ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.06.2022Справа № 910/16945/21
За позовом Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Городецьке» Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентком Сервіс»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національна академія аграрних наук України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Харківський комбікормовий завод»
про визнання договорів недійними,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Федорова С.М.
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: Абовян К.С.
Державне підприємство «Дослідницьке господарство «Городецьке» Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентком Сервіс»» (надалі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати недійсним договір поставки №01/04/2019 від 01.04.2019 укладений між позивачем та відповідачем;
- визнати недійсним договір поставки №02/04/2019 від 02.04.2019 укладений між позивачем та відповідачем.
22.10.2021 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
01.11.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/16945/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.12.2021.
29.11.2021 від Приватного акціонерного товариства «Харківський комбікормовий завод» надійшло клопотання про залучення останнього в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, яке мотивоване тим, що між ним та відповідачем укладено договір відступлення права вимоги № 19/02 предметом якого є право вимоги за зобов'язання позивача перед відповідачем за договорами поставки №01/04/2019 від 01.04.2019 та №02/04/2019 від 02.04.2019.
01.12.2021 від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, в зв'язку з хворобою його представника.
У підготовче засідання 01.12.2021 сторони не з'явились, про розгляд справи повідомлялися належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 клопотання Приватного акціонерного товариства «Харківський комбікормовий завод» про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задоволено, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національну академію аграрних наук України» (надалі - третя особа-1) та на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Харківський комбікормовий завод» (надалі - третя особа-2) продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18.01.2022. Витребувано в порядку ст.74 ГПК України в позивача: належним чином завірені копії звітів за 2019 рік відповідно до п. 3.11. Статуту; належним чином завірені копії звітів за 2019 рік відповідно до п. 7.8. Статуту; належним чином завірену копію бізнес-плану за 2019 рік відповідно до ч. 2 п. 8.4. Статуту; письмові пояснення відносно того чи проводилась ревізія за 2019 - 2021 роки відповідно до п. 8.15. Статуту; письмові пояснення відносно того чи виконувалися договори поставки №01/04/2019 від 01.04.2019 та №02/04/2019 від 02.04.2019, якщо так надати акти приймання-передачі товару до п.3.3. договорів та податкові накладні за вказаними господарськими операціями; виписку банку про рух коштів між позивачем та відповідачем починаючи з 01.04.2019 та на даний час. Встановлено позивачу строк для надання документів та пояснень до 10.01.2022. Окрім того, попереджено позивача про те, що в разі ненадання господарському суду без поважних причин документів або нез'явлення його представника в судове засідання, позов відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України може бути залишений без розгляду.
22.12.2021 від третьої особи-2 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання призначеного на 18.01.2022 о 11:20 в режимі відеоконференції, з Господарським судом Харківської області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у задоволенні клопотання третьої особи-2 про участь в судовому засіданні, призначеному на 18.01.2022, в режимі відеоконференції відмовлено.
31.12.2021 від третьої особи-2 надійшли пояснення.
14.01.2022 від третьої особи-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про поновлення строку на подання письмових пояснень та клопотання про направлення на електронну та/або поштову адресу третьої особи-1 копії позовної заяви із додатками.
Засідання призначене на 18.01.2021 не відбулося, в зв'язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 продовжено строк третій особі-1 для надання письмових пояснень до 04.03.2022 та підготовче засідання призначено на 22.03.2022. Повторно витребувано в порядку ст.74 ГПК України в позивача: належним чином завірені копії звітів за 2019 рік відповідно до п. 3.11. Статуту; належним чином завірені копії звітів за 2019 рік відповідно до п. 7.8. Статуту; належним чином завірену копію бізнес-плану за 2019 рік відповідно до ч. 2 п. 8.4. Статуту; письмові пояснення відносно того чи проводилась ревізія за 2019 - 2021 роки відповідно до п. 8.15. Статуту; письмові пояснення відносно того чи виконувалися договори поставки №01/04/2019 від 01.04.2019 та №02/04/2019 від 02.04.2019, якщо так надати акти приймання-передачі товару до п.3.3. договорів та податкові накладні за вказаними господарськими операціями; виписку банку про рух коштів між позивачем та відповідачем починаючи з 01.04.2019 та на даний час. Встановлено позивачу строк для надання документів та пояснень до 04.03.2022. Окрім того, попереджено позивача про те, що в разі ненадання господарському суду без поважних причин документів або нез'явлення його представника в судове засідання, позов відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України може бути залишений без розгляду.
Засідання призначене на 22.03.2022 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2022 підготовче засідання призначено на 07.06.2022, повторно витребувано в порядку ст.74 ГПК України в позивача: належним чином завірені копії звітів за 2019 рік відповідно до п. 3.11. Статуту; належним чином завірені копії звітів за 2019 рік відповідно до п. 7.8. Статуту; належним чином завірену копію бізнес-плану за 2019 рік відповідно до ч. 2 п. 8.4. Статуту; письмові пояснення відносно того чи проводилась ревізія за 2019 - 2021 роки відповідно до п. 8.15. Статуту; письмові пояснення відносно того чи виконувалися договори поставки №01/04/2019 від 01.04.2019 та №02/04/2019 від 02.04.2019, якщо так надати акти приймання-передачі товару до п.3.3. договорів та податкові накладні за вказаними господарськими операціями; виписку банку про рух коштів між позивачем та відповідачем починаючи з 01.04.2019 та на даний час. Встановлено позивачу строк для надання документів та пояснень до 01.06.2022. Окрім того, попереджено позивача про те, що в разі ненадання господарському суду без поважних причин документів або нез'явлення його представника в судове засідання, позов відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України може бути залишений без розгляду.
04.05.2022 від відповідчаа надійшов відзив на позовну заяву.
У підготовче засідання 07.06.2022 з'явилася представник третьої особи-2, інші учасники справи в засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.
За приписами частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, ухвалами суду від 01.12.2021, 14.02.2022 та від 11.04.2022 витребовувались у позивача: належним чином завірені копії звітів за 2019 рік відповідно до п. 3.11. Статуту; належним чином завірені копії звітів за 2019 рік відповідно до п. 7.8. Статуту; належним чином завірену копію бізнес-плану за 2019 рік відповідно до ч. 2 п. 8.4. Статуту; письмові пояснення відносно того чи проводилась ревізія за 2019 - 2021 роки відповідно до п. 8.15. Статуту; письмові пояснення відносно того чи виконувалися договори поставки №01/04/2019 від 01.04.2019 та №02/04/2019 від 02.04.2019, якщо так надати акти приймання-передачі товару до п.3.3. договорів та податкові накладні за вказаними господарськими операціями; виписку банку про рух коштів між позивачем та відповідачем починаючи з 01.04.2019 та на даний час, а також було встановлено строк для подання вказаних документів, зокрема, ухвалою від 11.04.2022 до 01.06.2022.
При цьому судом було попереджено позивача про те, що у разі ненадання господарському суду без поважних причин документів або нез'явлення його представника в судове засідання, позов відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України може бути залишений без розгляду.
Позивач у порушення приписів процесуального законодавства витребувані судом докази не надав, не зазначив причини неподання витребуваних судом доказів, не повідомив суд про причини неможливості їх подання, в строк встановлений судом.
Згідно з частиною 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 7 липня 1989 року в справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 4 жовтня 2001 року в справі "Тойшлер проти Германії".
Тягар доказування за позовом процесуальним Законом покладено на позивача. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 9 статті 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність. При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто незалежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 серпня 2019 року в справі №910/13094/17 та в постанові Північного апеляційного господарського суду від 20 квітня 2021 року в справі №910/18781/20.
Позивачем не наведено та не доведено поважних причин, які об'єктивно від нього не залежали, з урахуванням конкретних обставин справи, або які унеможливлювали чи істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій щодо належного виконання вимог ухвал суду. Також позивачем не надано суду доказів на підтвердження вжиття відповідних заходів для належного виконання вимог суду, що є порушенням вимог статті 42 ГПК України, якою встановлено, зокрема обов'язок сторони щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; виконання процесуальних дій у встановлені законом або судом строки.
Суд акцентує увагу на те, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Ненадання позивачем витребуваних доказів, а також пояснень щодо можливості чи неможливості їх надання, перешкоджає вирішенню спору по суті з урахуванням вимог статті 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності.
Отже, вказана бездіяльність позивача перешкоджає вирішенню спору та подальшому розгляду справи та свідчить про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.
За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід'ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.
Крім того, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в справі Perez deRada Cavanilles проти іспанії (№ 2809095, рішення від 28.10.1998) зазначає, що право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права в законі доступу не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками, як існування процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).
У даному випадку право на суд не можна визнати обмеженим. У зв'язку із невиконанням позивачем ухвали суду, позивачем були створенні перешкоди для з'ясування вважливих для вирішення справи обставин. У той же час, залишення позову без розгляду відповідно до процесуального закону не є перешкодою для позивача подати такий позов повторно з дотриманням всіх вимог передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи невиконання позивачем ухвал суду від 01.12.2021, 14.02.2022 та від 11.04.2022, оскільки ненадання витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору по суті, суд залишає позовну заяву без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
У той же час за змістом частини 4 статті 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ст. 226, 232, 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Городецьке» Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентком Сервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національна академія аграрних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Харківський комбікормовий завод» про визнання договорів недійними залишити без розгляду.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена у встановленому законодавством України порядку.
Повний текст складено та підписано 10.06.2022.
Суддя Я.А.Карабань