вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" червня 2022 р. Справа № 911/64/22
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи
Фізичної особи-підприємця Зузи Олександра Володимировича
до Фізичної особи-підприємця Космаєнко Аліни Аліківни
про стягнення 39723,62 грн.
без виклику учасників справи
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Зузи Олександра Володимировича (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Космаєнко Аліни Аліківни(далі - відповідач) про стягнення 39723,62 грн.
Позов пред'явлено з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору суборенди №453736 від 05.03.2018, зокрема, несвоєчасного повернення після припинення договору обладнання - кавоварки Bianchi GaiaStyle, інвентарний номер 45336, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача 35000,00 грн. вартості втраченого майна, а також 4 723, 62 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.02.2022 відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Положеннями частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В силу положень ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08362, Київська обл., Бориспільський район, с. Старе, вул. Герасименка, 43.
Пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 21.04.2022 за № 0103281551608.
Відзив на адресу суду від відповідача у зазначений в ухвалі суду від 22.02.2022 процесуальний строк не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача також не надходило, правову позицію у справі відповідач не висловив.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05 березня 2018 року між фізичною особою-підприємцем Зузою Олександром Володимировичем (далі - орендодавець) та фізичною особою- підприємцем Космаєнко Аліною Аліківною (далі - суборендар) було укладено договір суборенди № 453736 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а суборендар приймає в строкове платне користування автоматичну кавоварку (обладнання), виключно для використання за цільовим призначенням, яке передбачає собою приготування кави торгової марки JACOBS.
Як вбачається з акту приймання-передачі обладнання, підписаного сторонами та оформленого Додатком 1 до Договору, орендар передав, а суборендар прийняв кавоварку Gaia Style, інвентарний номер 45336, вартістю 35000,00 грн.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що Договір укладений на строк, визначений у Додатку №1, а саме на 1 рік.
Згідно п. 3.9 Договору, суборендар зобов'язується повернути обладнання по закінченні строку, вказаному в Додатку № 1.
Як зазначено в п. 5.1 Договору, передача обладнання суборендарю орендодавцем та повернення орендодавцю обладнання після закінчення строку дії Договору оформлюється шляхом підписання Акту приймання-передачі уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 4.4. Договору суборенди передбачено, що у разі неповернення обладнання після 10 календарних діб з моменту закінчення або розірвання Договору, суборендар сплачує вартість обладнання протягом 10 (десяти) банківських днів та пеню, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від суми додатково за кожен день затримки розрахунку.
Посилаючись на вищезазначені умови договору суборенди, а також неповернення обладнання (кавоварки) після припинення дії Договору та в терміни зазначені позивачем додатково у надісланих вимогах, позивач вимагав відповідача відшкодувати Зузі О.В. вартість кавоварки у розмірі 35 000, 00 грн. після отримання повідомлення про припинення дії Договору. Зважаючи на те, що зазначені вимоги залишені відповідачем без відповіді та належного реагування, кавоварка не повернута та її вартість не сплачена, позивач звернувся з даним позовом про стягнення вартості кавоварки, а також пені.
Оскільки відповідач правом на подання відзиву не скористався, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами, поданими позивачем.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Одним з таких юридичних фактів є договір як один із різновидів правочину (частина 2 статті 202 ЦК України).
У випадку виникнення між сторонами договірних правовідносин визначальною в даному контексті є оцінка договору, який згідно із частиною 2 статті 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін певного обсягу прав та обов'язків.
Відтак у разі обґрунтування підстав заявленого позову невиконання однією із сторін договірного зобов'язання розглядаючи спір суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначається нормативне регулювання спірних правовідносин з послідуючим визначенням обсягу прав та обов'язків сторін, а також моменту укладення договору.
Аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
З матеріалів справи слідує, що предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення вартості орендованого майна та пені, нарахованої згідно умов договору.
Підставою заявлених вимог позивачем визначено обставини неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору суборенди № 453736 від 05.03.2018 щодо неповернення обладнання після припинення договору в строки, визначені позивачем в надісланих вимогах.
На підтвердження відповідних обставин позивачем долучено до матеріалів справи договір суборенди № 453736 від 05.03.2018, повідомлення про припинення договору суборенди від 16.08.2019, квитанцію та опис вкладення датовані 16.08.2019 про надіслання вимоги, витяг з сайту Укрпошти про отримання вищезазначеного повідомлення - 17.08.2019, вимога № 1 про стягнення вартості кавоварки (в порядку досудового врегулювання спору) від 19.06.2020 року, витяг з Укрпошти про отримання вимоги -25.06.2020, а також розрахунок пені викладений в тексті позовної заяви.
Оскільки спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором суборенди майна, регулювання правовідносин здійснюється на підставі положень глави 58 «Найм (оренда)» розділу III «Окремі види зобов'язань» книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України та ст. ст. 283- 291 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму.
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ), (ч. 1 ст. 760 ЦК України).
Частиною 1, 2 статті 763 ЦК України визначено, що Договір найму укладається на строк, встановлений договором.Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Як слідує з п. 6.1. Договору суборенди № 453736, Договір укладений на строк, визначений у Додатку №1 до цього Договору (на 1 рік). Договір може бути припинений будь-якою стороною у будь-який час шляхом направлення іншій стороні письмового повідомлення про припинення, завіреним підписом уповноваженої сторони, що припиняє за 14 днів до дати припинення. Дія даного Договору автоматично продовжується на кожен наступний рік, якщо цього і кожного відповідно наступного року одна із сторін не повідомить іншу сторону про відсутність в неї намірів продовжувати дію Договору на наступний рік,-до дати закінчення дії Договору.
Відповідно до наведеного вище, 16 серпня 2019 року ФОП Зузою О.В. було направлено ФОП Космаєнко А.А. повідомлення про припинення Договору суборенди № 453786, починаючи з дати - 06.09.2019 року та з проханням повернути орендовану кавоварку протягом 3х (трьох) календарних днів з дня припинення дії Договору.
У відповідності до номеру відправлення № 0103325986023 від 16.08.2019, а також витягу стосовно пошуку поштових відправлень із сайту Укрпошта, наданого позивачем, вказане повідомлення було доставлено в с. Старе Бориспільського району ФОП Космаєнко А.А. 17 серпня 2019 року, та за даними зазначеними позивачем отримане відповідачем 20.08.2019.
Як зазначено в п. 5.1 Договору, передача обладнання суборендарю орендодавцем та повернення орендодавцю обладнання після закінчення строку дії Договору оформлюється шляхом підписання Акту приймання-передачі уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належних та допустимих доказів повернення спірного обладнання позивачу на підставі акту приймання-передачі не надав, а також відзиву на позов із висвітленням власної правової позиції у справі, суду не надіслав.
Пунктом 4.4. Договору суборенди передбачено, що у разі неповернення обладнання після 10 календарних днів з моменту закінчення або розірвання Договору, суборендар сплачує вартість обладнання протягом 10 (десяти) банківських днів.
З урахуванням викладених обставин та з метою досудового врегулювання спору, позивач 19.06.2020 направив вимогу № 1 на адресу ФОП Космаєнко А.А. про стягнення вартості кавоварки в розмірі 35000, 00 грн, де також зазначено позивачем, що у випадку невиконання обов'язку зі сплати кавоварки в повному обсязі у строк п'яти робочих днів, останній змушений буде звернутись до суду за захистом порушених прав, разом із застосуванням відповідальності у вигляді подвійної облікової ставки НБУ.
Зазначена вимога отримана відповідачем 25.06.2020, про що свідчить витяг з пошукової системи поштових відправлень із сайту Укрпошта за номером 0100180786885.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що зазначені вище вимоги Договору суборенди відповідачем не виконано, кавоварку не повернуто, її вартість не сплачено, а відтак вимога щодо стягнення вартості кавоварки в сумі 35 000,00 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім того, позивачем на суму основної заборгованості нараховано відповідачу 4723, 62 грн пені за період з 03.10.2019 року по 07.04.2020 року з посиланням на п. 4.4. Договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.4. Договору суборенди передбачено, що у разі неповернення обладнання після 10 календарних діб з моменту закінчення або розірвання Договору, суборендар сплачує пеню, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від суми додатково за кожен день затримки розрахунку, згідно поданого позивачем розрахунку за період з 03.10.2019 по 07.04.2020.
Судом було проаналізовано поданий позивачем розрахунок, з посиланням на умови договору та на подані ФОП Зуза О.В. повідомлення, надіслані на адресу відповідача та встановлено, що при зазначенні періоду розрахунку, позивачем невірно вказано період нарахування з 03.10.2019 по 07.04.2020, замість правильного: з 20.09.2019 - по 20.03.2020 року.
Це пояснюється наступним:
У повідомленні від 16.08.2019 року позивач зазначив дату припинення договору - 06.09.2019 року + 3 календарних доби для повернення обладнання згідно повідомлення - 09.09.2019 (останній день, коли зобов'язання мало бути виконане) + 10 календарних днів згідно п. 4.4. Договору на сплату вартості обладнання (19.09.2019 включно, а відтак з 20.09.2019 рахується термін прострочки) + 6 місяців (ч. 6 ст. 232 ГК України) - по 20.03.2020. Тобто з 20.09.2019 по 20.03.2020 позивач має право на нарахування неустойки.
Зважаючи на те, що позивач вказав початок нарахування пені з дати, що є пізнішою за початок стягнення неустойки встановлений судом, і по 07.04.2020 - дату, яка виходить за межі встановленого судом строку для стягнення неустойки, суд здійснивши розрахунок за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» з 03.10.2019 року по 20.03.2020 (з урахуванням вимог ч. 2 ст. 237 ГПК України, відповідно до якої при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог) та встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмір 4723, 62 грн. підлягає частковому задоволенню в сумі 4 455,86 грн.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 35000,00 грн основного боргу, 4455, 86 грн пені. В частині стягнення 267, 76 грн пені суд відмовляє.
Судовий збір, відповідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а відтак з відповідача підлягає до стягнення 2254,70 грн судового збору.
Також відповідно до змісту викладених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема: 10000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки у процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Вказані висновки щодо застосування ч. 8 ст.129 ГПК України містяться у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.
Отже питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу буде вирішено судом за умови подання позивачем відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Космаєнко Аліни Аліківни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Зузи Олександра Володимировича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) - 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень вартості неповернутого обладнання, 4 455 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) гривень 86 копійок пені та 2254 (дві тисячі двісті п'ятдесят чотири) гривні 70 копійок судового збору.
3.В іншій частині позову - відмовити.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін