09.06.2022 Справа №607/6424/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Безручка Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі заяву ОСОБА_1 про застосування зустрічного забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
У провадженні Тернопільського міськрайонного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, відповідно до якого позивач із врахування поданої заяви про зміну предмета позову просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі, що дорівнює вартості Ѕ частки гаражу № НОМЕР_1 , що розташований в кооперативі «Ветеран» в м.Тернополі; стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі, що дорівнює вартості Ѕ частки легкового автомобіля марки «BMW» модель 420 Gran Coupe 2017 року випуску в рахунок компенсації за його продаж; стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі, що дорівнює Ѕ частки грошових коштів, які були на депозитному рахунку в АТ «Райффайзен Банк Аваль» за № НОМЕР_2 на момент їх зняття ОСОБА_1 і вказаного рахунку№ визнати спідленим майном ОСОБА_2 та ОСОБА_4 грошові кошти на депозитному рахунку в АТ «Укрсиббанк» за № НОМЕР_3 та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі, що дорівнює Ѕ частки грошових коштів на депозитному рахунку в АТ «Укрсиббанк» за № НОМЕР_3 ; визнати спільним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові кошти на депозитному рахунку № НОМЕР_4 в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за договором №218198 та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 № НОМЕР_4 в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за договором №218198.
Крім цього, представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив, у порядку забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти: - в сумі 21 199,70 доларів США, розміщені на депозитному рахунку в АТ «УкрСиббанк» за № НОМЕР_3 ; - в сумі 2 113 989 грн., розміщені на депозитному рахунку в АТ «Райффайзен Банк Аваль» за № НОМЕР_2 ; - в сумі 30 401 ЄВРО, розміщені на депозитному рахунку № НОМЕР_4 в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», відкритих на ім'я ОСОБА_1 ..
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2020 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, які обліковуються на рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_1 , а саме: на рахунку № НОМЕР_3 , відкритому в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005 в межах грошової суми 21 199 доларів США; на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому а АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335 в межах грошової суми 2 113 989 гривень; на рахунку № НОМЕР_4 , відкритому в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО 322313 за договором банківського вкладу «Накопичувальний строковий» №218198 від 30 травня 2019 року в межах грошової суми 30 401 ЄВРО, до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.
06 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зустрічне забезпечення позову у якій зазначив, що відповідач може понести збитки, пов'язані із забезпеченням позову шляхом накладення арешту на його депозитні рахунки, а тому просить зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 гривень.
08 червня 2022 року від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Дячук С.І. в суд надійшло заперечення на заяву відповідача про зустрічне забезпечення позову, у якій вона вказує на те, що позивач ОСОБА_6 вважає таку заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення. Підстави для зустрічного забезпечення у цій справі відсутні, оскільки, ймовірність можливих збитків, які спричинені забезпеченням позову, якщо судом буде відмовлено у задоволенні позову відсутня. Так, рахунки, на які накладено арешт, є депозитними рахунками. Відповідач у справі на цей момент не користується грошовими коштами на рахунках, через природу депозитних договорів. Згідно матеріалів справи, позивач ОСОБА_6 є громадянкою України, має зареєстроване у встановленому порядку постійне місце проживання на території України. Заявником не подано суду доказів, які б підтверджували, що майновий стан ОСОБА_6 або її дії, можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідачу, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови йому у позові. Заходи забезпечення позову, які суд застосував своєю ухвалою 17 квітня 2020 року є співмірними заявленим позовним вимогам ОСОБА_7 . Як вбачається зі змісту клопотання, в обґрунтування необхідності застосування зустрічного забезпечення позову шляхом зобов'язання позивача внесення коштів на депозитний рахунок суду у розмірі 1 000 000 грн. відповідач зазначає, що внесення позивачем зазначеної суми буде цілком співмірним із заходами забезпечення позову та розміром збитків, яких зазнає відповідач у зв'язку з забезпеченням позову. Разом з тим, відповідачем належним чином не обґрунтовано необхідності застосування зустрічного забезпечення позову, оскільки саме по собі вжиття заходів забезпечення позову, не свідчить про те, що майновий стан позивача чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. У поданій заяві ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення не наведені докази, які б визначали можливу суму заподіяних ОСОБА_6 збитків внаслідок накладення арешту на грошові банківські депозитні рахунки, відкриті на його ім'я. Крім того, заявником не надано належних доказів наявності підстав, передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України. Враховуючи предмет позову, захід забезпечення позову, що був вжитий ухвалою суду від 17 квітня 2020 року, недоведеність необхідності у застосуванні зустрічного забезпечення позову, вважають, що є підстави для відмови у задоволенні клопотання відповідача про зустрічне забезпечення.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, звернулися до суду з клопотаннями про розгляд заяви у їх відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Отже, питання щодо зустрічного забезпечення є правом, а не обов'язком суду.
За приписами ч.3 ст.154 ЦПК України суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Відповідно до ч. 5 ст. 154 ЦПК України розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 154 ЦПК України, зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
При розгляді заяви про зустрічне забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Таким чином, невжиття заходів як забезпечення позову так і зустрічного забезпечення, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, суд враховує, що заходи зустрічного забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви предметом спору в справі є поділ майна подружжя.
Згідно матеріалів справи, позивач ОСОБА_6 є громадянкою України, має зареєстроване у встановленому порядку постійне місце проживання на території України, а саме: АДРЕСА_1 .
Крім цього, суд зазначає, що заявником не подано суду доказів, які б підтверджували, що майновий стан ОСОБА_6 або її дії, можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідачу, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови йому у позові.
При цьому суд вважає, що заходи забезпечення позову, які суд застосував своєю ухвалою 17 квітня 2020 року є співмірними заявленим позовним вимогам ОСОБА_7 . Так, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Як вбачається зі змісту клопотання, в обґрунтування необхідності застосування зустрічного забезпечення позову шляхом зобов'язання позивача внесення коштів на депозитний рахунок суду у розмірі 1 000 000 грн. відповідач зазначає, що внесення позивачем зазначеної суми буде цілком співмірним із заходами забезпечення позову та розміром збитків, яких зазнає відповідач у зв'язку з забезпеченням позову.
Разом з тим, відповідачем належним чином не обґрунтовано необхідності застосування зустрічного забезпечення позову, оскільки саме по собі вжиття заходів забезпечення позову, не свідчить про те, що майновий стан позивача чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що у поданій заяві ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення не наведені докази, які б визначали можливу суму заподіяних ОСОБА_6 збитків внаслідок накладення арешту на грошові банківські депозитні рахунки, відкриті на його ім'я.
Крім того, заявником не надано належних доказів наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 154 ЦПК України.
Враховуючи предмет позову, захід забезпечення позову, що був вжитий ухвалою суду від 17 квітня 2020 року, не доведеність необхідності у застосуванні зустрічного забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зустрічне забезпечення.
Керуючись ст.ст.154, 272, 353, ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 подану ним 06.06.2022 року про зустрічне забезпечення позову, відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвалу складено 09 червня 2022 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан