Справа № 465/4167/21 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.
Провадження № 22-ц/811/374/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
26 травня 2022 року м.Львів
Справа № 465/4167/21
Провадження № 22ц/811/374/22
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Левика Я.А., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 9 грудня 2021 року у складі судді Кузя В.Я., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди,-
встановив:
28 травня 2021 року позивач звернувся з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 10 жовтня 2020 року сталася ДТП, в результаті якої спричинено пошкодження автомобілю марки Toyota RAV 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Стверджує, що він (позивач) є власником вказаного автомобіля, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Зазначає, що цим автомобілем на законних підставах користується ОСОБА_4 згідно посвідчення водія № НОМЕР_3 , виданого 11 травня 2015 року. ДТП відбулася за участю автомобіля марки Mitsubishi Outlander, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням відповідача. Згідно рахунку-фактури №ДМ00011589 від 21 листопада 2020 року вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 43 112, 78 грн. Вказує, що відповідно до звіту № 2071/20 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, від 17 листопада 2020 року, який складено СПД ФОП ОСОБА_5 , вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Toyota RАV 4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 26 266, 05 грн. Зазначає, що 3 грудня 2020 року йому (позивачу) проведено виплату страхового відшкодування згідно акту № ARX2671403, що підтверджується платіжним дорученням №728231 від 3 грудня 2020 року. Згідно експертного дослідження, проведеного Львівським науково - дослідним експертно - криміналістичним центром МВС України від 18 березня 2021 року № ЕД- 9/114-21/3433-АВ вартість майнового збитку складає 48 365,96 грн. Вважає, що з відповідача на його (позивача) користь необхідно стягнути різницю між завданим майновим збитком та відшкодованою шкодою страховиком, що складає 22 099 грн.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 9 грудня 2021 року позов задоволено.Стягнуто з відповідача на користь позивача майнову шкоду в розмірі 22 099 грн. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що сторонами у справі надано усі необхідні документи до ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» для отримання страхової виплати у зв'язку із страховим випадком внаслідок ДТП. Вважає, що висновок експерта встановлює невідповідність звіту, наданого страховою компанією, та вказує на неправомірність виплати страховою компанією суми з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,5455, оскільки такий дорівнює 0. Зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Д атою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
Положення статті 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1166 зазначеного Кодексу, у зв'язку із чим перевага в застосуванні повинна надаватися спеціальній нормі.
Вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, належить виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини. У разі випадкового заподіяння шкоди, тобто коли зіткнення транспортних засобів є наслідком випадкового збігу обставин, збитки несе потерпілий, оскільки відсутні правові підстави для покладання відповідальності на іншу сторону.
Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей.
Таким чином, правила щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, встановлені ст. 1188 ЦК України, згідно ч. 1 якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Встановлено, що 10 жовтня 2020 року мала місце дорожньо-транспортна пригода біля будинку № 121 на вулиці Володимира Великого у місті Львові. В результаті цієї ДТП пошкоджено автомобіль Toyota RAV 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивач; що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Ця ДТП відбулася за участю автомобіля марки Mitsubishi Outlander, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керував відповідач ОСОБА_1 . Про ДТП водіями складено євро протокол від 10 жовтня 2020 року.
Європротокол - спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, який надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим.
З європротоколу вбачається, що відповідач ОСОБА_1 визнав себе винним у настанні дорожньо - транспортної пригоди.
Згідно рахунку - фактури №ДМ00011589 від 21 листопада 2020 року, наданого ТзОВ «Сервісний центр «Діамант», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Toyota RAV 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивач, становить 43 112, 78 грн. з ПДВ.
Згідно звіту №2071/20 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 17 листопада 2020 року, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Toyota RAV 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату оцінки становить 26 266, 05 грн.
Відповідно до висновку експертного дослідження Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № ЕД-19/114-21/3433-АВ від 18 березня 2021 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota RAV 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого в ДТП, що мала місце 10 жовтня 2020 року, становить 48 365, 96 грн.
Платіжним дорученням №728231 від 3 грудня 2020 року стверджується, що АТ «СК «АРКС» позивачу виплачено страхове відшкодування у розмірі 23 528,59 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17.
З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягненню з відповідача різниці між завданим матеріальним збитком та відшкодованою страховиком шкодою,що становить 22 099 грн., оскільки позивач, внаслідок ДТП з вини відповідача зазнав майнової шкоди у зв'язку із пошкодженням належного йому транспортного засобу.
З висновками суду, які відповідають встановленим обставинам справи, належить погодитися, оскільки судом правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду .Підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись: ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 9 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Постанову складено і підписано 26 травня 2022 року.
Головуючий______________________Т. І. Приколота
Судді: ___________ Я.А. Левик _______________Р. В. Савуляк