07 лютого 2022 року Справа № 160/24158/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) і зобов'язання вчинити певні дії, -
02.12.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2021 року №Ф-16719-54/410, складену відносно ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровські області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 10436,36 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” №2464-VI від 08.07.2010р. (далі - Закон №2464-VI) не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійсненні нею незалежної професійної діяльності, тому такі неоднозначності у тлумаченні прав/обов'язків платників єдиного внеску мають тлумачитися на користь останніх. При цьому, на думку позивача, за змістом приписів Закону №2464-VI особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності, оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст.4 цього Закону платниками єдиного внеску є роботодавці, які, як податкові агенти, утримують з доходів своїх працівників (застрахованих осіб) та сплачують за них всі необхідні податки й збори до відповідних бюджетів, в тому числі і ЄСВ, і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Відповідачем при винесені спірної вимоги не враховано, що позивач з 01 лютого 2018 року і по теперішній час безперервно перебуває в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “АВТОТРАНССЕРВІС”. Єдиним джерелом доходів є її заробітна плата, яку виплачує підприємство, яке, як роботодавець і податковий агент, утримує з нього та сплачує всі необхідні податки й збори до відповідних бюджетів, в тому числі і ЄСВ. Також позивачем зауважено, що наявність у неї статусу адвоката лише посвідчує право на здійснення адвокатської діяльності, однак, не є доказом здійснення такої діяльності та отримання від такої діяльності доходу. За наведених обставин, на думку позивача, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2021 року №Ф-16719-54/410 в сумі 10436,36 грн. є протиправною та підлягає скасуванню, а відповідачем мають бути внесені відповідні коригування в інтегровану картку платника єдиного внеску - ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про наявність у позивача боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 10436,36 гривень, щоб дані інтегрованої картки правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/24158/21 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 10.01.2022 року за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Крім того, вищезазначеною ухвалою суду витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області детальний розрахунок суми боргу (недоїмки), визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2021 року №Ф-16719-54/410, із зазначенням за який період та на якій підставі нарахована така заборгованість і в якій сумі.
30.12.2021 року до суду надійшов відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач вказану позовну заяву не визнав, заперечував проти її задоволення і просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) перебувала па обліку в Павлоградській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець з 18.05.2016р., дата проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності - 24.04.2017р. За вказаний період позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI була платником єдиного внеску. Вищевказаний платник з 04.12.2019р. перебуває на обліку в Павлоградській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI є платником єдиного внеску. Згідно з обліковими даними ІС «Податковий Блок» ОСОБА_1 04.12.2019 року було подано заяву про взяття на облік як платника єдиного внеску (форма №1-ССВ), при цьому, заява про зняття з обліку платника єдиного внеску (форма №7-ЄСВ) даним платником не надавалась. Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України станом на 23.09.2021р. ОСОБА_1 обліковується у Раді адвокатів Черкаської області як діючий адвокат, за організаційною формою діяльності - індивідуальна адвокатська діяльність. Станом на 28.12.2021р. запис щодо зупинення та припинення права на зайняття адвокатською діяльністю по ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі адвокатів відсутній. З метою ведення контролю за сплатою єдиного внеску по зазначеній категорії платників Державною податковою службою України розроблено алгоритм автоматичного відображення в ІКП сум квартальних нарахувань з єдиного внеску фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, за допомогою якого ОСОБА_1 були автоматично нараховані грошові зобов'язання з єдиного внеску на загальну суму 15628,36грн., а саме: 638,00грн. нарахування єдиного внеску II квартал 2016р. термін сплати 19.07.2016; 957,00грн. нарахування єдиного внеску III квартал 2016р. термін сплати 19.10.2016; 2112,00грн. нарахування єдиного внеску 1 квартал 2017р. термін сплати 19.04.2017; 704,00грн. нараховано платником самостійно декларація термін сплати поточний рік №1700019796 від 19.05.2017 термін сплати 19.05.2017; 704,00грн. нарахування єдиного внеску II квартал 2017р. термін сплати 19.07.2017; 918.06грн. нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю IV квартал 2019р. термін сплати 20.01.2020; 2078.12грн. нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю І квартал 2020р. термін сплати 21.04.2020; 1039.06грн. нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю II квартал 2020р. термін сплати 20.07.2020; 3178.12 грн. нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю III квартал 2020р. термін сплати 19.10.2020; 3300,00грн. нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю IV квартал 2020р. термін сплати 19.01.2021; Також, за результатами проведеного аналізу нарахувань сум ЄСВ в ІКП 71040000 проведено коригування щоквартальних нарахувань по ЄВ, а саме: збільшення в сумі 990,00грн. та зменшення в сумі 704,00 грн. (Управлінське рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №23180/04-36-24-08-12 від 18.10.2021). Згідно з ITC «Податковий Блок» «Облік платежів» в ІКП 71040000 Каракаиовою ТВ.. за період 2016 - 2021рр.. було сплачено ЄСВ на загальну суму 5478,00грн., відповідно до платіжних доручень: 660,00грн. - №3 від 01.07.2016; 330,00грн.- №8 від 01.08.2016330,00грн. -№ 11 від 02.09.2016; 330,00грн. - №14 від 30.09.2016; 330,00грн.- №17 від 31.10.2016; 330,00грн.- №26 від 14.12.2016; 352,00грн.- №31 від 28.12.2016; 204.00грн.- №35 від 31.01.2017; 500,00грн.- №12F4E11EED від 01.02.2017; 704,00грн. - №38 від 28.02.2017; 704,00грн. - №2 від 13.04.2017; 704,00грн. - №4 від 24.04.2017. Станом на 28.12.2021р. в ІКП 71040000 ОСОБА_1 обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 10436,36 грн. ОСОБА_1 надано до ГУ ДПС Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016р. (від 12.01.2017р. №1700002061), 2017р.(від 19.05.2017р. №1700019795). У зв'язку з наявністю в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2021 року у сумі 10436,36 грн., ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2021 № Ф-16719-54/410. Зазначену вимогу направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника згідно з реєстраційними даними, а саме: АДРЕСА_1 . Станом на 28.12.2021 рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення до ГУ ДПС у Дніпропетровській області не надходило. Крім того, відповідачем зауважено, що ІКП платника податків формується відповідним контролюючим органом, який зобов'язаний забезпечити достовірність та об'єктивність даних що в ній містяться. При цьому, скасування податкової вимоги судовим рішенням, яке набрало законної сили, та яким встановлено відсутність у платника відповідного боргу, зумовлює необхідність коригування відповідних показників його ІКП. Оскільки протиправність вимоги від 15.11.2021 №0-16719-54/410 на суму 10436,36грн. не встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, відповідач вважає, що вимоги стосовно зобов'язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність інтегровану картку платника податків є передчасними. Таким чином, за твердженням відповідача, ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо винесення спірної вимоги діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а спірна вимога є законною та обґрунтованою, складеною на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування, а також відсутні законні підстави для коригування ІКП позивача.
04.01.2022 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній виклав позицію аналогічну заявленій ним у власній позовній заяві, а також додатково зауважив, що 08 лютого 2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено вимогу № Ф-16719-54/410 У про сплату боргу (недоїмки) станом на 15.06.2021 р. у розмірі 10150 (десять тисяч сто п'ятдесят) грн. 36 коп., яка, в свою чергу, є скасованою у судовому порядку рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021р. у справі №160/15513/21, яке набрало законної сили 09.12.2021р. Таким чином, вимога стосовно зобов'язання відповідача привести у відповідність інтегровану картку платника податків не є передчасною, оскільки відповідач, не зважаючи на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021р. у справі №160/15513/21, яке набрало законної сили, повторно виніс вимогу № Ф-16719-54/410 У від 15.11.2021 року.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 18.05.2016р. зареєстрована як фізична особа-підприємець (номер запису 22320000000012093), види діяльності за КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права (основний), 82.30 Організування конгресів і торговельних виставок, 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у., 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 74.20 Діяльність у сфері фотографії.
З 18.05.2016р. позивач взята на облік в Павлоградському ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків та як платник єдиного внеску.
24.04.2017р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором внесено запис №22320060002012093 про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 на підставі власного рішення.
ОСОБА_4 має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 15.10.2019р. серії ЧК№001215, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Чуркаської області №372 від 15.10.2019 року.
Крім того, з 04.12.2019 року адвокат ОСОБА_1 перебуває на обліку в Павлоградській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність
Відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України здійснення адвокатської діяльності позивачем протягом 2019-2021р.р. не зупинялось.
Водночас, наказом по особовому складу від 01.02.2018 року №75-К ОСОБА_2 прийнята на посаду юрисконсульта ТОВ «Автотранссервіс» з 01 лютого 2018 року.
Наказом по особовому складу від 05.11.2019 р. №584-К було внесено зміни в прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_5 у трудовій книжці, облікових та бухгалтерській документах ОСОБА_2 , юрисконсульта ТОВ «Автотранссервіс».
08 лютого 2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16719-54/410, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 15.06.2021 року обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 10150,36 грн.
Не погодившись з вимогою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16719-54/410 від 08.02.2021 р., ОСОБА_1 оскаржила вищевказану вимогу у судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2019р. у справі №160/15513/21, яке набрало законної сили 09.12.2021р., визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-16719-54/410 У, складену відносно ОСОБА_1 .
Судом також встановлено, що станом на 28.12.2021р. в ІКП 71040000 ОСОБА_1 обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 10436,36 грн.
У зв'язку із означеним, 15.11.2021р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16719-54/410, в якій ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 31.10.2021р. заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача становить 10436,36 грн. та ГУ ДПС у Дніпропетровській області вимагає сплатити недоїмку у цьому розмірі за реквізитами вказаними у вимозі.
Отже, предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги з огляду на наявність обов'язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі у позивача, який був зареєстрований як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність протягом 2019-2021 року, за умови, що у цей період він був найманим працівником та його роботодавець сплачував за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою мінімального розміру.
Вирішуючи спір по суті, суд зважає на таке.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону №2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Підпункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю “працівник” - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина перша статті 15 Закону №5076-VI)
За змістом приписів пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19, від 05.12.2019 року у справі №260/358/19 та від 05.12.2019 року у справі №260/358/19, який враховується судом при розгляду цієї справи відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України.
За встановленими судом обставинами, ОСОБА_1 протягом 2019-2020 років дійсно була зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (здійснює адвокатську діяльність індивідуально), у зв'язку із чим з 04.12.2019 р. перебуває на обліку в Павлоградському ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в тому числі як платник єдиного внеску.
При цьому, доказів отримання позивачем у період 2019-2021 років доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально судом не встановлено.
Водночас, протягом 2019-2021 років ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “АВТОТРАНССЕРВІС” як найманий працівник, при цьому, підприємством за вказаний період було нараховано та сплачено за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як роботодавцем за найманого працівника, у розмірах, визначених законодавством, та підтверджується Індивідуальними відомостями Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування і відповідачем не заперечується.
Відповідач у відзиві на позов про наявність у позивача доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально не зазначив, у зв'язку із чим відповідно до частини першої статті 86 КАС України обставини відсутності у позивача протягом 2019-2020 років доходу від провадження незалежної професійної адвокатської діяльності окремо від доходів, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОТРАНССЕРВІС”, не підлягають доказуванню.
За цих обставин варто зазначити, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.
Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2019-2020 рік), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи “Серков проти України” (заява №39766/05), “Щокін проти України” (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права.
Зважаючи на те, що основоположним принципом збору єдиного внеску є обов'язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов'язку з його сплати.
Крім того, визначальним у контексті саме цього спору, на думку суду, є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку.
Позивачу таке право гарантоване за рахунок його участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за неї роботодавцем за основним місцем роботи.
Відтак, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування позивачеві заборгованості зі сплати ЄСВ за 2019-2020 рік, тому спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2021 року №Ф-16719-54/410 є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Крім того, задоволенню підлягає і інша частина позовних вимог щодо зобов'язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області вилучити цей борг (недоїмку) з інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 , з огляду на таке.
Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016р. №422 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016р. за №751/28881 (далі - Порядок №422).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Так, відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.
Згідно з п.2 Розділу ІІ Порядку №422 ІКП відкриваються автоматично кожному платнику, зокрема, у разі: нарахування сум грошових зобов'язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, визначених органом ДФС (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску).
Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17), від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а) та враховується судом при розгляді цієї справи згідно з ч.5 ст.242 КАС України.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 908,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49600) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2021 року №Ф-16719-54/410 на суму 10436,36грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49600) здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 10436,36грн. (десять тисяч чотириста тридцять шість гривень 36 копійок).
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49600) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 07 лютого 2022 року.
Суддя: О.М. Турова