Справа № 465/7646/18 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.
Провадження № 22-ц/811/1338/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:2
31 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Савуляка Р.В.
секретарка: Скакун І.А.,
за участі в судовому засіданні представника відповідача АТ ОГС «Львівгаз» - Свідуновича Р.І., позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на рішення Франківського районного суду м.Львова в складі судді Ванівського Ю.М. від 17 лютого 2021 року у справі за позовами ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_2 до ПАТ Львівгаз (правонаступник Акціонерне товариство оператор газорозподільної системи «Львівгаз»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» про зобов'язання до вчинення дій, -
рішенням Франківського районного суду м.Львова від 17 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог представника позивача ОСОБА_3 та позовні вимоги третьої особи, яка заявляла окремі позовні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» по нарахуванню обсягів спожитого газу з 01 травня 2017 року, виходячи із показників загальнобудинкового лічильника газу по квартирі АДРЕСА_1 . Зобов'язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» здійснити перерахунок об'єму та плати за спожитий газ по кв. АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виходячи із діючих впродовж періоду нарахування - із 01 травня 2017 року по день ухвалення рішення, норм споживання газу для громадян, у яких не встановлені газові лічильники. Зобов'язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» встановити у квартирі АДРЕСА_1 власниками якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , лічильник газу за кошти АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз». Зобов'язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» з дня ухвалення рішення та до встановлення лічильника газу за кошти АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» у квартирі АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , проводити нарахування обсягів спожитого газу виходячи із чинних норм споживання газу для громадян, у яких не встановлені газові лічильники. Стягнено з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» в дохід держави 6436,80 грн судового збору на користь держави. В решті вимог відмовлено.
Вказане рішення оскаржило Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».
В апеляційній скарзі просять скасувати рішення Франківського районного суду м.Львова від 17 лютого 2021 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та здійснити розподіл судових витрат.
Вважають рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що судом першої інстанції при вирішенні справи невірно застосовано норми матеріального права, а саме ч.1 ст. 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" в ред. 20.01.2018р., оскільки, застосуванню підлягала саме ця норма, тільки в редакції від 01.10.2015p., чинній на момент виникнення спірних відносин. Вказують, що відповідачем у травні 2017 року встановлено за адресою місця проживання відповідачів ( АДРЕСА_2 ) загальнобудинковий лічильник природного газу. На момент встановлення загальнобудинкового ВОГ діяв Закон України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" в ред. від 01.10.2015р. Вказують, що судом першої інстанції не взято до уваги, що умовами типового договору розподілу природного газу передбачено можливість визначення об'єму розподіленого та спожитого природного газу за об'єктом споживача на підставі показів ЗВОГ. Задовольнивши вимогу про перерахунок об'єму та плати за спожитий газ, суд першої інстанції не врахував, що таке рішення вплинуло на права та обов'язки третіх осіб (інших мешканців багатоквартирного будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2 ), які не були залучені до справи. Зазначають, що задоволення вимоги позивачів судом про здійснення перерахунку об'єму та плати за спожитий газ, виходячи із діючих впродовж періоду нарахування - із 01 травня 2017 року по день ухвалення рішення, норм споживання газу для громадян, у яких не встановлені газові лічильники, поклало на третіх осіб (інших мешканців багатоквартирного будинку) без відома останніх обов'язок по сплаті додатково обсягу природного газу, який виникне внаслідок здійснення відповідачем перерахунку об'єму спожитого газу позивачам, що призведе до порушення законних прав та інтересів третіх осіб. Окрім того, судом не враховано ту обставину, що згідно абз.6 п.4 Тимчасового положення, у разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.
