Справа № 136/2211/21
Провадження № 22-ц/801/1030/2022
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.
Доповідач:Рибчинський В. П.
13 червня 2022 рокуСправа № 136/2211/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:
судді-доповідача Рибчинського В.П.,
суддів Голоти Л.О., Денишенко Т.О.,
розглянувши в письмовому провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 28 березня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів,
В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про зміну (зменшення) розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 09.10.2020 року було ухвалено стягувати з позивача на користь відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову (12.08.2019) до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Наразі у нього змінився матеріальний та сімейний стан, він уклав новий шлюб від якого народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно позивач проживає із дружиною та малолітнім сином. Дружина має інвалідність. Створена сім'я, також потребує матеріального забезпечення. Він офіційно не працює, їздив на заробітки за кордон. Основний дохід його сім'ї, це пенсія дружини та виплата на дитину. Також вказує, що не відмовляється від сплати аліментів на утримання дітей, розуміє свій обов'язок перед ними, однак згоден сплачувати на утримання спільних із відповідачем дітей 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Враховуючи наведене, у зв'язку із погіршенням матеріального становища, просить суд зменшити розмір аліментів.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 28 березня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 09.10.2020 року стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову (12.08.2019) до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с. 5-6).
На підставі вказаного рішення суду державною виконавчою службою було відкрито виконавче провадження та проводилося стягнення аліментів. Зі змісту розрахунку зі сплати аліментів по виконавчому провадженні №61550128 слідує, що за період з 12.08.2019 по 30.09.2021 сукупний розмір заборгованості становить - 35 078 грн 71 коп. (а.с. 7).
22.07.2019 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 8).
В новому шлюбі у позивача народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 (а.с. 9).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про зміну розміру аліментів на неповнолітніх дітей є необґрунтованою, оскільки позивач є особою працездатного віку, в нього відсутні протипоказання до роботи за його станом здоров'я, отож він спроможний та в силу діючого законодавства зобов'язаний надавати утримання їх спільним із відповідачем неповнолітнім дітям.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що його доходи є такими, що він не спроможний виплачувати аліменти у присудженому судом розмірі, оскільки на його утриманні перебувають неповнолітній син від іншого шлюбу та дружина, яка має інвалідність ІІ групи, тобто посилався на зміну не тільки матеріального, а й сімейного стану.
Апеляційний суд зауважує, що зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України. Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я. Крім того, слід зазначити, що при розгляді позовів про зміну розміру аліментів застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
За змістом ст.182 ЦПК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 СК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.80 цього Кодексу достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що в нього змінився сімейний стан, а також те, що на його утриманні перебувають дві непрацездатні особи - неповнолітня дитина від іншого шлюбу та дружина, яка має інвалідність з дитинства.
Проте, на думку колегії суддів, позивачем не доведено належними засобами доказування обставин, які б вказували на неможливість здійснення виплати аліментів на неповнолітніх дітей у раніше визначеному судом розмірі.
Крім того, згідно висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №565/2071/19, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншими.
В цьому контексті колегія суддів констатує, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини в іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).
Крім того, доказів про те, що матеріальний стан позивача на момент звернення до суду із даним позовом (26.11.2021) є відмінним від його матеріального стану, який існував на час ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів на користь відповідачки на утримання неповнолітніх дітей (09.01.2020) не надано.
Також апеляційний суд зазначає, що, оскільки рішенням суду присуджено стягувати з ОСОБА_1 аліменти в частці від заробітку, то, відповідно, у випадку зменшення його доходів, 1/3 частина доходу, з якого вираховується розмір аліментів, що підлягають сплаті на утримання дітей, також зменшиться.
Колегія суддів вважає, що виходячи з закріплених частиною 9 статті 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, визначений раніше судовим рішенням розмір аліментів в розмірі 1/3 частки від доходу сприятиме гармонійному фізичному та духовному розвитку дітей, а платник аліментів, враховуючи встановлені судом обставини, має можливість нести відповідні витрати. Аліменти у вказаному розмірі є помірною сумою, не завищеною в сьогоднішніх умовах з урахуванням віку та потреб дітей, також не будуть створювати відповідачу додаткові труднощі матеріального характеру та не позбавить сина від нового шлюбу та дружину позивача матеріального забезпечення.
Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Ніяких нових обставин, які б давали підстави для проведення апеляційним судом переоцінки доказів, зроблених судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги не містять.
Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 28 березня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: Л.О. Голота
Т.О. Денишенко