про повернення позовної заяви
м. Вінниця
10 червня 2022 р. Справа № 120/4385/22
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Богоніс М.Б., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд подано адміністративний позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, у тому числі, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
При вирішенні питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі за цим позовом, виходжу з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звернутись до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 1 ст. 168 КАС України передбачено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
При перевірці позовної заяви встановлено, що позовна заява підписана від імені ОСОБА_1 .
Втім, ознайомившись із підписом позивача на такій позовній заяві суд доходить висновку, що такий підпис вочевидь не є його особистим підписом, про що свідчать долучені до позовної заяви копії різних матеріалів (зокрема і фотокопія довіреності від 31.01.2020). Така невідповідність підпису позивача є очевидною та не потребує будь-яких спеціальних знань, з огляду на що суд доходить до переконання про те, що позовна заява від імені позивача підписана іншою особою.
Такою особою, в цьому випадку, є представник позивача - Аврамич Андрій Станіславович, відомості про якого наведені позивачем у позовній заяві та підпис якого і проставлено на позовній заяві.
При цьому, на підтвердження повноважень представника до матеріалів позову долучено фотокопію із копії нотаріально посвідченої довіреності від 31.01.2020 НОК 775026.
Виходячи зі змісту фотокопії копії цієї довіреності від 31.01.2020, Аврамич А.С. наділений повноваженнями та правом підписання і подання від імені ОСОБА_1 позовних заяв та інших документів.
Однак, реалізувати таке право у цій справі особа могла лише за умови підтвердження своїх повноважень належними документами, якими виходячи зі змісту ст. 59 КАС України є оригінал або належним чином посвідчена копія довіреності.
Проте, наявна в позовних матеріалах фотокопія із копії довіреності є незасвідченою у встановленому законом порядку, тому не може вважатися тим належним документом, який би підтверджував повноваження представника на підписання позовної заяви.
Так, щодо способу завірення копії нотаріально посвідченої довіреності, то суд зазначає, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат", засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них покладається на нотаріусів.
Статтею 75 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом. Цією ж статтею встановлено, що вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.
Крім того, виходячи з положень п.п. 3.3 п. 3 Глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, вірність копії (фотокопії) документа засвідчується нотаріально, якщо справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.
Враховуючи викладене, у разі якщо повноваження представника сторони - фізичної особи визначені у довіреності, яка посвідчена нотаріально, належною копією такої довіреності може бути виключно нотаріально засвідчена копія довіреності.
Аналогічна правова позиція із цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 810/5119/18 (провадження № К/9901/6328/19), у якій судом касаційної інстанції сформовано правовий висновок про те, що долучена до позовної заяви копія нотаріально посвідченої довіреності, яка завірена самим позивачем, не може вважатися такою, яка засвідчена у визначеному законом порядку.
У цьому ж випадку, наявна в позовних матеріалах фотокопія із копії нотаріально посвідченої довіреності взагалі незавірена ніким (навіть самим позивачем чи його представником), а тому не може вважатись належним доказом який би підтверджував повноваження представника на підписання та подання позовної заяви за позивача.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).
Відповідно до п. 3 ч. 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскільки подана до суду позовна заява від імені фізичної особи ОСОБА_1 підписана не ним особисто, а іншою особою, право якої на вчинення таких дій від імені позивача не підтверджено у встановленому законом порядку, тому наявні підстави для повернення такої позовної заяви позивачу.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Окрім того, відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права позивача на повторне звернення із цим позовом до суду. Отже, повернення судом позовної заяви в цьому випадку не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано статтею 5 КАС України). А тому позивач має право повторно звернутися до суду як самостійно так і через представника, який, в свою чергу, зобов'язаний підтвердити обсяг своїх повноважень щодо підписання позовної заяви належними доказами (належним чином завіреною копією нотаріально посвідченої довіреності).
За правилами, передбаченими ч. 5 та 6 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Враховуючи наведене, доходжу висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Керуючись п. 3 ч. 4 ст. 169, ст. 248, 256 КАС України,
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Богоніс Михайло Богданович