В судове засідання окрім представника відповідача АТ ОГС «Львівгаз» - Свідуновича Р.І., позивача ОСОБА_1 , решта учасників справи не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, позивача - в заперечення скарги, дослідивши матеріали, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, позовної заяви ОСОБА_2 , заяв про уточнення позовних вимог та додаткових обґрунтувань без зміни предмету та підстав позову, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, а також усних пояснень учасників справи у суді апеляційної інстанції - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на п. 3 ч.2 ст.16 ЦК України, ч.1 ст.4, ст.ст.5, 12, 13,81, 259, 263-266,268 ЦПК України, ч.2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», ст.ст.1,6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Постанову КМУ від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», пункт 1 ч.5 розділу IX, п.2 ч. 1 розділу VI, п. 5 ч. З розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, п. 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою КБУ від 16.05.2002 р. №620, ст.5, пунктів 3, 4, 7 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №214/2435/17, та частково задовольняючи позов, виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є власниками квартири АДРЕСА_1 , а також є споживачами послуг з розподілу природного газу, які АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» надає за адресою: АДРЕСА_1 . До травня 2017 нарахування оплати за спожитий газ в квартирі АДРЕСА_1 відбувався згідно норм, затверджених Постановою КМУ №203 від 23.03.2016 із розрахунку 3,3м3 на одну особу. У травні 2017 року позивачу та третій особі у будинку АДРЕСА_2 встановлено загальнобудинковий вузол обліку природного газу, після чого з травня 2017 нарахування об'ємів спожитого газу проводиться відповідно до показників загально будинкового лічильника пропорційно до кількості осіб, зареєстрованих у квартирах будинку. Так, у відповідності до Кодексу газорозподільних систем оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; оператор газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників). Відносини між споживачами та оператором газорозподільних систем регулюються укладеним між ними Типовим договором, затвердженим постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 року. Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Постановою КМУ від 23 березня 2016 року № 203 передбачено загальні правила обліку і оплати за спожиті послуги та встановлено норми споживання природного газу населенням. Суд визнав доведеною обставину порушення оператором ГРМ Акціонерне Товариство оператор газорозподільної системи «Львівгаз» вимог Кодексу газорозподільних систем, зокрема, пунктом 3 глави 4 «Порядок комерційного обліку газу по об'єктах побутових споживачів (населення)» розділу IX вказаного кодексу передбачено, якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по об'єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання. Побутовий споживач - це споживач, який споживає газ у своєму помешканні і квартирі). Загальнобудинковий лічильник рахує газ, спожитий цілим будинком, тобто всіма побутовими споживачами а також юридичними особами та суб'єктами господарської діяльності, розташованими в будинку. Тому лічильник газу не забезпечує і не може забезпечити облік споживання кожного окремого побутового споживача. Вказаний нормативний акт НКРЕ, окрім того, що надає газорозподільним підприємствам право встановлювати загальнобудинкові лічильники, містить також пряму вказівку на застосування норм споживання до побутових споживачів, помешкання яких не обладнані лічильником. Суд зауважив, що саме на Оператора ГРМ покладений обов'язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов'язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, у разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. Національна комісія регулювання електроенергетики України застосовує до суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, такі санкції: у разі не встановлення вузлів обліку природного газу та/або неприпинення розподілу природного газу споживачам, які використовують природний газ без його комерційного обліку, - застереження; у разі невжиття суб'єктом господарювання, до якого застосовано застереження, відповідних заходів - штраф у розмірі до 25 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Національна комісія регулювання електроенергетики України за наявності в діяльності суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, порушень, передбачених цим Законом, видає у межах своїх повноважень на підставі акту перевірки, оформленого в установленому порядку, постанови про накладення штрафів за встановленою формою. Відтак, станом на день розгляду справи такий обов'язок відповідачем Акціонерне Товариство оператор газорозподільної системи «Львівгаз» не виконано, тому настає відповідальність передбачена статтею 6 Закону № 3533-VI, а такий обов'язок не припиняється та існує до моменту встановлення індивідуального лічильника газу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Доказів на спростування виконання такого обов'язку відповідачем Акціонерне Товариство оператор газорозподільної системи «Львівгаз» суду не надано, а докази надані позивачем та третьою особою щодо факту невиконання такого обов'язку відповідачем Акціонерне Товариство оператор газорозподільної системи «Львівгаз» не спростовано. Отже, за замовчуванням, з діючого на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду справи Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» убачається, що у період з 01.01.2021 року у разі не встановлення лічильника на особу на яку покладено обов'язок встановлення лічильника газу, в даному випадку Акціонерне Товариство оператор газорозподільної системи «Львівгаз», накладається стягнення, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 облік газу до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. Оскільки законодавством станом на день ухвалення рішення не встановлено крайню дату виконання такого обов'язку оператором ГРМ, а позивач та третя особа заявили позовну вимогу про зобов'язання встановити лічильник газу на час дії норми, яка передбачала кінцевий строк встановлення лічильника, що одначе не звільняє відповідача від обов'язку по завершенні такого строку встановити індивідуальний лічильник газу - позовна вимога ОСОБА_1 з урахуванням уточненої позовної вимоги ОСОБА_3 та позовна вимога ОСОБА_2 про зобов'язання встановити у кв. АДРЕСА_1 власниками якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , лічильник газу за кошти АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» підлягають задоволенню з зобов'язанням встановити лічильник без покликання на межу крайнього строку встановлення лічильника. Разом з тим, оскільки ТОВ «Львівгаз Збут» є оператором газотранспортної системи - суб'єктом господарювання, що здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою, а не оператором газорозподільної системи, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою, відтак суд дійшов висновку, що ТОВ «Львівгаз збут» не може бути належним відповідачем у справі і в частині позовних вимог ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог представника позивача ОСОБА_3 та позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» відмовлено. З наведених мотивів у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ТзОВ «Львівгаз збут» здійснити перерахунок об'єму та плати за спожитий газ по кв. АДРЕСА_1 та встановити у кв. АДРЕСА_1 лічильник газу за кошти АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» також відмовлено. Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з урахуванням уточнених позовних вимог представника ОСОБА_3 про зобов'язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (правонаступник ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз») з дня ухвалення рішення та до встановлення лічильника газу за кошти АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (правонаступник ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз») у кв. АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 проводити нарахування обсягів спожитого газу виходячи із чинних норм споживання газу для громадян, у яких не встановлені газові лічильники та аналогічної позовної вимоги ОСОБА_2 суд вважає за необхідне зазначити наступне. Оскільки відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» не визнає право ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на нарахування обсягів спожитого газу виходячи із чинних норм споживання газу для громадян, у яких не встановлені квартині лічильники, що убачається із відповіді №Lv08.1-ЛВ-13680-1217 від 29.12.2017 року позивачу та третій особі, дає суду підстави вважати, що за умов задоволення позовної вимоги про зобов'язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» встановити індивідуальний засіб обліку у квартирі і до моменту виконання такого обов'язку відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» матиме право вибору на свій розсуд або нараховувати обсяги спожитого газу виходячи із чинних норм споживання газу для громадян, або продовжувати проводити нарахування згідно показів загальнобудинкового засобу обліку газу. Відтак, задля виключення можливості порушення прав позивача та третьої особи у подальшому до моменту виконання встановленого та не обмеженого строком на день розгляду справи чинним законодавством обов'язку АТ «Оператора газорозподільної системи «Львівгаз» та з огляду на задоволення судом інших вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 таку вимогу про зобов'язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» з дня ухвалення рішення та до встановлення лічильника газу за кошти АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» у кв. АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , проводити нарахування обсягів спожитого газу виходячи із чинних норм споживання газу для громадян, у яких не встановлені газові лічильники - задоволено. Оскільки в даній категорії справ ОСОБА_1 від сплати судового збору як і ОСОБА_2 при подачі позову до суду звільнені, такий стягнено з відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь держави в розмірі 3073,60 грн.
Колегія суддів вважає, що такі висновки відповідають обставинам, що мають значення для справи, вимогам закону, а також практиці Верховного суду, що повинна бути врахована судами нижчих інстанцій при застосуванні норм права у аналогічних правовідносинах.
ОСОБА_1 звернувся в суду з позовною заявою до ТзОВ «Львівгаз Збут» та ПАТ «Львівгаз», в якій, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- зобов'язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (правонаступник АТ оператор газорозподільної системи «Львівгаз») та ТОВ «Львівгаз збут» здійснити перерахунок об'єму та плати за спожитий газ по кв. АДРЕСА_1 , співвласником якої є ОСОБА_1 , виходячи із діючих впродовж періоду нарахування - із травня 2017 року по день ухвалення рішення, норм споживання газу для громадян, у яких не встановлені газові лічильники;
- зобов'язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (правонаступник АТ оператор газорозподільної системи «Львівгаз») та ТОВ "Львівгаз збут" у передбачені законом строки встановити у кв. АДРЕСА_1 , співвласником якої є ОСОБА_1 лічильник газу за кошти Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»(правонаступник АТ оператор газорозподільної системи «Львівгаз») та ТОВ «Львівгаз збут»;
- зобов'язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (правонаступник АТ оператор газорозподільної системи «Львівгаз») та ТОВ "Львівгаз збут" з дня ухвалення рішення та до встановлення лічильника газу за кошти Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (правонаступник АТ оператор газорозподільної системи «Львівгаз») та ТОВ «Львівгаз збут» співвласнику кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_1 проводити нарахування обсягів спожитого газу виходячи із чинних норм споживання газу для громадян, у яких не встановлені газові лічильники.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 та представник ОСОБА_3 в уточнених позовних вимогах вказують, що позивач є споживачем послуг з розподілу природного газу, які ПАТ «Львівгаз» надає за адресою: АДРЕСА_1 , співвласником даного помешкання є позивач. Будинок знаходиться на балансі ЛКП «Магістральне». До травня 2017 року нарахування оплати за спожитий газ по кв. АДРЕСА_1 відбувався згідно норм, затверджених Постановою КМУ №203 від 23.03.2016 року із розрахунку 3,3 м3 на одну особу. У травні 2017 року відповідачами у будинку АДРЕСА_2 незаконно встановлено загальнобудинковий лічильник газу, після чого з травня 2017 року нарахування об'ємів спожитого газу відповідачами проводиться відповідно до показників загальнобудинкового вузла обліку природного газу пропорційно до кількості осіб, зареєстрованих у квартирах будинку. Оскільки, позивач сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то вважають, що відповідачі зобов'язані надавати послуги, які вже оплачені позивачами та забезпечити встановлення лічильників газу для населення. Відмова відповідачів встановити індивідуальний лічильник газу позивачам суперечить вимогам законодавства та порушує права позивача. Щодо здійснення перерахунку об'єму та плати за спожитий газ у кв. АДРЕСА_1 співвласником якої є позивач, вважають, що такий перерахунок буде відповідати принципу не нав'язування таких умов одержання послуг, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, недопущення порушення принципу рівності сторін договору внаслідок використання монопольного становища. Оскільки в добровільному порядку відповідачі відмовляються виконати вимоги позивача, останній змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.
Окрім цього, третя особа ОСОБА_2 подала позов до ТзОВ «Львівгаз Збут» та ПАТ «Львівгаз», в якій просила:
- визнати незаконними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та ТОВ «Львівгаззбут» по нарахуванню обсягів спожитого газу з травня 2017 року, виходячи із показників загальнобудинкового лічильника по квартирі АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (правонаступник АТ оператор газорозподільної системи «Львівгаз») та ТОВ "Львівгаз збут" здійснити перерахунок об'єму та плати за спожитий газ по кв. АДРЕСА_1 , співвласником якої є ОСОБА_2 , виходячи із діючих впродовж періоду нарахування - із травня 2017 року по день ухвалення рішення, норм споживання газу для громадян, у яких не встановлені газові лічильники;
- зобов'язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (правонаступник АТ оператор газорозподільної системи «Львівгаз») та ТОВ «Львівгаз збут» у передбачені законом строки встановити у кв. АДРЕСА_1 співвласником якої є ОСОБА_2 лічильник газу за кошти Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"(правонаступник АТ оператор газорозподільної системи «Львівгаз») та ТОВ «Львівгаз збут»; зобов"язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (правонаступник АТ оператор газорозподільної системи «Львівгаз») та ТОВ "Львівгаз збут" з дня ухвалення рішення та до встановлення лічильника газу за кошти Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (правонаступник АТ оператор газорозподільної системи «Львівгаз») та ТОВ «Львівгаз збут» співвласнику кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_2 проводити нарахування обсягів спожитого газу виходячи із чинних норм споживання газу для громадян, у яких не встановлені газові лічильники.
