вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" червня 2022 р. м. Київ Справа № 911/281/22
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” (04108, м. Київ, просп. Свободи, буд. 2Г, літ. А)
до Управління освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради (08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Соборна, буд. 1)
про стягнення 24103,46 грн. заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41СВ417-2057-21 від 07.10.2021 р., у тому числі - 22917,41 грн. основного боргу, 739,01 грн. пені, 126,20 грн. 3% річних, 320,84 грн. інфляційних втрат,
Без виклику представників сторін
Господарським судом Київської області розглядалась справа № 911/281/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” до Управління освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради про стягнення 24103,46 грн. заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41СВ417-2057-21 від 07.10.2021 р., у тому числі - 22917,41 грн. основного боргу, 739,01 грн. пені, 126,20 грн. 3% річних, 320,84 грн. інфляційних втрат.
Розгляд вказаної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.05.2022 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” задоволено частково, стягнуто з Управління освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” 22917,41 грн. основного боргу, 126,20 грн. 3% річних, 320,84 грн. інфляційних втрат, 2404,93 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.
До Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” надійшла заява б/н від 22.05.2022 р. (вх. № 5635/22 від 24.05.2022 р.) про ухвалення додаткового рішення у даній справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5816,04 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2022 р. було прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” б/н від 22.05.2022 р. (вх. № 5635/22 від 24.05.2022 р.) про ухвалення додаткового рішення у даній справі до розгляду; розгляд заяви постановлено проводити без повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розглянувши заяву представника позивача про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У силу приписів ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” у даній справі в Господарському суді Київської області здійснював адвокат Тітов І.С. (довіреність № 516 від 31.12.2021 р.; свідоцтво серії ЛГ № 000156 від 12.07.2018 р.).
До заяви представника позивача про понесені позивачем витрати на правову допомогу долучено договір № 38SKVz2334-17 про надання правової допомоги від 30.11.2017 р., додаткову угоду № 36 до договору № 38SKVz2334-17 про надання правової допомоги від 30.11.2017 р., звіт про фактично надані послуги за додатковою угодою № 36 від 24.01.2022 р. до договору № 38SKVz2334-17 про надання правової допомоги від 30.11.2017 р. за період 24.01.2022 р. - 17.05.2022 р., акт надання послуг від 17.05.2022 р., а також докази направлення даної заяви відповідачу.
Як встановлено судом, 30.11.2017 р. між Адвокатським об'єднанням «ГАРАНТ ГРУП» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” (замовник) було підписано договір № 38SKVz2334-17 про надання правової допомоги, згідно з п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надавати комплекс послуг правової допомоги, а замовник - приймати і оплачувати їх.
Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 договору вартість договору складається з плати за ведення складних справ - у розмірі, визначеному в окремих додаткових угодах до договору.
У подальшому, Адвокатським об'єднанням «ГАРАНТ ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” було підписано ряд додаткових угод, зокрема, додаткову угоду № 36 до договору № 38SKVz2334-17 про надання правової допомоги від 30.11.2017 р.
У відповідності з п. 1 додаткової угоди № 36, сторони домовились укласти окрему додаткову угоду про надання виконавцем професійної правничої допомоги, що полягає у захисті прав та законних інтересів замовника адвокатами виконавця на стадії досудового врегулювання спору, а також в місцевому, апеляційному та касаційному господарському суді, у зв'язку із неналежним виконанням Управлінням освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради грошових зобов'язань за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41СВ417-2057-21 від 07.10.2021 р.
Пунктом 2 додаткової угоди № 36 передбачено, що професійна правнича допомога адвокатами виконавця надається замовнику під час підготовки позову до Господарського суду Київської області до Управління освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради, у зв'язку із неналежним виконанням останнім грошових зобов'язань за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41СВ417-2057-21 від 07.10.2021 р. до набрання рішенням суду першої, апеляційної, касаційної інстанції законної сили.
Загальна вартість послуг, що надаються виконавцем за умовами даної додаткової угоди, розраховується на підставі погодинної ставки вартості роботи адвоката, працевлаштованого у виконавця, і становить 3000,00 грн. за годину та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг. Фактичний обсяг наданих послуг визначається сторонами в актах надання послуг (п. 4 додаткової угоди № 36).
Згідно з п. 5 додаткової угоди № 36 виконавець надсилає замовнику акт надання послуг згідно даної додаткової угоди у двох примірниках протягом одного робочого дня, наступним за днем ухвалення рішення по справі в суді першої інстанції, в тому числі - апеляційної та касаційної. Звіти адвокатів виконавця про фактично надані послуги додаються до актів надання послуг в електронному вигляді. Замовник підписує, датує і повертає виконавцю один примірник акту надання послуг або надсилає виконавцю мотивовану відмову від його підписання протягом 5 календарних днів після одержання акту надання послуг. У разі, якщо виконавець у строк, що не перевищує 5 днів з дня отримання замовником акту надання послуг, не одержить від замовника підписаний примірник акту надання послуг або мотивованої відмови від його підписання, сторони визнають, що такий акт надання послуг вважається підписаним, а послуги, як такі, що надані виконавцем і прийняті замовником в обсязі і на умовах, визначених у такому акті.
Згідно з наказом Адвокатського об'єднання «ГАРАНТ ГРУП» № 53-ОС від 09.07.2020 р. про прийняття на роботу, Тітова Ігоря Сергійовича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЛГ № 000156 від 12.07.2018 р.) було прийнято на посаду адвоката з 10.07.2020 р. з визначенням віддаленого місця роботи - ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ”.
Адвокатським об'єднанням «ГАРАНТ ГРУП» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” (замовник) було підписано звіт про фактично надані послуги за додатковою угодою № 36 від 24.01.2022 р. до договору № 38SKVz2334-17 про надання правової допомоги від 30.11.2017 р. за період 24.01.2022 р. - 17.05.2022 р., згідно якого адвокат Тітов І.С. надав наступні послуги: підготовка позовної заяви до Управління освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради, у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідно договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41СВ417-2057-21 від 07.10.2021 р.; підготовка додатків до позовної заяви; здійснення розрахунків. Кількість витраченого часу - 2 години.
Також між виконавцем та замовником було підписано акт надання послуг від 17.05.2022 р. на суму 6000,00 грн., в якому зазначено про надання послуг за договором № 38SKVz2334-17 від 30.11.2017 р., кількість витраченого часу - 2 години.
З огляду на викладене, позивач просить суд покласти на відповідача зазначену суму 6000,00 грн. в якості витрат на правову допомогу.
Відповідач, у свою чергу, у відзиві на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 4418/22 від 18.04.2022 р.) щодо вимоги позивача про стягнення 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що в матеріалах справи відсутнє обґрунтування обсягу робіт (послуг), які надаватимуться адвокатом (адвокатами) позивачу, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також відсутні докази понесення (сплати) витрат на професійну правничу допомогу позивачем (зокрема, договір про надання правової допомоги тощо), тому, враховуючи ціну позову та що дана категорія справ є типова та не складна для позивача, визначений останнім розмір витрат на професійну правничу допомогу (6000,00 грн.) є, на думку відповідача, неспіврозмірним, тобто явно завищеним.
Також відповідач наголошував на тому, що позивач та його представник неодноразово зверталися до відповідних судів, в тому числі - до Господарського суду Київської області, з аналогічними позовами. Так, лише в 2021 році в Господарському суді Київської області знаходилось більше 30 справ про стягнення заборгованості за договорами постачання природного газу. Згадані позовні заяви є однотипними. Зокрема, їхній зміст відрізняться тим, що у наведених документах змінюється відповідач, а також деякі інші факти, що мають значення в конкретній справі (наприклад, номер договору та сума боргу).
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що заявлений позивачем до покладення на відповідача розмір професійної правової допомоги для представництва інтересів у даній справі в сумі 6000,00 грн. є завищеним, у зв'язку з чим просить суд зменшити його до 500,00 грн.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 4 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 вказаного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне господарське процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведена правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19.
Матеріали справи свідчать про те, що факт надання позивачеві послуг адвоката у даній справі № 911/281/22, про які йдеться у поданих позивачем додатковій угоді № 36 від 24.01.2022 р. до договору № 38SKVz2334-17 про надання правової допомоги від 30.11.2017 р., звіті про фактично надані послуги за додатковою угодою № 36 від 24.01.2022 р. до договору № 38SKVz2334-17 про надання правової допомоги від 30.11.2017 р. за період 24.01.2022 р. - 17.05.2022 р., акті надання послуг від 17.05.2022 р., підтверджується складеною та підписаною адвокатом позовною заявою, розрахунками до неї та документами, доданими до неї, які завірено адвокатом.
Разом з тим, відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якому просить суд на підставі ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 500,00 грн., оскільки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., які просить позивач стягнути з відповідача, на переконання останнього, є завищеними, необґрунтованими, непропорційними до предмета спору та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Окрім того, відповідач звертав увагу суду на відсутність доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу позивачем.
Суд відзначає, що відповідачем заявлено про зменшення відповідних витрат, які підлягають розподілу, до 500,00 грн., без зазначення, чому саме такий їх розмір є, на думку відповідача, обгрунтованим.
Поряд з цим, як встановлено ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно, не подання доказів фактичного понесення судових витрат не є підставою для відмови у їх відшкодуванні, якщо підтверджено наявність обов'язку їх сплатити (постанова Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. № 922/445/19).
Судом встановлено, що позивачем не надано доказів того, що ним на момент прийняття рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу у даній справі фактично понесені витрати на оплату послуг адвоката, однак ним доведено виникнення у нього обов'язку оплатити надану професійну правничу допомогу у відповідності з укладеним договором.
Отже, позивач має право вимагати відшкодування судових витрат, які будуть ним понесені у майбутньому, розмір яких визначено в акті наданих послуг від 17.05.2022 р.
Однак суд не вважає, що відповідні витрати, які має понести у майбутньому позивач, повністю мають бути покладені на відповідача, враховуючи подану відповідачем заяву про зменшення витрат та з огляду на наступне.
Як зазначалося вище, за приписами ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У пунктах 19, 20 постанови від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021 р. у справі № 910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч. 4 ст. 129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ГПК України.
Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Наведена правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.
З урахуванням зазначеного, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 р., справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015 р.).
З огляду на викладене вище, суд погоджується з доводами відповідача щодо неспівмірності заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на: категорію справи; предмет спору; дії учасників; справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки є малозначною в силу ч. 5 ст. 12 ГПК України та відповідно до ч. 2 ст. 58 ГПК України представляти позивача могла особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність (за винятком осіб, визначених ст. 59 ГПК України), а не лише адвокат; розгляд справи здійснювався без проведення судового засідання.
Поряд з цим, суд зазначає, що однією з гарантій забезпечення права особи на правову допомогу є справедлива компенсація понесених витрат на правову допомогу.
Отже, з урахуванням предмета спору, ціни позову, необхідності та розумності відповідних витрат, подання відповідачем заяви про зменшення розміру адвокатських витрат, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до ціни позову, а також не були неминучими, з огляду на те, що справа є малозначною, суд дійшов висновку щодо зменшення розміру витрат позивача на правову допомогу, які підлягають покладенню на відповідача, до 2000,00 грн.
Решта витрат у розмірі 4000,00 грн., які планує понести позивач, підлягають покладенню на останнього.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” б/н від 22.05.2022 р. (вх. № 5635/22 від 24.05.2022 р.) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради (08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Соборна, буд. 1, код 02143844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ” (04108, м. Київ, просп. Свободи, буд. 2Г, літ. А, код 39592941) 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
4. Видати наказ.
5. Додаткове рішення направити учасникам справи.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Додаткове рішення складено 10.06.2022 р.
Суддя В.М. Бабкіна