Справа № 446/2213/18 Головуючий у 1 інстанції: Бакай І.А.
Провадження № 22-ц/811/683/21 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
31 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Левика Я.А., Савуляка Р.В.
секретаря: Скакун І.А.
за участю: ОСОБА_1 , представника Кам'янка-Бузької міської ради - Маценко О.О., представників Представництва Американського об"єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу - Шнира Я.Б., Шейхет М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Представництва Американського об"єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кам'янка-Бузької міської ради, третя особа: представництво Американського об"єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,
Позивачі 09.11.2018 звернулись із позовом до відповідача та просять суд винести рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради від 29.05.2001 № 209 "Про умовне визначення історичних меж старовинних єврейських кладовищ". В обгрунтування позову зазначили, що їм згідно із рішення Кам'янка-Бузької міської ради депутатів трудящих від 10.06.1976 №84, а в подальшому на підставі договору про передачу у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від 1997 року, укладеного між виконавчим комітетом Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області з одної сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, було передано останньому земельну ділянку площею 600 м кв., яка знаходиться в АДРЕСА_1 (теперішня назва АДРЕСА_2 ); відповідно до рішення Кам'янка-Бузької міської ради депутатів трудящих від 08.06.1976 №84, а в подальшому на підставі договору про передачу у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від 14.02.1974 №1012/74, укладеного між виконавчим комітетом Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку на праві приватної власності було передано земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Згодом, ними було оформлено право приватної власності на належні їм на праві постійного користування зазначені вище земельні ділянки, на яких у відповідності до їх цільового призначення побудовано житлові будинки та господарські споруди. 29.05.2001 Кам'янка-Бузькою міською радою Львівської області було винесено рішення, яким визнано умовно-історичні межі трьох єврейських кладовищ, зокрема, район АДРЕСА_1 (земельна ділянка між будинком АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 ). Також цим рішенням, а саме п. 2 рішення, вирішено заборонити на територіях умовно визнаних єврейських кладовищ будь-яке будівництво і використання вище вказаних земельних ділянок для несумісних потреб. Вказаним рішенням відповідач порушив їхні права та інтереси, як власників земельних ділянок. Оскаржуване рішення винесено відповідачем у зв'язку із розглядом листа Американо-Українського бюро з прав людини та чинного законодавства від 14.03.2001 і від 25 квітня 2001 року про вимоги на визнання історичних меж трьох старовинних єврейських кладовищ відповідно до зібраних архівних документів та з метою недопущення подальшого будівництва, при цьому, їх, як жителів м. Кам'янка-Бузька, а також на той час землекористувачів, на засідання виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області запрошено не було, не зважаючи на те, що відповідач в 2001 році фактично змінив цільове призначення їхніх земельних ділянок, заборонивши проведення на них будь-якого будівництва.
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кам'янка-Бузької міської ради, третя особа: представництво Американського об"єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради від 29.05.2001 року № 209 в частині визнання умовно історичних меж єврейських кладовищ на частині вулиці М.Шашкевича (земельна ділянка між будинками АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 ) та заборони на даній території будівництва і використання згаданих ділянок для несумісних потреб.
У решті позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду в апеляційному порядку оскаржило представництво Американського об"єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що у даному спорі Рішенням виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради від 29.05.2001 № 209 про умовне визначення меж майнові права позивачів не порушуються і не припиняються. Відповідні вимоги підлягали розгляду за правилами КАС України адміністративним судом, оскільки спір є публічно правовим і речові права у позивачів внаслідок цього рішення не виникали, а питання прав позивачів на земельні ділянки - не вирішувалось. Зазначає, що Рішення виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради про визнання умовно історичних меж єврейських кладовищ було предметом судового дослідження, в тому числі і щодо наявності повноважень у виконавчого комітета на його прийняття, відповідні обставини щодо Кам'янка-Бузької міської ради встановлені та повторно не доказуються. Вважає, що оцінка суду про відсутність у міської ради повноважень приймати Рішення «Про умовне визначення меж старовинних єврейських кладовищ» не обґрунтована нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та не узгоджується з уже здійсненою оцінкою КАС України в Постанові від 25 квітня 2018 року. Позивачі звернулися до суду з пропуском строку позовної давності.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представники Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу М. Шейхет, Шнир Я.Б. просили апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи, викладені у скарзі. ОСОБА_1 та представник Кам'янка-Бузької міської ради Маценко О.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечили.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому розгляд справи проводиться в їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.
Судом установлено, що рішенням виконкому Кам'янка-Бузької міської Ради депутатів трудящих від 14.02.1974 ОСОБА_3 відведено земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_3 .
Відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯМ № 037639, виданого на підставі рішення Кам'янка-Бузької міської Ради №8 від 26.06.2012, власником земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 (а.с.27 т.2)
Згідно рішення виконкому Кам'янка-Бузької міської Ради депутатів трудящих від 10.06.1976 № 84 ОСОБА_1 відведено земельну ділянку під будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 - г площею 600 кв. м (а.с.26 т.2).
Відповідно до свідоцтва про право власності від 10.12.2014 ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_2 площею 0,0694 га (а.с.25 т.2).
Відповідно до довідки Кам'янка-Бузької міської ради від 04.04.2006 №397/02-20 згідно рішення міськвиконкому Кам'янка-Бузької міської ради №242 від 14.09.1989 будинковолодіння АДРЕСА_1 було перенумероване на будинковолодіння АДРЕСА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради від 29.05.2001 № 209 визнано умовно історичні межі трьох єврейських кладовищ, зокрема, частини АДРЕСА_4 (земельна ділянка між будинками АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 ), а також заборонено на територіях умовно визнаних єврейських кладовищ будь-яке будівництво і використання вищезгаданих земельних ділянок для несумісних потреб.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення у 2001 році, у відповідача були відсутні підстави приймати рішення щодо обмеження прав позивачів щодо права володіння та користування приватною власністю, оскільки суду як відповідачем так і третьою особою не надано доказів, що свідчать про те, що дані земельні ділянки належать до земель історико-культурного призначення, як і прийняття рішень про зміну категорії земель із земель для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на землі історико-культурного призначення та не надано відповідної землевпорядної документації, а тому виконавчий комітет Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області при прийнятті рішення № 209 від 29.05.2001 вийшов за межі своїх повноважень, у зв'язку з чим таке підлягає скасуванню.
При цьому суд не взяв до уваги покликання Представництва Американського об'єднання для євреїв бувшого Радянського Союзу про застосування позовної давності та прийшов до висновку про те, що позивачами не пропущено строку позовної давності звернення до суду, оскільки про оспорюване рішення позивачі дізналися із листа Кам'янка-Бузької міської ради від 08.12.2015 №498/02-22, згідно якого останніх повідомлено про намір міської ради подати клопотання про залучення їх до справи №446/889/15-а, яка перебуває у провадженні Кам'янка-Бузького районного суду за позовом Представництва Американського об'єднання для євреїв бувшого Радянського Союзу до Кам'янка-Бузької міської ради про визнання не чинними та скасування рішень.
Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст.261 цього ж Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як убачається з наявного в матеріалах справи листа позивачів від 25.06.2020 (а.с..226-229 т.1), позивачам було відомо про оспорюване рішення ще на початку січня 2015 року, після чого, як зазначено у вказаному листі, вони звернулися з письмовою заявою до міської ради про визнання недійсним рішення виконкому Кам'янка-Бузької міської Ради від 29.05.2001. З даним позовом позивачі звернулися до суду лише 09.11.2018, тобто за межами позовної давності, що є підставою для відмови у позові за наявності відповідної заяви Представництва Американського об'єднання для євреїв бувшого Радянського Союзу.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року, «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року визначено, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
У питаннях, пов'язаних із застосуванням строків давності, Європейський суд з прав людини висловив свою позицію, зокрема, в справі "Олександр Волков проти України" (Заява N 21722/11 остаточне рішення від 27 травня 2013 року, §137), вказавши, що "… строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ... Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень."
Таким чином право особи на звернення до суду не є необмеженим.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Ураховуючи наведене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Представництва Американського об"єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу задовольнити.
Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кам'янка-Бузької міської ради, третя особа: представництво Американського об"єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено:09.06.2022.
Головуючий
Судді