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, - ПАТ «Львівгаз» 21.05.2019 року змінило назву на Акціонерне Товариство оператор газорозподільної системи «Львівгаз».
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є власниками квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами послуг з розподілу природного газу, які АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» надає за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що до травня 2017 нарахування оплати за спожитий газ в квартирі АДРЕСА_1 відбувався згідно норм, затверджених Постановою КМУ №203 від 23.03.2016 із розрахунку 3,3м3 на одну особу.
У травні 2017 року позивачу та третій особі у будинку АДРЕСА_2 встановлено загальнобудинковий вузол обліку природного газу, після чого з травня 2017 нарахування об'ємів спожитого газу проводиться відповідно до показників загально будинкового лічильника пропорційно до кількості осіб, зареєстрованих у квартирах будинку.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1023-XII держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
За змістом статті 21 цього Закону права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону № 1023-XII крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Як зазначено в преамбулі Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV), який був чинним до 09.11.2017 року, цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до статті 1 Закону № 1875-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
- виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
- засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики;
- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;
- норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1875-IV державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
Як наведено у статті 3 Закону № 1875-IV, предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1875-IV залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Як зазначено у частині першій статті 30 Закону № 1875-IV, державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом № 3533-VI.
Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 3533-VI фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно з положеннями статті 6 Закону № 3533-VI та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 1 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року (відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2017 року № 2260-VIII, - тільки для приготування їжі - з 1 січня 2021 року.)
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.
Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов'язки споживача» та розділом VІ «Права і обов'язки постачальника».
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугвід 28 грудня 2011 року № 150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.
Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.
Зі змісту статті 6 Закону № 3533-VI вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.
Стаття 6 Закону № 3533-VI визначає обов'язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.
Вказане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.11.2018 року, постановленій у справі №214/2435/17.
Зважаючи на вказані норми закону та практику Верховного Суду у постанові Великої палати суд першої інстанції вірно визнав доведеною обставину порушення оператором ГРМ Акціонерне Товариство оператор газорозподільної системи «Львівгаз» вимог Кодексу газорозподільних систем, зокрема, пунктом 3 глави 4 «Порядок комерційного обліку газу по об'єктах побутових споживачів (населення)» розділу IX вказаного кодексу передбачено, якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по об'єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання. Побутовий споживач - це споживач, який споживає газ у своєму помешканні і квартирі). Загальнобудинковий лічильник рахує газ, спожитий цілим будинком, тобто всіма побутовими споживачами а також юридичними особами та суб'єктами господарської діяльності, розташованими в будинку.
Тому лічильник газу не забезпечує і не може забезпечити облік споживання кожного окремого побутового споживача. Вказаний нормативний акт НКРЕ, окрім того, що надає газорозподільним підприємствам право встановлювати загальнобудинкові лічильники, містить також пряму вказівку на застосування норм споживання до побутових споживачів, помешкання яких не обладнані лічильником.
Також, судом першої інстанції вірно вказано, що саме на Оператора ГРМ покладений обов'язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов'язку на споживачів є неправомірним.
Разом з тим, у разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Національна комісія регулювання електроенергетики України застосовує до суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, такі санкції:
- у разі не встановлення вузлів обліку природного газу та/або неприпинення розподілу природного газу споживачам, які використовують природний газ без його комерційного обліку, - застереження;
- у разі невжиття суб'єктом господарювання, до якого застосовано застереження, відповідних заходів - штраф у розмірі до 25 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Національна комісія регулювання електроенергетики України за наявності в діяльності суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, порушень, передбачених цим Законом, видає у межах своїх повноважень на підставі акту перевірки, оформленого в установленому порядку, постанови про накладення штрафів за встановленою формою.
Окрім цього, судом вірно встановлено, що станом на день розгляду справи такий обов'язок відповідачем Акціонерне Товариство оператор газорозподільної системи «Львівгаз» не виконано, тому настає відповідальність передбачена статтею 6 Закону № 3533-VI, а такий обов'язок не припиняється та існує до моменту встановлення індивідуального лічильника газу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Також, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що доказів на спростування виконання такого обов'язку відповідачем Акціонерне Товариство оператор газорозподільної системи «Львівгаз» суду не надано, а докази надані позивачем та третьою особою щодо факту невиконання такого обов'язку відповідачем Акціонерне Товариство оператор газорозподільної системи «Львівгаз» не спростовано.
Відтак, з діючого на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду справи Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» убачається, що у період з 01.01.2021 року у разі не встановлення лічильника на особу на яку покладено обов'язок встановлення лічильника газу, в даному випадку Акціонерне Товариство оператор газорозподільної системи «Львівгаз», накладається стягнення, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 облік газу до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Тому, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що оскільки законодавством станом на день ухвалення рішення не встановлено крайню дату виконання такого обов'язку оператором ГРМ, а позивач та третя особа заявили позовну вимогу про зобов'язання встановити лічильник газу на час дії норми, яка передбачала кінцевий строк встановлення лічильника, що одначе не звільняє відповідача від обов'язку по завершенні такого строку встановити індивідуальний лічильник газу - позовна вимога ОСОБА_1 з урахуванням уточненої позовної вимоги ОСОБА_3 та позовна вимога ОСОБА_2 про зобов'язання встановити у кв. АДРЕСА_1 власниками якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , лічильник газу за кошти АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» підлягали задоволенню та правильно були задоволені судом першої інстанції з зобов'язанням встановити лічильник без покликання на межу крайнього строку встановлення лічильника.
Окрім наведеного, судом правильно встановлено, що оскільки відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» не визнає право ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на нарахування обсягів спожитого газу виходячи із чинних норм споживання газу для громадян, у яких не встановлені квартині лічильники, що убачається із відповіді №Lv08.1-ЛВ-13680-1217 від 29.12.2017 року позивачу та третій особі, відтак за умов задоволення позовної вимоги про зобов'язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» встановити індивідуальний засіб обліку у квартирі і до моменту виконання такого обов'язку відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» матиме право вибору на свій розсуд або нараховувати обсяги спожитого газу виходячи із чинних норм споживання газу для громадян, або продовжувати проводити нарахування згідно показів загальнобудинкового засобу обліку газу.
Враховуючи вказане, задля виключення можливості порушення прав позивача та третьої особи у подальшому до моменту виконання встановленого та не обмеженого строком на день розгляду справи чинним законодавством обов'язку АТ «Оператора газорозподільної системи «Львівгаз» та з огляду на задоволення судом інших вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 таку вимогу про зобов'язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» з дня ухвалення рішення та до встановлення лічильника газу за кошти АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» у кв. АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , проводити нарахування обсягів спожитого газу виходячи із чинних норм споживання газу для громадян, у яких не встановлені газові лічильники теж правомірно задоволено.
Посилання відповідача на практику Верховного суду із іншими правовими позиціями, що суперечать згаданій постанові Великої палати, колегія суддів до уваги не бере, оскільки така стосується інших правовідносин, які не є аналогічними із правовідносинами у даній справі, а навіть, якщо припустити конкуренцію правових висновків Верховного суду, судом нижчої інстанції в першу чергу повинні застосовуватися позиції Великої палати Верховного суду.
Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» - залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду м.Львова від 17 лютого 2021 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 09 червня 2022 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
Р.В. Савуляк