Справа № 750/9037/21
Провадження № 2/750/769/22
08 червня 2022 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Чернігівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
12 серпня 2021 року Чернігівський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути грошові кошти в сумі 8675 грн. 30 коп.
Обгрунтовано позов тим, що з 10 жовтня 2014 року до 15 липня 2015 року ОСОБА_2 перебував на обліку в Чернігівському міському центрі зайнятості як безробітний та отримував соціальні послуги та забезпечення відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення було встановлено, що відповідач у період перебування на обліку перебував у цивільно-правових відносинах з ПАТ «Банк «Київська Русь» з 01 листопада 2013 року до 31 жовтня 2014 року, проте при реєстрації в центрі зайнятості не повідомив про наявність вказаного укладеного договору. Оскільки на момент звернення 10 жовтня 2014 року до Чернігівського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного відповідач належав до зайнятого населення та не мав права на отримання статусу безробітного і призначення допомоги по безробіттю, а тому нарахована і виплачена йому допомога по безробіттю за період з 17 жовтня 2014 року до 13 липня 2015 року в сумі 8675 грн. 30 коп. підлягає поверненню.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 жовтня 2021 року позов Чернігівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Чернігівського міського центру зайнятості грошові кошти в сумі 8675 грн. 30 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Чернігівського міського центру зайнятості 2270 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою Деснянського районного суду від 17 лютого 2022 року скасовано заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 жовтня 2021 року в справі № 750/9037/21 за позовом Чернігівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову. Зокрема, у відзиві на позов відповідач зазначає, що вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими, суперечать чинному законодавству і подані за межами строку позовної давності. Так, 10 жовтня 2014 року відповідач в пошуках постійної роботи подав до Чернігівського міського центру зайнятості заяву, в якій просив зареєструвати його як безробітного та призначити виплату допомоги по безробіттю, при цьому вказав, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. Наказами Чернігівського міського центру зайнятості від 15 жовтня 2014 року та 17 жовтня 2014 року відповідно надано відповідачу статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю. Доводи позивача про те, що відповідач перебував у цивільно-правових відносинах з ПАТ «Банк «Київська Русь» станом на 10 жовтня 2014 року (на момент подання заяви про реєстрацію як безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю) спростовуються наступним. Так, між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2 01 жовтня 2013 року було укладено договір про надання послуг № 1, відповідно до пункту 5.1 розділу 5 якого він діяв до 30 вересня 2014 року. Протягом дії вказаного договору було складено 3 акти виконаних робіт. Жодних інших договорів ні з ПАТ «Банк «Київська Русь», ні з іншими юридичними чи фізичними особами в період знаходження відповідача на обліку в Чернігівському центру зайнятості укладено не було. Тобто, після припинення дії договору 10 жовтня 2014 року відповідач подав до Чернігівського міського центру зайнятості заяву про реєстрацію його як безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю. Інформація, викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України від 23 лютого 2021 року про перебування відповідача в цивільно-правових відносинах з ПАТ «Банк «Київська Русь» до 31 жовтня 2014 року, на яку посилається позивач, жодними документами (доказами) не підтверджена. Крім того, інформація зазначена в указаному листі спростовується безпосередньо укладеним договором про надання послуг № 1 від 01 жовтня 2013 року. Відповідач не повідомляв Чернігівський міський центр зайнятості про укладення між ним та ПАТ «Банк «Київська Русь» цивільно-правової угоди від 01 жовтня 2013 року, адже строк дії договору закінчився 30 вересня 2014 року. Після припинення дії договору відповідач не отримував жодної виплати, що підтверджується банківською випискою. Отже, вказані факти не свідчать про недобросовісність відповідача, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення допомоги по безробіттю. Також, позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Чернігівський міський центр зайнятості подав відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити. Зокрема, зазначив, що на дату звернення відповідача до центру зайнятості він не розпоряджався даними щодо дійсного періоду його зайнятості. Такі відомості були відсутні в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування станом на 10 жовтня 2014 року і обов'язку щодо їх отримання центром зайнятості на день надання статусу безробітного законодавчо не передбачено. Також, відповідачу надсилалася претензія про повернення виплаченої суми, однак відповіді на неї ним надано не було. Позивач дізнався про порушення відповідачем законодавства лише з листа Головного управління Пенсійного фонду України від 23 лютого 2021 року, а тому звернення до суду з позовом відбулося в межах строку позовної давності. Саме цим листом підтверджується факт перебування відповідача у цивільно-правових відносинах з 01 листопада 2013 року до 31 жовтня 2014 року. Посилання відповідача про не надання доказів на підтвердження інформації, викладеної в листі, є необґрунтованими, оскільки як на підставу для задоволення позову в позовній заяві зазначено, зокрема, акт розслідування. Дії працівників центру зайнятості щодо складання акту розслідування не оскаржувались відповідачем та неправомірними не визнавались. Також, не оскаржувався та не визнавався неправомірним наказ директора центру зайнятості «Про відшкодування коштів ОСОБА_2 ». Відповідач хибно вважає, що інформація, яка надана в листі Головного управління Пенсійного фонду України є спростованою первинними документами, а саме: договором про надання послуг, оскільки підстав вважати відомості про період перебування відповідача в цивільно-правових відносинах, які наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування недостовірними немає. Таким чином, відповідач на дату надання статусу безробітного 10 жовтня 2014 року перебував у цивільно-правових відносинах з ПАТ «Банк «Київська Русь» та належав до категорії зайнятого населення, однак при заповненні заяви не повідомив про це фахівця служби зайнятості, що спричинило незаконне надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд його задовольнити.
Відповідач та його представник у судовому засіданні просили відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, його представника та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
06 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського міського центру зайнятості з метою пошуку постійної роботи (а.с. 7-8), а 10 жовтня 2014 року подав до Чернігівського міського центру зайнятості заяву, в якій просив зареєструвати його як безробітного та призначити виплату допомоги по безробіттю, при цьому зазначив, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно (а.с. 10).
Наказом Чернігівського міського центру зайнятості № НТ141015 від 15 жовтня 2014 року надано ОСОБА_2 статус безробітного з 10 жовтня 2014 року (а.с. 9).
Також, наказом Чернігівського міського центру зайнятості № НТ141017 від 17 жовтня 2014 року призначено ОСОБА_2 допомогу по безробіттю відповідно до пунктів 1, 3, 4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пункту 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» (а.с. 9).
Наказом Чернігівського міського центру зайнятості від 14 липня 2015 року № НТ150714 відповідачу скорочено виплату допомоги по безробіттю, а наказом № НТ150715 від 15 липня 2015 року - припинено її виплату з 15 липня 2015 року відповідно до підпункту 10 пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у зв'язку з поданням відповідачем письмової заяви про відмову від послуг служби зайнятості (а.с. 9 на звороті, 11).
Під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення було встановлено, що в період перебування відповідача на обліку як безробітного, він перебував у цивільно-правових відносинах з ПАТ «Банк «Київська Русь» з 01 листопада 2013 року до 31 жовтня 2014 року, про що складено акт № 220 від 25 лютого 2021 року (а.с. 12-13).
Так, з інформації наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України від 23 лютого 2021 року у відповідь на лист Чернігівського міського центру зайнятості від 10 лютого 2021 року № 08/673 вбачається, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігається вся актуальна інформація про застраховану особу ОСОБА_2 , яка сформована відповідно до наданої страхувальниками звітності. В таблиці 5 «Трудові відносини застрахованих осіб» Додатку 4 «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску страхувальником ПАТ «Банк «Київська Русь» відображено: за листопад 2013 року - дата початку трудових відносин за договором ЦПХ - 01 листопада 2013 року; за жовтень 2014 року - дата кінця трудових відносин за договором ЦПХ - 31 жовтня 2014 року (а.с. 15).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітним визнається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Частиною другою статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.
Підпунктом 3 пункту 7 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), було передбачено, що підставами для відмови у наданні статусу безробітного є: 1) відсутність на дату звернення до центру зайнятості документів, зазначених у пунктах 3 і 4 цього Порядку; 2) встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення роботодавця про працевлаштування особи; 3) подання заяви про надання статусу безробітного особою, яка не зазначена у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення»; 4) письмова відмова особи від пропозиції підходящої роботи; 5) невідвідування роботодавця та неподання в установлений строк без поважних причин особою письмової відповіді роботодавця про відмову у працевлаштуванні відповідно до виданого центром зайнятості направлення на працевлаштування; 6) неповернення особою коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, що припинена на підставі абзаців дев'ятнадцятого - двадцять першого підпункту 1 пункту 37 цього Порядку.
Відповідно до частин другої, третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи 01 жовтня 2013 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 1 (Договір), відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання надавати замовнику послуги по залученню клієнтів на обслуговування до замовника та відкриття клієнтами поточних рахунків (а.с. 66-67).
Відповідно до пунктів 3.4, 3.5 Договору вартість наданих за договором послуг визначається в актах виконаних робіт, які є його невід'ємною частиною. Оплата за надані послуги здійснюється замовником на підставі затвердженого уповноваженою особою замовника акту виконаних робіт на рахунок виконавця № 26253208922001, відкритий в ПАТ «Банк «Київська Русь», протягом 10-ти календарних днів з дати затвердження акту виконаних робіт уповноваженою особою замовника (а.с. 66 на звороті).
Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє до 30 вересня 2014 року (пункт 5.1. Договору).
Копію вказаного договору, яка міститься в матеріалах справи, судом звірено з оригіналом.
Протягом дії вказаного договору було складено такі акти виконаних робіт: 1) Акт виконаних робіт № 1 від 31 жовтня 2013 року до Договору про надання послуг від 01 жовтня 2013 року (а.с. 68); 2) Акт виконаних робіт № 2 від 31 січня 2014 року до Договору про надання послуг від 01 жовтня 2013 року (а.с. 69); 3) Акт виконаних робіт № 3 від 31 березня 2014 року до Договору про надання послуг від 01 жовтня 2013 року (а.с. 70).
Таким чином, враховуючи, що строк дії договору про надання послуг № 1, укладений 01 жовтня 2013 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2 , припинив свою дію 30 вересня 2014 року, а тому відповідач на момент звернення 10 жовтня 2014 року до Чернігівського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного не належав до зайнятого населення, тобто були відсутні обставини, що впливали на умови призначення та виплати йому допомоги по безробіттю.
Доводи представника позивача про те, що підстав вважати відомості про період перебування відповідача в цивільно-правових відносинах, які наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування недостовірними немає, суд не може взяти до уваги, оскільки в матеріалах справи наявна безпосередньо копія укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та відповідачем договору, яка звірена судом з оригіналом, на підставі якого між ними виникли цивільно-правові відносини.
Посилання сторін на строк позовної давності суд також не бере до уваги, оскільки виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
За встановлених обставин, суд вважає позов необгрунтованим та не знаходить підстав для його задоволення.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.
Так, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідачу правничу допомогу надавала адвокат Чепурна Н.В. на підставі угоди про надання правничої допомоги від 22 лютого 2022 року (а.с. 94).
Копіями меморіальних ордерів від 22 лютого 2022 року та від 31 травня 2022 року, а також квитанцією до прибуткового касового ордера № 30309689SВ від 31 травня 2022 року підтверджується сплата відповідачем адвокату Чепурній Н.В. 3000 грн. за угодою про надання правничої допомоги від 22 лютого 2022 року.
Нормами частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторонни або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторонни під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом відповідачу послуг та перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи те, що відповідачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а позивачем не заявлено про їх неспівмірність, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі в сумі 3000 грн
Керуючись статтями 2, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Чернігівського міського центру зайнятості (місцезнаходження: вул. Попудренка, 14, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 21395273) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення коштів - відмовити повністю.
Стягнути з Чернігівського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_2 3000 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 10.06.2022.
Суддя О.А. Маринченко