Справа №382/715/21 Головуючий у І інстанції Кисіль О.А.
Провадження №22-ц/824/359/2022 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
08 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Відділу культури та туризму Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області на рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу культури та туризму Яготинської міської ради Київської області, третя особа: начальник Відділу культури та туризму Яготинської міської ради Київської області Соколенко Людмила Миколаївна про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У червні 2021 року позивачка звернулася до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що Наказом начальника відділу культури та туризму Яготинської міської ради Бориспільского району Київської області за № 252-к від 31.05.2021 року іі було звільнено з посади керівника театрального гуртка Яготинського міського будинку культури та туризму Яготинської міської ради з 01 червня 2021 року за п.1 ст. 36 КЗпПУ. Однак заяву про своє звільнення за угодою сторін вона написала під моральним тиском керівництва, її волевиявлення на припинення дії трудового договору не було вільним.
Стверджувала, що вона працювала на посаді керівника Театрального гуртка на 0,5 ставки із шестиденним робочим днем, а по середах та п'ятницях, відповідно до розпорядження керівництва Будинку культури, проводила репетиції у приміщенні філіалу бібліотеки клубу «Лісняки».
Позивачці, від працівників бібліотеки, 27 травня 2021 року стало відомо, що у відношенні неї керівництвом Будинку культури складено два акти за начебто вчинений прогул 19 та 21 травня 2021 року, незважаючи на те, що в ці дні вона проводила репетицію з учасниками дорослої групи Театрального гуртка за межами бібліотеки клубу «Лісняки», а саме у приміщенні школи № 1 в м. Яготині. З приводу прогулу, який начебто мав місце, керівництво Будинку культури позивачку не викликало, пояснення не відібрало, з актами не ознайомило. Тож такі дії керівництва ОСОБА_1 розцінила як моральний тиск на себе, спрямований на її дискредитацію; під враженням поведінки керівництва 28 травня 2021 року на своїй сторінці у фейсбуці виклала статтю із критикою директора Будинку культури ОСОБА_2 .
31 травня 2021 року позивачку викликав до себе в кабінет на розмову директор Будинку культури ОСОБА_2 . Розмова велась щодо прогулу, який начебто мав місце, та її публікації у фейсбуці. Під час розмови директор Будинку культури морально тиснув на позивачку та фактично примусив її написати заяву про звільнення. Ця розмова була записана позивачкою на мобільний телефон.
На підставі викладеного в позові, позивачка просила суд першої інстанції: скасувати наказ начальника Відділу культури № 252-к від 31 травня 2021 року про її звільнення з посади керівника театрального гуртка Яготинського міського будинку культури (далі - Будинок культури) Відділу культури з 01 червня 2021 року і поновити її на цій посаді; стягнути з Відділу культури на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу із розрахунку її середньо місячної заробітної плати в розмірі 3 000 грн.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2021 року позов задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника театрального гуртка Яготинського міського будинку культури Відділу культури та туризму Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області.
Стягнуто з Відділу культури та туризму Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, з розрахунку її середньо місячної заробітної плати в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Відділ культури та туризму Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що позивачку було звільнено з посади за її добровільного волевиявлення, жодного психологічного тиску роботодавцем не здійснювалось, окрім того і заявою про відкликання заяви про звільнення позивач до роботодавця не зверталась. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що на позивачку чинився тиск з приводу написання нею заяви на звільнення, так як такі обставини не доведені належними та допустимими доказами.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Так, відповідач у справі отримав судову повістку про виклик до суду 20 травня 2022 року, ОСОБА_1 отримала судову повістку про виклик до суду 19 травня 2022 року, а поштовий конверт, що був направлений на адресу Соколенко Л.М. повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Статтею 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляли, з клопотанням про відкладення судового розгляду справи не звертались.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у трудових правовідносинах з 02 листопада 2017 року по 31 травня 2021 року.
