ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.06.2022Справа № 910/15322/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай»
про стягнення 45 854, 61 грн,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Федорова С.М.
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (надалі-відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 45 854, 61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у силу положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/15322/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
12.10.2021 від МТСБУ надійшла інформація щодо полісу №ЕР/157820393.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.12.2021.
30.11.2021 від представника позивача надійшли пояснення.
У підготовче засідання 14.12.2021 сторони не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.01.2022.
12.01.2022 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Засідання призначене на 19.01.2022 не відбулося, в зв'язку з перебування судді Карабань Я.А. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 cудове засідання призначено на 09.03.2022.
Засідання призначене на 09.03.2022 не відбулося.
06.04.2022 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, в зв'язку з веденням на території України воєнного стану.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2022 cудове засідання призначено на 08.06.2022.
01.06.2022 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
У судове засідання 08.06.2022 представники учасників справи не з'явилися. Представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Відповідач у засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалою суду, направленою на адресу місцезнаходження, зазначену в позові та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про причини неявки суд не повідомив.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
При цьому, суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Враховуючи, що явка учасників справи та їх представників у судове засідання обов'язковою не визнавалась, сторони повідомлені про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі сторін за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
15.09.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, крім залізничного, «КАСКО МІНІ» №Е0153.0010137 (надалі - договір страхування), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме: автомобілем RENAULT MEGANE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , строк дії 18.09.2020-17.09.2021, франшиза безумовна 0, 00 грн.
30.01.2021 о 15.30 год. на автодорозі Західний обхід м. Львова 10 км. 60 м., сталась ДТП за участю автомобіля CITROEN JUMPY реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 , автомобіля RENAULT MEGANE реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля HONDA JAZZ реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_3 .
Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 11.02.2021 справа №466/827/21 водія автомобіля CITROEN JUMPY реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно із ремонтною калькуляцією №0031226.01 від 25.02.2021 вартість відновлювального ремонту автомобіля RENAULT MEGANE, в результаті його пошкодження при ДТП склала 89 930, 06 грн.
Відповідно до розрахунку коефіцієнту фізичного зносу складеного аварійним комісаром Пироговим Д.В. розмір коефіцієнту фізичного зносу RENAULT MEGANE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску складає 0, 6123.
На підставі страхового акту №0031226.01.21/1 від 31.01.2021 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра», виконуючи свої зобов'язання за договором страхування, здійснив відшкодування завданої страхувальнику шкоди в розмірі 45 854, 61 грн, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, що підтверджується платіжним дорученням №1512 від 23.04.2021.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
У такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови виконання встановлених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вимог, в т.ч. щодо подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання відповідної заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто, підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу шкоди на підставі договору добровільного майнового страхування.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем CITROEN JUMPY реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 , підтверджується постановою суду.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля CITROEN JUMPY, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/157820393.
02.01.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра» та позивачем укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №02.01-2020-СК (надалі - «договір факторингу») щодо придбання права вимоги за грошовими зобов'язаннями до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», які виникли згідно акту прийому-передачі документів №17-02 від 26.04.2021 до договору факторингу в ПрАТ «СК«Саламандра» до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.».
Відповідно до п. 1.2. договору факторингу за цим договором фактор займає місце клієнта (як кредитора) по всім регресним вимогам клієнта, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.
Згідно з п. 1.3. договору факторингу права за регресними вимогами переходять від клієнта до фактора з моменту підписання Акту здачі-приймання документів по відповідній регресній вимозі за формою наведеною у додатку №2 до цього договору.
Відповідно до п. 2.1. договору факторингу для реалізації фактором придбаних ним прав, клієнт зобов'язаний передати фактору оригінали документів, що посвідчують виникнення у клієнта права регресної вимоги. Одночасно з передачею оригіналів документів, що посвідчують виникнення у клієнта відповідних прав регресних вимог, сторони підписують Акт прийому-передачі документів.
Актом прийому-передачі документів №17-02 від 26.04.2021 до договору факторингу підтверджено факт передачі позивачу оригіналів документів, що підтверджують право вимоги фактора, як кредитора за регресними вимогами по страховому випадку 0031226.01.21/1 на суму 45 854, 61 грн, де боржником є ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.».
Згідно з ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Отже, позивачем отримано право вимоги до відповідача страхового відшкодування за спірним страховим випадком.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування №06902 від 26.04.2021, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 45 854, 61 грн та яку адресат отримав 05.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №3601900020443.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У силу приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
За таких обставин, розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування має здійснюватись з урахуванням приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Разом з тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати Касаційного цивільного суду №686/17155/15-ц від 03.10.2018).
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля RENAULT MEGANE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , спричиненого в наслідок спірного ДТП, становить 45 854, 61 грн, яка повністю сплачена страховиком на рахунок потерпілого, що підтверджується платіжним дорученням №1512 від 23.04.2021.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Настання строку здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за договором (полісом) №ЕР/157820393 обумовлене закінченням дев'яностоденного строку з дня отримання ним заяви про страхове відшкодування та документів, визначених статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд відзначає, що вимога ТОВ «Маркс.Капітал» про виплату страхового відшкодування залишена ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай.» без виконання.
Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/157820393 франшиза за ним становить 0,00 грн.
Враховуючи встановлений судом розмір страхового відшкодування, який перейшов до відповідача на праві зворотної вимоги, визначені полісом розміри лімітів відповідальності та франшизи, вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 45 854, 61 грн є правомірною та обґрунтованою, а тому задовольняється судом у повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Маркс.Капітал» посилається на те, що факт надання правової допомоги позивачу підтверджується договором про надання професійної правової допомоги №11/2020 від 26.10.2020, укладеним з адвокатом Терзі О.С., детальним описом робіт (наданих послуг) до акту надання послуг від 13.09.2021 та актом надання послуг від 13.09.2021.
Судом встановлено, що 26.10.2020 між ТОВ «Маркс.Капітал» (клієнт) та адвокатом Терзі О.С. було укладено договір про надання професійної правової допомоги №11/2020, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати клієнту професійну правничу допомогу на умовах, передбачених цим договором, а саме:
- надання юридичних консультацій;
- представництво інтересів клієнта в місцевих судах; апеляційних судах; Верховному Суді, у складі якого діють Велика Палата Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний цивільний суд;
- представництво інтересів клієнта в цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справах, а також справах про адміністративні правопорушення;
- представництво інтересів клієнта в органах поліції, прокуратури та органах, що реалізують державну податкову політику у сфері державної митної справи;
- представництво інтересів клієнта перед фізичними та юридичними особами, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами державної виконавчої служби з усіх питань, що стосуються прав та інтересів клієнта;
- надання іншої професійної правничої допомоги, яка не заборонена чинним законодавством України.
Згідно з п. 3.3 вказаного договору оплата гонорару здійснюється шляхом його перерахування на поточний рахунок адвоката не пізніше п'яти робочих днів з моменту отримання клієнтом відповідного акту виконаних робіт, в якому вказано обсяг наданої адвокатом професійної допомоги та розмір гонорару. Акт виконаних робіт може надсилатися клієнту електронною поштою або звичайною поштою на юридичну адресу клієнта.
Пунктом 3 додаткової угоди №1 від 26.10.2020 до договору про надання професійної правової допомоги №11/2020 від 26.10.2020 передбачено, що гонорар сплачується на підставі акту виконаних робіт за результатами надання професійної правничої допомоги у відповідності до п. 3.3 договору.
На підтвердження виконання робіт, обумовлених вказаним договором, ТОВ «Маркс.Капітал» та адвокатом Терзі О.С. було складено акт надання послуг від 13.09.2021, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
Згідно вказаного акту та детального опису робіт (надання послуг) до нього, витрати на правову допомогу за даним позовом складають 5 000,00 грн.
Судом досліджено, що адвокатом Терзі О.С. була надана наступна правова допомога: ознайомлення з матеріалами справи, аналіз нормативно-правової бази, що регулюють спірні правовідносини, аналіз судової практики та правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, визначення тактики захисту прав та інтересів клієнта, формування правової позиції по справі (вимога №06902_2, страховий випадок №0031226.01.21/1) на суму 2 100,00 грн; підготовка та направлення до Господарського суду м. Києва позовної заяви про стягнення з ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» шкоди у розмірі 45 854, 61 грн в порядку суброгації на суму 2 900,00 грн.
Повноваження адвоката Терзі О.С. підтвердженні ордером серії ВІ №1033616 від 23.02.2021 виданим ТОВ «Маркс.Капітал».
Суд звертає увагу на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання адвокатом Терзі О.С. професійної правничої допомоги ТОВ «Маркс.Капітал» у межах даної справи на суму 5 000,00 грн.
Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 4, корпус 6А, ідентифікаційний код 32404600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (36023, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Колективна, будинок 10, ідентифікаційний код 37686922) 45 854 (сорок п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн 61 коп. страхового відшкодування, 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судовий збір.
3. Видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 10.06.2022.
Суддя Я.А.Карабань