10 червня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 677/629/22
Провадження № 11-кп/4820/530/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Хмельницького апеляційного суду
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції з державною установою «Хмельницький слідчий ізолятор», кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 31 травня 2022 року у кримінальному провадженні № 12022240000000076 від 12 лютого 2022 року,
Цією ухвалою обвинуваченому
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю с. Кульчини Красилівського району Хмельницької області, має середню освіту, тимчасово не працює, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 липня 2022 року включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 щодо зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт відмовлено.
Продовжуючи ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, встановленим судом.
Не погоджуючись з ухвалою, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою скасувати та постановити нову, якою обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Ухвалу вважає незаконною та необґрунтованою.
На думку апелянта, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які прокурор посилається у клопотанні, не підтверджені жодними доказами.
Зазначає, що у клопотанні прокурора відсутнє обґрунтування неможливості застосування до нього інших, більш м'яких, запобіжних заходів, що не відповідає вимогам КПК України.
Поза увагою суду залишилось те, що він має постійне місце проживання, де позитивно характеризується, двоє малолітніх дітей на утриманні, матір похилого віку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені у ній доводи, прокурора, який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має розцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду відповідає зазначеним критеріям.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як вбачається із матеріалів судового провадження, подане до суду першої інстанції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на наявність визначених ст. 177 КПК України ризиків, а саме: переховування ОСОБА_7 від суду, оскільки він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення і йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років; перебуваючи на волі матиме змогу незаконно впливати на потерпілих та свідків, з метою зміни їх показань на свою користь про обставини провадження; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення.
Наведені в клопотанні прокурора підстави для продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином перевірялись суддею. При цьому був опитаний ОСОБА_7 , вислухана думка прокурора, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, суд першої інстанції взяв до уваги підстави, які були враховані при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які не змінились.
Тому, суд прийшов до правильного висновку про те, що ризики: переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих, свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином продовжують існувати та не зменшились.
Разом з тим, судом першої інстанції правильно виключено існування такого ризику, як продовження злочинної діяльності, оскільки обвинувачений раніше не судимий і прокурором даний ризик не доведено.
Як у суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції, прокурор довів, що застосування щодо ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено.
Доводи апелянта про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема - переховування від суду; вплив на свідків, потерпілих; перешкоджання кримінальному провадженню не підтверджені жодними доказами, є безпідставними.
Так, наявність вищезазначених ризиків, ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених прокурором у поданому клопотанні та доведених як в судовому засіданні суду першої інстанції, так і в апеляційному суді.
Суд першої інстанції, врахувавши всі ризики та обставини, визначені ст. 178 КПК України в їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку, що лише найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з чим погоджується апеляційний суд.
Посилання сторони захисту на те, що у клопотанні прокурора відсутнє обґрунтування неможливості застосування до ОСОБА_7 інших, більш м'яких, запобіжних заходів не ґрунтується на змісті самого клопотання.
Так, у поданому до суду клопотанні прокурор мотивував, що застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, сприятиме можливості останнього переховуватись від суду, що в свою чергу перешкоджатиме всебічному, повному і об'єктивному дослідженню обставин вчинення кримінальних правопорушень; незаконного впливу на потерпілих; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Наявність у ОСОБА_7 постійного місця проживання, де позитивно характеризується, двох малолітніх дітей на утриманні, матері похилого віку, відсутність судимостей, не є беззаперечними підставами, відповідно до вимог КПК України, для зміни обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такі враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, визначеними ст. 178 КПК України, а також ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду законною, обґрунтованою та вмотивованою, порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено.
Отже, потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого шляхом продовження останньому запобіжного заходу є виправданою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 407, 418, 422, 4221 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 31 травня 2022 року про продовження ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 липня 2022 року включно залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3