З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 02 листопада 2017 року була прийнята на посаду керівника любительського об'єднання Яготинського районного будинку культуру за основним місцем роботи на 0,5 ставки.
01 березня 2019 року переведена на посаду керівника театрального гуртка Яготинського районного будинку культури на 0,5 ставки.
05 січня 2021 року звільнена з посади керівника театрального гуртка Яготинського районного будинку культури сектору культури, національностей та релігії Яготинської районної державної адміністрації в порядку переведення на посаду керівника Театрального гуртка.
Відповідно до довідки про доходи від 10 червня 2021 року № 33 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 на посаді керівника Театрального гуртка складала 3 000 грн.
28 травня 2021 року ОСОБА_1 на своїй сторінці у фейсбуці виклала статтю із критикою директора Будинку культури ОСОБА_2 .
31 травня 2021 року ОСОБА_1 підписала заяву про звільнення із займаної посади керівника Театрального гуртка за угодою сторін з 01 червня 2021 року (а. с. 13).
Наказом від 31 травня 2021 року № 252-к, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Театрального гуртка з 01 червня 2021 року; передбачено виплатити останній грошову компенсацію за невикористані оплачувані відпустки.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що на момент написання заяви про звільнення було відсутнє вільне волевиявлення працівника на припинення трудового договору, відсутня фактична домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою, з метою відновлення порушених трудових прав позивачки, належним способом захисту її права на працю є поновлення позивача на займаній посаді та стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу статтями 40, 41, 43, 43-1 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) статтею 45 цього Кодексу.
Однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).
У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.
Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник не дійшли взаємної згоди.
Припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.
Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України можуть бути укладені як в письмовій такі в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на п. 1 ст. 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.
Отже, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін), необхідно з'ясувати, зокрема: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.
Суд першої інстанції в судовому засіданні дослідив наданий позивачкою доказ на доведення обставин відсутності її волевиявлення на звільнення з роботи, а саме аудіо запис, зроблений нею 31 травня 2021 року під час її розмови з ОСОБА_2 та Соколенко Л.М. в службовому кабінеті директора Будинку культури. Заперечень з боку відповідачів щодо дійсності дослідженого судом аудіо запису не надходило, клопотань про призначення фонетичної експертизи від них суду не подавалось. Дослідивши аудіо запис суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що висловлені керівництвом позивачки неодноразові нав'язливі пропозиції щодо написання нею заяви про звільнення, в тому числі з метою «не псувати трудову книжку», ведення розмови в такому тоні, який призвів до підвищення емоційно-психологічного стану позивачки є психологічним тиском на позивачку і фактичним примусом її до звільнення всупереч її дійсного бажання (волевиявлення).
Оскільки Конституція України гарантує кожному громадянинові захист від незаконного звільнення (ч.6 ст.43) і ця гарантія забезпечується шляхом закріплення ряду вимог до порядку припинення трудового договору, в тому числі за п.1 ст. 36 КЗпП України, а саме вчинення працівником дій, які б відповідали його волі та дійсному наміру звільнитись, суд визнав, що існує прямий причинно-правовий зв'язок між фактом психологічного тиску на позивачку (примусу), вчиненого її двома безпосередніми керівниками, із написанням нею заяви про звільнення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків суду першої інстанції. Зміст апеляційної скарги зводиться до викладення змісту рішення суду першої інстанції, п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №29 «Про практику розгляду судами трудових спорів», та норми статтею 374, 376 ЦПК України. Жодного доводу щодо неправильності висновків суду, яким апеляційний суд мав би дати свою оцінку, апеляційна скарга не містить.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому не підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з підстав, що зазначені в апеляційних скаргах, таким чином, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Відділу культури та туризму Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області залишити без задоволення.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу культури та туризму Яготинської міської ради Київської області, третя особа: начальник Відділу культури та туризму Яготинської міської ради Київської області Соколенко Людмила Миколаївна про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 червня 2022 року.
Суддя-доповідач
Судді: