Справа 357/5446/21 Головуючий у І-й інстанції - Цуранов А.Ю.
апеляційне провадження № 22-ц/824/2699/2022 Доповідач Заришняк Г.М.
07 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М.
при секретарі - Діденку А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року в справі за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В травні 2021 року КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову Підприємство вказувало, що згідно особового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , рахується заборгованість за опалення та підігрів води в розмірі 6 989,70 грн. Боржнику було надіслано попередження про наявність заборгованості з вимогою сплатити борг протягом місяця. В добровільному порядку зобов'язання щодо сплати коштів за надані послуги не виконуються.
Посилаючись на викладене, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 6 989,70 грн. заборгованості за послуги постачання теплової енергії, 11 318,06 грн. інфляційних втрат, 3 088,34 грн. 3% річних, а також 2 270 грн. сплаченого судового збору.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість за послуги постачання теплової енергії в розмірі 6 989,70 грн., 11 318,06 грн. інфляційних втрат, 3 088,34 грн. 3% річних, та 2 270 грн. сплаченого судового збору
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що особовий рахунок № НОМЕР_1 на користування послугами постачання теплової енергії, які надає позивач - КП БМР «Білоцерківтепломережа» за адресою: АДРЕСА_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до наявних у справі відомостей з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання, відповідачка зареєстрована за вказаною адресою з 09.07.1997 року.
Згідно з початковим розрахунковим листом абонента ОСОБА_1 , за особовим рахунком № НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рахувалась заборгованість за спожиті послуги теплопостачання в сумі 23 232,34 грн., що утворилась за період з 01.03.2012 року по 01.04.2021 року.
Після пред'явлення позивачем у травні 2021 року даного позову, відповідачка частково сплатила заборгованість у розмірі 16 242,64 грн., в зв'язку з чим залишок заборгованості становить 6 989,70 грн., що слідує з уточненого розрахункового листа абонента ОСОБА_1 .
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Так, згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що відповідачка має заборгованість перед позивачем, розмір якої належними та допустимими доказами нею не спростований, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги про те, що в порушення ч.4 ст.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» позивачем у розрахунок заборгованості було включено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Пунктом 4 ч.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Як слідує з позовної заяви, позивач ставив питання про стягнення з відповідачки 3% річних та інфляційних витрат, визначених ст. 625 УЦК України.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 січня 2019 року в справі №922/175/18).
Поряд з тим, рішення суду в частині стягнення з відповідачки судового збору підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлені пільги щодо сплати судового збору.
Так, п.10 ч.1 вказано норми визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З матеріалів справи слідує, що відповідачка ОСОБА_1 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
Враховуючи наведене, а також виходячи з вимог ч.6 ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн., стягнуті з ОСОБА_1 , слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, в зв'язку з чим рішення суду в цій частині необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в сумі 2 270 грн. скасувати та постановити нове рішення, яким витрати Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: