Справа № 450/292/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/323/21 Доповідач: ОСОБА_2
06 червня 2022 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.02.2021 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гаї Пустомитівського району Львівської області, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 286 КК України,
з участю прокурора - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - адвоката ОСОБА_6
вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.02.2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим по пред'явленому обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_7 визнано винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавлення права керувати всіма видами транспорту строком на 3 (три) роки.
Враховано ОСОБА_7 у строк призначеного покарання, 1 (один) місяць 26 (двадцять шість) днів позбавлення волі, строк тримання під вартою в період часу з 24.05.2018 по 20.07.2018.
Початок відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту обмеження у вільному пересуванні.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
За вироком суду, ОСОБА_7 02.11.2017 року приблизно о 20.40 год. керуючи автомобілем «ВАЗ 210990-20» реєстраційний номер НОМЕР_1 на автодорозі Київ - Чоп, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись ним у напрямку до с. Чишки Пустомитівського району Львівської області, поблизу с. Пасіки-Зубрицькі Пустомитівського району Львівської області, грубо порушив вимоги п. п. 1.2, 1.5, 1.10, 2.3 (б,д), 2.9 (а), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не реагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, яка проявилась в тому, що він здійснював випередження нерухомих транспортних засобів, які зупинилися на проїзній частині автодороги у зв'язку з тим, що автобус марки «Сканія» д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 виконував маневр поворот ліворуч із зустрічної смуги руху, перестроївся на праве узбіччя автодороги «Київ-Чоп», при цьому перетнувши лінію дорожньої розмітки 1.2 (широка суцільна лінія) розділу 34 «Дорожня розмітка», створив аварійну обстановку та здійснив зіткнення із вищевказаним автобусом. Внаслідок чого його автомобіль в некерованому стані виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення із автомобілем марки «Пежо 308», д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_10 , яка рухалась в напрямку с. Зубра Пустомитівського району Львівської області. В подальшому автомобіль марки «Пежо 308» д.р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_10 внаслідок зіткнення по інерції від'їхав назад і здійснив зіткнення із автомобілем марки «Дачія Логан» д.р.н. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_11 який рухався в попутному напрямку з нею.
У результаті порушень водієм ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «Пежо 308» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_10 згідно висновку судово-медичного експерта отримала тілесні ушкодження, а саме забій головного мозку легкого ступеня, травматичний субарахноїдальний крововилив, забій грудної клітки та живота з наявністю синців на передній поверхні грудної клітки справа з поширенням на ділянки правої ключиці та надпліччя, масивного смуго подібного поперечно розташованого синця в нижній третині живота, а також синець в правій вилично-щічній ділянці, садно в правій тім'яно-скроневій ділянці. Ушкодження у ОСОБА_10 ускладнились перериванням вагітності за рахунок передчасного відшарування нормально розташованої плаценти, що супроводжувалось матковою кровотечею та постгеморагічною анемією 2-го ступеню, знаходиться в прямому причино-наслідковому зв'язку з травмою тіла, яку отримала ОСОБА_10 під час ДТП- зіткнення автомобілів, та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці переривання вагітності.
Окрім цього, ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачувався у тому, що він 28.10.2016 постановою Сихівського районного суду м. Львова по справі № 464/7434/16-п визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
02.11.2017 близько 20.40 год. ОСОБА_7 будучи позбавлений права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, всупереч постанови Сихівського районного суду м. Львова по справі №464/7434/16-п, яка набрала законної сили, усвідомлюючи те, що він позбавлений права керувати транспортними засобами, умисно, керував транспортним засобом, а саме автомобілем «ВАЗ 210990» д.р.н. НОМЕР_1 . Рухаючись вищевказаним автомобілем по автодорозі Київ-Чоп, в напрямку с. Чишки Пустомитівського району Львівської області , порушив правила дорожнього руху, що призвело до ДТП.
Тобто у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, а саме умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.
Не погоджуючись із даним вироком суду, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просить змінити вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 лютого 2021 року в частині засудження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі. Звільнити ОСОБА_7 на підставі статті 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки. Додаткове покарання призначене ОСОБА_7 залишити без змін.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник зазначає, що вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 лютого 2021 року захист вважає незаконним, необгрунтованим та невмотивованим, а відтак таким, що підлягає зміні з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вважає, що призначене ОСОБА_7 основне покарання у виді 4-х років позбавлення волі - за своїм розміром є явно несправедливим через суворість, оскільки ОСОБА_7 сприяв слідству, вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив необережний злочин, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працевлаштований, за місцем праці характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, щиро розкаявся у скоєному, в судовому засіданні неодноразово просив пробачення в потерпілої, однак спричинену шкоду не зміг відшкодувати з незалежних від нього причин - через відмову потерпілої.
А відтак, захист вважає, що виправлення засудженого ОСОБА_7 можливе без відбування покарання із прийняттям рішення у відповідності до ст. 75 КК України про звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.
Висновки суду про відсутність такої обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , як щире каяття, враховуючи вищезазначені обставини - є безпідставними, необґрунтованими та не відповідають дійсності.
Крім цього, судом не враховано працевлаштування ОСОБА_7 і його позитивну характеристику за місцем роботи, що також повинно впливати на вид та розмір покарання.
Потерпіла ОСОБА_10 та її представник - адвокат ОСОБА_12 у удове засідання не з'явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином. В суді першої інстанції потерпіла зазначила, що ні під час судового розгляду обвинувачений з нею не контактував, жодних вибачень не надав і спричинену шкоду не відшкодував, просила призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.
За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності потерпілої ОСОБА_10 та її представника - адвоката ОСОБА_12 .
Заслухавши доповідь головуючого, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7 дотримані.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КПК України за наведених у вироку суду обставин, та правильність кваліфікації його дій є вірним та в апеляційному порядку учасниками кримінального провадження не оскаржується.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Щодо призначеного судом покарання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, то слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Згідно з положеннями ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Ухвалюючи вирок, суд першої інстанції, належно врахував дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_7 посередньо характеризується по місцю проживання, не працює, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, вчинив необережний тяжкий злочин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, спричинену шкоду не відшкодував, на протязі 2016 двічі притягався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, думку потерпілої, яка просила ізолювати обвинуваченого від суспільства, а також позбавити останнього права керувати транспортними засобами на максимальний термін, та дійшов вірного висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням додаткового виду покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Дане покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним та достатнім, сприятиме досягненню основної мети покарання - виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_7 , запобігатиме вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, а тому підстав для зміни покарання, визначеного судом першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Також апеляційний суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст.ст. 75, 76 КК України.
Таким чином, доводи сторони захисту, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не заслуговують на увагу.
Суд першої інстанції належно та повно оцінив і перевірив усі зібрані по справі докази. Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли слугувати причиною скасування чи зміни вироку, колегією суддів не встановлено. Відтак вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405,407, 419 КПК України, колегія суддів
вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.02.2021 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4