10.06.2022 Справа №607/6090/22
Провадження 32/607/2207/2022
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді: Кунець Н.Р.
за участю секретаря судового засідання: Крупи О.А.
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Він звернувся в Тернопільську районну державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину не отримав, у зв'язку із тим, що правовстановлюючі документи відсутні на належну частку житлового будинку на ім'я спадкодавця, що є перешкодою в оформлені права власності на спадкове майно. У зв'язку з цим просить суд визнати за ним право власності на 1/3 частину житлового будинку, загальною площею 54,5 кв.м., житловою площею 32,2 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.05.2022 відкрито провадження у вказаній цивільній справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
30.05.2022 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Майка А.Б. подав суду заяву про заміну процесуального статусу Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області з третьої особи на співвідповідача по справі.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.06.2022 змінено процесуальний статус Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області з третьої особи на співвідповідача по справі.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Майка А.Б. в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання в якому просив здійснювати розгляд справи за відсутності сторони позивача, позов підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак подала суду заяву у якій просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, позов визнає та не заперечує щодо задоволення позовних вимог.
Представник відповідача Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Кулик А. у судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, відносно вирішення позову покладається на думку суду.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, а також у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ч. 3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Лозова Тернопільського району Тернопільської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 30.11.2000 Відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області, актовий запис №20.
Той факт, що померла ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_1 , стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Лозівською сільською радою Збаразького району Тернопільської області 04.11.1966, відповідний актовий запис №62, у відомостях про батьків: ОСОБА_4 вказаний батьком, а ОСОБА_3 - матір'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, у справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори знаходиться спадкова справа №732/2000, заведена після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є: син померлої ОСОБА_1 , який подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. 06.12.2000 до Тернопільської державної нотаріальної контори надійшла заява від дочки померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про відмову у прийнятті спадщини. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.
Як вбачається із виписки з погосподарської книги №2-08 від 14.03.2022, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 належав до суспільної групи господарств - колгоспного двору. Станом на 15.04.1991, членами колгоспного двору були:
- голова ОСОБА_3 , 1925 року народження;
- дочка ОСОБА_5 , 1965 року народження;
- син ОСОБА_1 , 1966 року народження.
Згідно інформаційної довідки виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації від 28.07.2021 №950, за матеріалами бюро станом на 01.01.2013 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 28.04.1989 та записано в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 128.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991р.). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991р. мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні: б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних: г) згідно зі статтею 4 Постанови Верховної Ради України - Про введення в дію Закону України «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.
Оскільки вищевказаний житловий будинок побудовано до 15.04.1991р. (до введення в дію Закону України «Про власність») спадкодавці як члени колишнього колгоспного двору набули на нього право сумісної власності, причому це право збереглося за ними і після припинення колгоспного двору в результаті введення вдію вказаного Закону.
Статус майна колгоспного двору був врегульований ст.ст. 120-126 ЦК УРСР 1963 року в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст.120 ЦК УРСР (1963року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно ч.2 ст.123 ЦК УРСР (1963 року) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Таким чином, всім членам колгоспного двору належало на праві власності по 1/3 частині житлового будинку, з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, який знаходиться в по АДРЕСА_1 на праві сумісної власності.
У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1983 №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» роз'яснено, що правила ст.563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01.07.1990. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30.06.1990 спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
Відтак після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, яка складалася зокрема із 1/3 частини житлового будинку за адресою по АДРЕСА_1 , яка належала померлій як голові колишнього колгоспного двору.
Враховуючи дату смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) правовідносини щодо спадкування після її смерті регулюються нормами ЦК УРСР 1963.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР 1963, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно ст. 527 ЦК УРСР 1963, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
За нормами ст. 529 ЦК УРСР 1963, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Згідно із ст.ст. 548-549 ЦК УРСР 1963, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно довідки виданої відділом ЦНАП Байковецької сільської ради від 09.07.2021 №217 на день смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , були зареєстровані ОСОБА_1 - син, ОСОБА_6 - невістка, ОСОБА_7 - внук.
Оскільки факт спільного проживання позивача ОСОБА_1 з спадкодавцем ОСОБА_3 на час смерті у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , підтверджується вищевказаною довідкою суд приходить до висновку, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично вступивши в управління спадковим майном.
06.04.2022 на замовлення ОСОБА_1 , ТзОВ «Технічна інвентаризація об'єктів нерухомості» виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
З метою оформлення права власності на вказане спадкове майно після смерті матері та видачі свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_8 , яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності звернулася до Тернопільської районної державної нотаріальної контори, де постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 15.04.2022 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа.
Таким чином судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , прийняв спадщину після смерті останньої, однак позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права через органи нотаріату, як і підтвердити своє право власності на успадковане нерухоме майно, зокрема 1/3 частину житлового будинку, загальною площею 54,5 кв.м., житловою площею 32,2 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю правовстанолючих документів виданих на ім'я спадкодавця та державної реєстрації права власності на вказаний житловий будинок.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, в тому числі на житлові будинки, які відносились до колгоспного двору, не залежить від державної реєстрації цього права.
За умовами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.
Аналізуючи вищенаведені обставини, враховуючи викладені вимоги законів, досліджені у судовому засіданні письмові докази, суд дійшов висновку, що спадкові права позивача, як спадкоємця майна померлого члена колишнього колгоспного двору, підлягають захисту в судовому порядку, шляхом визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину житлового будинку, загальною площею 54,5 кв.м., житловою площею 32,2 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 81, 200, 206, 263, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку, загальною площею 54,5 кв.м., житловою площею 32,2 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04394846, адреса місце знаходження: вул. Січових Стрільців, 44, с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, 47711.
Головуючий суддяН. Р. Кунець