Справа № 462/4221/21 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.
Провадження № 22-ц/811/4142/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 41
07 червня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Квак Вадима Васильовича на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 вересня 2021 року у складі судді Ліуша А.І. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
У червні 2021 року позивач ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернувся до суду з означеним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» заборгованість за кредитним договором № CL-91511 від 02 лютого 2018 року у розмірі 136 400 грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 2270 грн.
Вимоги обґрунтовував тим, що 02.02.2018 між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-91511, за умовами п.1, 2 якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 100 000 грн., шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, строком до 01.02.2023 року включно. Згідно із п. 4.6 Договору загальна вартість кредиту становила 255 062 грн. 83 коп.
Внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору щодо повернення кредиту, виникла заборгованість, розмір якої визначений ПАТ «Кредобанк» та станом на 20.06.2019 становить 117 363 грн. 33 коп.
20.06.2019 між ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №06/19-2, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № CL-91511 від 02.02.2018, укладеним між ПАТ «Кредобанк» та позичальником перейшло до ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Починаючи з 08.08.2019 по 05.11.2019 позичальник сплачував платежі на погашення заборгованості за кредитним договором № CL-91511 від 02.02.2018 на рахунок нового кредитора ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Загальна сума погашення становить 20 500 грн. 04 коп. Датою останнього платежу є 05.11.2019. Відповідно до вищезазначеного загальна сума до повного погашення заборгованості за кредитним договором № CL-91511 від 02.02.2018 на момент подачі вказаного позову становить 96 865 грн. 28 коп. Крім цього, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за період 05.11.2019 по 01.06.2021 складає 25 162 грн. 21 коп., інфляційні збитки за вказаний період складають 9802 грн. 77 коп., сума 3% за користування грошовими коштами за період з 05.11.2019 по 01.06.2021, згідно із ст. 625 ЦК України складає 4 569 грн. 92 коп. Отже загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 136 400 грн. 18 коп.
Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14 вересня 2021 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» 136400 гривень 18 копійок - заборгованості за кредитним договором №CL-91511 від 02 лютого 2018 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» 2270 гривень 00 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду оскаржив представник відповідача адвокат Квак В.В.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Наголошує на тому, що суд не дочекавшись відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив ухвалив рішення, не дослідивши усіх обставин справи. Як наслідок порушено право відповідача на доступ до справедливого суду, останній був позбавлений права на захист.
Судом не досліджено питання належності доказів набуття позивачем права вимоги у АТ «Кредобанк» щодо боргів відповідача. Вважає, що оскільки позивачем не надано Додатку №2 до Договору факторингу та акту прийому-передачі Документації по спірному кредитному договору, тому немає правових підстав вважати, що позивач набув прав АТ «Кредобанк» за договором кредиту №CL-91511 від 02 лютого 2018 року.
Зазначає, що суд не пересвідчився в існуванні оригіналу кредитного договору та первинних бухгалтерських документів. Окрім того, позивачем не доведено суми боргу перед ПАТ «Кредобанк» і по яких періодичних платежах (згідно графіку), станом на день укладення договору факторингу.
Вважає, що до вимог про стягнення періодичних платежів (згідно графіку) в період з 02.03.2018 по 16.06.2018 повинні бути застосовані наслідки пропуску позовної давності. Оскільки судом розглянуто справу у спрощеному позовному провадженні, відповідач був позбавлений можливості подати таке клопотання, тому заявляє про це в апеляційній скарзі.
Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 вересня 2021 року та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, шляхом застосування строків позовної давності до вимог про стягнення боргу по кредиту за платежами, які виникли до 16.06.2018, а в решті позовних вимог за безпідставністю. Судові витрати, сплачені за подання апеляційної скарги, стягнути з позивача.
28 лютого 2022 року від ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14.09.2021 є таким, що прийняте з урахуванням норм процесуального та матеріального права.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково враховуючи таке.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення зазначеним вимогам закону відповідає частково.
Судом встановлено, що 02 лютого 2018 року між ПАТ Кредобанк та відповідачем ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № CL-91511, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на визначених умовах, про що підписав Анкету-заяву (а.с. 4-6, 102).
Пунктом 1 Кредитного договору передбачено, що Банк зобов"язується надати у власність позичальникові грошові кошти (кредит) на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, вказані у цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим Кредитним договором.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Кредитного договору сума та валюта кредиту становить 100000,00 грн., дата видачі кредиту - 02 лютого 2018 року. Строк кредитування 60 місяців терміном до 01 лютого 2023 року.
Згідно із п. 4.1 Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує відсотки, за процентною ставкою 44,99 % річних. Реальна річна процентна ставка 55,51% річних.
Пунктами 4.4, 4.5, 4.6 договору визначено, що загальні витрати позичальника по кредиту за цим кредитним договором становлять 155 062 грн. 83 коп. Загальна вартість кредиту для позичальника за цим кредитним договором становить 255 062 грн. 83 коп.
Згідно із п. 6.9 Кредитного договору, банк у випадках, передбачених п. 3.3 кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Пунктом 7.1 Кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов'язань за цим кредитним договором позичальник відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання позичальника, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої позичальнику на підставі цього пункту кредитного договору не може перевищувати 15% (відсотків) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Будь-яких застережень про неможливість заміни кредитора у зобов'язанні кредитний договір не містить.
Також, судом встановлено, що 20 червня 2019 року між ПАТ Кредобанк та ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами № 06/19-2, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № CL-91511 від 02.02.2018, укладеного між ПАТ Кредобанк та ОСОБА_1 , перейшло до ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до п. 2.1.6 договору факторингу № 06/19-2 із відступленням права грошової вимоги за кредитними договорами від 20.06.2019 не вимагається отримання згоди Позичальників для відступлення (передачі) прав Вимоги будь-якій третій особі, зокрема, Фактору.
Згнідно із пунктом 7.1 Договору факторингу ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у зв'язку з переходом до нього від ПАТ «Кредобанк» прав вимоги стає кредитором у зобов'язаннях щодо Позичальників за Кредитними договорами та одержує замість ПАТ «Кредобанк» в повному обсязі право вимагати від Позичальників належного виконання ними зобов'язань за Кредитними договорами. Починаючи з визначеної цим Договором дати переходу прав вимоги, ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» має право, зокрема, одержувати всі суми, належні до сплати Позичальниками на задоволення відступлених прав вимоги, вчиняти будь-які законні фактичні дії, пов'язані з реалізацією (здійсненням) прав вимоги.
Враховуючи те, що до ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» після укладення з АТ «Кредобанк» договору про відступлення прав вимоги перейшло право вимоги у спірних правовідносинах і позивач є новим кредитором відповідача, відтак останній правомірно пред'явив вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №CL-91511 від 02 лютого 2018 року до ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не досліджено питання належності доказів набуття позивачем права вимоги у АТ «Кредобанк» щодо боргів відповідача, оскільки позивачем не було надано реєстру про право вимоги: Додатку №2 до Договору факторингу та акту прийому-передачі Документації по спірному кредитному договору, колегія суддів вважає такими, що спростовуються матеріалами справи.
Окрім того, вважає за необхідне зазначити, що відповідач погашаючи кредитну заборгованість, кошти у 2019 році сплачував саме на рахунок ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», що свідчить про визнання ним свого боргу.
Згідно із витягом з Додатку № 1 до договору факторингу № 06/19-2, сума заборгованості відповідача за кредитним договором № CL-91511 від 02 лютого 2018 року станом на 19 червня 2019 року складає 117 365 грн. 33 коп., з яких: 95 664,97 грн. сума основного боргу, 21700,36 грн. сума процентів за користування кредитом.
На підтвердження своїх вимог та як на доказ порушення відповідачем грошових зобов'язань, позивачем надано довідку вих. №Б/Н від 01 червня 2021 року, згідно якої сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 20 червня 2019 року становила 117 365 грн. 33 коп., з яких: 95 664,97 - сума основного боргу, 21 700,36 грн. - сума процентів за користування кредитом.
Також у довідці зазначено, що в період з 08.08.2019 по 05.11.2019 по кредитному договору №CL-91511 від 02.02.2018 ОСОБА_1 сплачено на користь ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» в рахунок погашення заборгованості 20500,04 грн.
Таким чином, загальна сума до повного погашення заборгованості за кредитним договором №CL-91511 від 02.02.2018 становить 96 865, 29 грн. (117365,33-20500,04 грн. = 96 865, 29 грн.).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у строк відповідно до умов договору.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору № CL-91511 від 02 лютого 2018 року належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 96 865 грн. 28 коп., яка виникла станом на час звернення до суду.
Покликання апелянта на те, що до вимог про стягнення періодичних платежів (згідно графіку) в період з 02.03.2018 по 16.06.2018 повинні бути застосовані наслідки пропуску позовної давності, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що ОСОБА_1 у 2019 році погашав борг за кредитним договором, внаслідок чого строк позовної давності переривався, а тому не вважається пропущеним.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування розрахунку заборгованості викладеного у довідці вих. №Б/Н від 01 червня 2021 року, яка надана позивачем, зокрема тих, які б спростовували те, що позивачем не враховано або невірно враховано платежі, які останній сплачував на погашення кредитної заборгованості.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач також просив стягнути з відповідача на свою користь 3% річних та інфляційні втрати за період з 05 листопада 2019 року по 01 червня 2021 року.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, станом на момент переходу права вимоги від ПАТ «Кредобанк» до ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (укладення договору факторингу №06/19-2 із відступленням права грошової вимоги за кредитними договорами від 02.02.2018) відповідач ОСОБА_1 мав заборгованість за кредитним договором, водночас строк дії договору не закінчився, оскільки діє до 01 лютого 2023 року, а зі зверненням до суду щодо дострокового стягнення змінився на 16 червня 2021 року, а тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних, передбачених статтею 625 ЦК України за період з 05.11.2019 по 01.06.2021 задоволенню не підлягає.
На вказані умови кредитного договору, суд першої інстанції належної уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про необхідність стягнення інфляційних збитків та 3% річних у розмірі, визначеному позивачем в сумі 9 802,77 грн. та 4569,92 грн., відповідно.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач також просив стягнути з відповідача пеню за період з 05 листопада 2019 року по 01 червня 2021 року у розмірі 25 162, 21 грн.
За приписами статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони у п. 7.4 кредитного договору домовилися, що строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) за кредитним договором прирівнюється до строку позовної давності встановленої законом для основної вимоги за кредитним договором.
Отже, сторони у кредитному договорі погодили збільшення строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до п. 7.1 кредитного договору № CL-91511 від 02 лютого 2018 року, за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов'язань за цим кредитним договором, позичальник відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання позичальника, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої позичальнику на підставі цього пункту кредитного договору не може перевищувати 15% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Оскільки загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 96 865, 28 грн, тому розмір пені не повинен перевищувати 14 529,79 грн (96865,28 грн х 15%), відтак суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для стягнення пені у розмірі, визначеному позивачем, а саме 25 162,21 грн.
За таких обставин та з урахуванням позовних вимог, з відповідача необхідно стягнути пеню у розмірі 14 529 грн. 79 коп., що не буде перевищувати 15% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання - 96 865,28 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором № CL-91511 від 02 лютого 2018 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» становитиме 111 395 грн. 07 коп.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, а відтак рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 вересня 2021 року необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За розгляд справи в суді першої інстанції сплачено 2 270 грн, позовні вимоги задоволено на 81,67 %, а отже стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає 1853 грн. 86 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції.
За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 3405 грн., судом першої інстанції стягнуто 136400,18 грн, апеляційною інстанцією зменшено суму стягнення до 111395,07 грн., отже апеляційну скаргу задоволено на 18,33 %, а тому з позивача на користь апелянта підлягає стягненню 624 грн. 14 коп. судового збору.
Згідно із ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати у розмірі 1229 грн. 72 коп. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 вересня 2021 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» заборгованість за кредитним договором у розмірі 111395 (сто одинадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) гривень 07 копійок
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» 1229 (одна тисяча двісті двадцять дев'ять) гривень 72 копійок судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 07 червня 2022 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді С.М. Бойко
С.М. Копняк