Справа №463/11093/21
Провадження №2/463/311/22
07 червня 2022 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.
з участю секретаря судового засідання Фурик Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання,
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, просить ухвалити рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також ОСОБА_2 , ОСОБА_4 пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором №22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008 пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 11 625 грн. за жовтень 2020 року.
Позов мотивує тим, що відповідно до рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07.10.2014, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12.02.2015, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно стягнуто заборгованість за договором № 22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008, що складалася з 12 500 грн. тіла кредиту, 20 972,25 грн. процентів за користування кредитом та 12 500 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього в сумі 45 972,25 грн.
На даний час рішення суду перебуває на примусовому виконанні та виконується щодо кожного із відповідачів у Личаківському, Сокальському та Самбірському відділах державної виконавчої служби. За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Відповідно до п.4.3 кредитного договору в разі виникнення заборгованості в погашенні кредиту та/або користування кредитом, через 14 днів з дня обумовленої дати сплати наведеної в п.5.1 договору, позичальник сплачує додаткові проценти за користування коштами кредитодавця в розмірі 3% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. За своєю правовою природою така сума є неустойкою. Якщо зобов'язання боржником порушене, стягнення неустойки є наслідком такого порушення. Таким чином, додаткові проценти за користування кредитом по договору за жовтень 2020 року становить 11 625 грн. Оскільки відповідачі добровільно кошти не повертають, змушений звернутись до суду із позовом.
Ухвалою судді від 25.10.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Від відповідачів відзив не поступав.
В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує повністю та просить такі задоволити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у судові засідання неодноразово не з'являлись, хоч про час та місце розгляду справи були належним чином повідомленими шляхом надсилання судових повісток за адресою реєстрації місця проживання та розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі Судової влади України, причин неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подали. З врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності відповідачів та ухвалив провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, відносно чого позивач не заперечив.
Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 04.04.2008 між КС «Либідь» в особі Львівської філії та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно якого відповідачу надано кредит на суму 20 000 грн. на строк до 04.04.2010 зі сплатою за користування кредитними коштами 0,13699% від суми залишку кредиту, за кожен день користування.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 04.04.2008 між КС «Либідь» в особі Львівської філії та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договори поруки №22/2008ЛФ/1 та №22/2008ЛФ/2 відповідно, за умовами яких поручителі зобов'язались відповідати перед кредитором в повному обсязі за виконання позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору. В разі невиконання позичальником зобов'язань за договором, позичальник та поручителі відповідають перед кредитодавцем як солідарні боржники. КС «Либідь» в особі Львівської філії виконала своє зобов'язання надавши ОСОБА_2 обумовлену суму кредиту.
Згідно договору про відступлення права вимоги від 29.03.2013 до позивача ОСОБА_1 перейшли всі права первісного кредитора у вищезазначеному зобов'язанні в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав, а також ті, які в подальшому будуть виникати на підставі основного договору.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07.10.2014, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12.02.2015, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 заборгованість за договором № 22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008, що складалася з 12 500 грн. тіла кредиту, 20 972,25 грн. процентів за користування кредитом та 12500 пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього в сумі 45 972,25 грн.
У відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд вважає встановленим, і таким, що не підлягає доказуванню у даному судовому процесі, факт наявності у відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарного грошового зобов'язання перед позивачем, що випливає з умов договору № 22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі не виконують зобов'язання по кредитному договору.
Відповідно до ст. 554 ч.1 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно із п. 2.1 договорів поруки, поручителі зобов'язуються відповідати перед кредитодавцем в повному обсязі за виконання позичальником зобов'язань, що виникають з договору № 22/2008ЛФ від 04.04.2008р. Пунктом 2.2 договору поруки передбачено, що в разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позичальник та поручитель відповідають перед кредитодавцем як солідарні боржники.
Суд враховує, що відповідно до ч.3 ст. 554 ЦК України особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто із змісту вказаної норми вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного і того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями. Лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою. Відповідно до норм законодавства у такому випадку кожен з поручителів відповідає перед кредитором разом з боржником як солідарні боржники.
Відповідно до п. 4.3 кредитного договору, в разі виникнення заборгованості в погашенні кредиту та/або процентів за користуванням кредитом, через 14 днів з дня обумовленої дати сплати наведеної в п. 5.1 договору, позичальник сплачує додаткові проценти за користування коштами кредитодавця в розмірі 3 % від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Зазначена заборгованість за своєю правовою природою є неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно вимог ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Неустойка є способом забезпечення виконання зобов'язання та наслідком його порушення. До моменту порушення зобов'язання неустойка виконує функцію забезпечення, тобто стимулює боржника до належного виконання. Якщо зобов'язання боржником порушене, стягнення неустойки є наслідком такого порушення.
Згідно вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Закон не пов'язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов'язанням, забезпеченим порукою.
Тому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Велика Палата Верховного Суду вважала, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов'язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов'язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість.
Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов'язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов'язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов'язання продовжує існувати.
Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.
Відповідну позицію викладено у постанову Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц. При цьому суд враховує, що у постанові 30 січня 2019 року (справа № 755/10947/17,провадження № 14-435цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд приходить до переконання, що оскільки заборгованість за договором №22/2008ЛФ від 04.04.2008 станом на жовтень 2020 року погашена не була, таким чином позивач ОСОБА_1 має право на додаткові проценти за користування коштами кредитодавця в розмірі 3% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом, а тому вимоги позивача є підставними та підлягають до задоволення.
У відповідності до ст.141 ЦПК України, з врахуванням задоволення позову, з відповідачів в рівних частках на користь держави слід стягнути судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 908,00 грн.
Разом з тим, суд приходить до переконання, що підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача компенсації за відрив від звичайних занять немає, оскільки доводи позивача жодними об'єктивними доказами не підтверджені.
Керуючись ст.ст.2, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов - задоволити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором №22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008 року за жовтень 2020 року у розмірі 11 625 грн. (одинадцять тисяч шістсот двадцять п'ять гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частках на користь держави судові витрати в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
В задоволенні вимог про стягнення 2 491,59 грн. компенсації за відрив від звичайних занять - відмовити.
Дата складення повного тексту рішення - 07 червня 2022 року.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: Львівська обл., Самбірський р-н., с. Дубрівка, реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_4 .
Суддя Г.Б. Жовнір