вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" травня 2022 р. м. Київ Справа № 910/4808/21
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Білова М.В. розглянувши справу
За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська обл., с. Гора
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авіa Солюшнз", м. Київ
про стягнення 114 138 грн. 97 коп.
Представники сторін:
позивача - Старовойт М.Б.;
відповідача - не з'явився.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 114 138 грн. 97 коп., з яких: 103 253 грн. 81 коп. боргу, 5 825 грн. 12 коп. пені, 1 424 грн. 44 коп. 3% річних, 3 635 грн. 60 коп. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як орендарем, умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2329 від 26.09.2019 року, в частині здійснення оплати.
В судовому засіданні, яке відбулось 16.02.2022 року, суд оголосив судове засідання відкритим та почав розгляд справи по суті. Представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки не повідомив суд належним чином, судом було оголошено перерву на 25.02.2022 року.
Ухвалою суду від 21.04.2022 року розгляд справи по суті був призначений на 18.05.2022 року. На день розгляду справи від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, на іншу дату після припинення/скасування військового стану, просить визнати поважними причини перебування представника відповідача за межами України.
Враховуючи те, що розгляд справи по суті розпочався до введення в Україні воєнного стану, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, тому відповідно до ст. 207 ГПК України суд залишив без розгляду клопотання відповідача, та продовжив розгляд справи зі стадії, на якій було оголошено перерву.
В матеріалах справи міститься відзив, в якому відповідач заперечив проти позову посилаючись на те, що акти приймання-здачі виконаних послуг за квітень, травень, червень 2020 року не підписувались з причин, що приміщення не використовувались, товариство не здійснювало діяльність в приміщеннях терміналу "D" та "F", відповідно до ч. 6 ст.762 ЦК України товариство має право на звільнення від орендної плати через обставини, за які воно не відповідає, а саме через встановлення КМУ карантину на всій території України та діяльність ресторанів.
Згідно постанови КМУ № 611 нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку здійснюється у розмірі 25% суми нарахованої орендної плати для орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення на території аеропортів торгівельних об'єктів, просить відмовити в позові в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
26.09.2019 року між Державним підприємством « Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (позивачем, орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Авіа Солюшнз» (відповідачем, орендарем) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2329.
На підставі вказаного договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне окремо індивідуально визначене майно - частину приміщення № 78 на 3- му поверсі пасажирського терміналу «D» інв. № 47578 площею 6,00 кв.м. та частину приміщення № 124 на 2-му поверсі пасажирського терміналу «F» з швидкомонтуючих легких конструкцій інв. № 47570, площею 6 кв.м., що розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль - 7, що перебуває на балансі позивача, загальна вартість якого визначена, згідно з висновком про вартість станом на 31.03.2019 і становить за незалежною оцінкою 1086300,00 грн. без врахування ПДВ.
Факт передачі в оренду вказаного майна підтверджується підписаним між сторонами актом приймання - передавання майна від 20.12.2019 р.
Згідно п. 1.2 договору від 26.09.2019 № 2329 майно передано в оренду з метою розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, надання інших послуг.
Орендна плата, згідно п. 3.1 вказаного договору визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2019 - 16294,50 грн., що складається з:
- частина приміщення № 78 на 3- му поверсі пасажирського терміналу «D» інв. № 47578 - 8664,00 грн. без ПДВ;
- частина приміщення № 124 на 2-му поверсі пасажирського терміналу «F» з швидкомонтуючих легких конструкцій інв. № 47570 - 7630,50 грн. без ПДВ.
Розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за період з квітня 2019 по перший місяць оренди включно.
Пунктом 3.3 договору від 26.09.2019 № 2329 передбачено, що орендна оплата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб - сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 30% та 70% щомісяця, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6 договору).
Пунктом 5.3 вказаного договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету і орендодавцю.
Орендар зобов'язаний до 15 числа місяця, що слідує за звітним самостійно одержувати в бухгалтерії орендодавця акт приймання - здачі виконаних послуг та рахунок - фактуру за звітний місяць. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку - фактури та акту приймання - здачі виконаних послуг, датою їх отримання вважається 12 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Підписаний акт приймання - здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію орендодавця протягом 5- ти календарних днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти календарних днів акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернуто орендодавцю та не буде надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами (п. 5.15 договору).
Для сплати орендної плати за період березень - травень 2020 р. та вересень 2020 - січень 2021 позивачем відповідачу були виставлені (з врахуванням коригування) рахунки - фактури на загальну суму 163660,75 грн.
Вказані рахунки та акти приймання - здачі виконаних послуг за вказаний період відповідач самостійно отримав у позивача.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем за період березень - травень 2020 р. та вересень 2020 - січень 2021 лише частково виконані зобов'язання зі сплати орендної плати, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 103253,81 грн.
Пунктом 3.7 договору від 26.09.2019 № 2329 передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань останньому нарахована пеня в розмірі 5825,12 грн., а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних в розмірі 1424,44 грн. та збитки від інфляції в розмірі 3635,60 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 19 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» із змінами та доповненнями передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Твердження представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що не міг здійснювати такий вид діяльності на території орендованих приміщень, як торговельне обслуговування населення в силу заборон встановлених КМУ № 211від 11.03.2020 р. суд до уваги не приймає, з наступних підстав:
Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 р. встановлено карантин на всій території України з 12.03.2020 р.
В редакціях від 17.03.2020 р. визначено певні види господарської діяльності яких стосувались обмеження, серед яких зокрема встановлено: «з 00 год. 01 хв. 17.03.2020 р. до 03.04.2020 р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно - розважальних центрів інших закладів розважальної діяльності, фітнес - центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту».
Відповідач зазначає про те, що не міг здійснювати свій основний вид діяльності - діяльність ресторанів.
Натомість, як встановлено судом, за умовами договору від 26.09.2019 № 2329, а саме додатку № 4 до договору розміщення ресторанів заборонено на орендованих приміщеннях за договором.
Таким чином, твердження представника відповідача щодо заборони здійснювати свій основний вид діяльності ( діяльність ресторанів ) на підставі постанови № 211 не відповідає дійсності, оскільки відповідач знав про заборону на використання орендованого майна для розміщення ресторанів при підписанні договору від 26.09.2019 № 2329 та додатку № 4 до договору.
Судом також не можливо було встановити яким видом господарської діяльності займався відповідач.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідач в порушення вимог ст. 74 ГПК України не надав суду доказів відсутності заборгованості перед позивачем за період березень - травень 2020 та вересень 2020 - січень 2021 у заявленому позивачем розмірі.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, у зв'язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст.129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Авіа Солюшнз» (02091, м. Київ, шосе Харківське, 172-Б, офіс 209, код 42262796) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль - 7, код 20572069) 103253 (сто три тисячі двісті п'ятдесят три) грн. 81 коп. основного боргу, 5 825 (п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 12 коп. пені, 1 424 (одну тисячу чотириста двадцять чотири ) грн. 44 коп. - 3% річних, 3 635 (три тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 60 коп. збитків від інфляції, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .
Повний текст рішення підписано 13.06.2022 року.
Суддя Л.Я. Мальована