193/2184 від 03.06.2013 (а.с. 14) строк дії цього договору припиняється у разі припинення права власності чи права користування споживача на даний об'єкт.
Отже, на підставі п. 34 договору про користування електричною енергією № 4654193/2184 від 03.06.2013, 12.09.2018 закінчився строк дії вищевказаного договору сторін.
При цьому, не має значення для правильного вирішення цієї справи у цій частині, чи повідомляла відповідач у належний чи неналежний спосіб позивача про це (лист повідомлення, копія а.с. 48-49).
При вищевикладених обставинах, обґрунтованими у цій справі є лише вимоги позивача до відповідача ОСОБА_1 в частині стягнення боргу за спожиту електроенергію станом на 11.09.2018 року за 20 кВт у сумі 21,10 грн. (розрахунок: 20 кВт * сума заборгованості 3850,14 грн./ 3650 кВт, акт від 12.09.2018 року прийому - передачі земельної ділянки із показами приладів між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) (а.с.46-47), в якому відповідач ці обставини фактично визнала; належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та сторонами апеляційному суду не надані).
При цьому, апеляційним судом встановлено, що вказані позовні вимоги позивача до відповідача станом на 11.09.2018 року про стягнення суми боргу за 20 кВт заявлені позивачем у цій справі в межах загального (трирічного) строку позовної давності, враховуючи його звернення до суду із вищезазначеним позовом 18.06.2021 року (відмітка суду на позові а.с. 1), а тому позовна давність за заявою відповідача, зробленою ще у суді першої інстанції у цій справі (відзив а.с. 37), не може бути застосована до цих позовних вимог позивача апеляційним судом.
Відповідач до свого відзиву на апеляційну скаргу позивача у цій справі додала апеляційному суду квитанцію від 12.01.2022 року про сплату ОСОБА_2 на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» 3850,10 грн. (а.с. 117), яка може бути прийнята апеляційним судом як доказ, передбачений ч. 2 ст. 367 ЦПК України, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів позивача станом на час апеляційного розгляду цієї справи - 13.06.2022 року, враховуючи, що апеляційним судом ухвалюється нове судове рішення у цій справі.
Проте, цією квитанцією не спростовуються вищезазначені правильно встановлені фактичні обставини цієї справи та висновки апеляційного суду про те, що на час розгляду цієї справи апеляційним судом саме належним відповідачем ОСОБА_1 борг за спожиту електроенергію станом на 11.09.2018 року за 20 кВт у сумі 21,10 грн. перед позивачем ПАТ «Запоріжжяобленерго» не погашений.
Вказана квитанція не містить призначення платежу - саме борг за цією справою період з 01.11.2016 року по 01.01.2019 року у сумі 3850,14 грн.
Тому, ця сума сплати могла бути зарахована ПАТ «Запоріжжяобленерго» у тому числі частково чи повністю на сплату поточної заборгованості ОСОБА_2 тощо.
Щодо решти заборгованості, яка виникла за вищевказаною адресою вже після 11.09.2018 року, тобто коли вже власником (споживачем) був ОСОБА_2 , у сумі 3829,04 грн. (розрахунок: 3850,14 грн. - 21,10 грн. за 2180,00 кВт (розрахунок: 2200 кВт - 20 кВт) ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у цій справі.
В силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Виключним правом ПАТ «Запоріжжяобленерго», як позивача у цій справі, є право визначати відповідача за своїм вищезазначеним позовом у цій справі.
Позивач ПАТ «Запоріжжяобленерго» позовних вимог до ОСОБА_2 у цій справі не заявляв.
Однак, відповідно до вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи…
В силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції у цій справі є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням вимог ЦПК України.
За таких обставин, апеляційну скаргу ПАТ «Запоріжжяобленерго» слід задовольнити частково, рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 листопада 2021 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення, яким позов ПАТ «Запоріжжяобленерго» задовольнити частково; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» борг за спожиту електроенергію станом на 11.09.2018 року у сумі 21,10 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.
Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 1,13 ЦПК України в разі лише часткового задоволення вимог апеляційної скарги позивача при вищевикладених обставинах, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ «Запоріжжяобленерго» пропорційно до суми задоволених позовних вимог слід стягнути судові витрати, пов'язані із розглядом справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 31,10 грн. (розрахунок: судовий збір позивача за подачу позову 2270,00 грн. (а.с. 3) + судовий збір позивача за апеляційну скаргу 3405,00 грн. (а.с. 104) = 5675,00 грн. * сума задоволених вимог 21,10 грн./ сума заявлених вимог 3850,14 грн. (ціна позову а.с. 1).
Разом із тим, апеляційний суд вважає за доцільне роз'яснити ПАТ «Запоріжжяобленерго», що останній не позбавлений права у подальшому вирішувати питання решти заборгованості з належним відповідачем у позасудовому чи судовому порядку окремо від цієї справи.
Керуючись ст.ст. 7, 12, 81-82, 89, 141, 367, 369, 371-372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задовольнити частково.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 листопада 2021 року у цій справі скасувати.
Ухвалити у цій справі нове судове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (ЄДРПОУ 00130926) борг за спожиту електроенергію станом на 11.09.2018 року у сумі 21,10 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (ЄДРПОУ 00130926) судові витрати, пов'язані із розглядом справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 31,10 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 13.06.2022 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.