Справа № 466/8941/21 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.
Провадження № 33/811/553/22 Доповідач: Березюк О. Г.
10 червня 2022 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участю ОСОБА_1 , захисника Перунова В.В., Левкович-Косенко О.П., її представника Микуша Д.М., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу захисника Перунова В.В. на постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 27 квітня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,
встановив:
Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 27.04.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та закрито провадження у справі у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно постанови суду ОСОБА_1 15.09.2021 та 16.09.2021 о 08:45 год. по АДРЕСА_1 вчиняв психологічне насильство, а саме словесні образи та погрози відносно ОСОБА_2 та спільних малолітніх дітей: ОСОБА_3 , 2014 року народження та ОСОБА_4 , 2013 року народження.
Захисник Перунов В.В. в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та незаконною, судом не повною мірою досліджено всі обставини справи, висновки суду, викладені в постанові не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують цивільно-правові спори з приводу виплати аліментів та місця проживання дітей, долученими відеозаписами спростовується факт вчинення будь-яких погроз насильство чи висловлення нецензурної лайни зі сторони ОСОБА_1 , останній намагається встановити приязні стосунки з власними дітьми та брати участь в їхньому догляді та вихованні, його право на зустріч з дітьми обмежується ОСОБА_2 .. Крім цього, захисник зазначає, що судом першої інстанції в основу постанови покладено докази, які не мають стосунку до цієї справи, жодним чином не доводять факт вчинення будь-якого правопорушення по відношенню ОСОБА_2 та спільних малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також сторона захисту вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено дві дати вчинення правопорушення, що є недопустимим
Розглянувши матеріали справи № 466/8941/21, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, потерпілу та її представника, які заперечили апеляційні вимоги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення ВАБ №693870 від 21.09.2021 року відносно ОСОБА_1 були заяви ОСОБА_2 від 15.09.2021 року та 16.09.2021 року, в яких зазначено, що ОСОБА_1 вчинив напад на неї та дітей та в подальшому викладено обставини цивільно-правових спорів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.1-7, 35-36). Крім цього, до заяв долучено медичні документи.
Жодних інших доказів на підтвердження обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, в матеріалах справи немає та працівниками поліції долучено не було, зокрема пояснення свідків.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, послався на наступні докази: заяву ОСОБА_2 від 16.09.2021 (а. с. 35-36), письмові пояснення ОСОБА_2 (а. с. 37-38), довідками огляду сімейного лікаря, виданими Комунальним некомерційним підприємством «Львівська 1-А міська клінічна лікарня імені Князя Лева» від 16.09.2021 року (а. с. 39, 40), висновки експертів КЗ ЛОР Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи, згідно яких у малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , виявлені тілесні ушкодження, які утворились внаслідок дії від тупих предметів та відносяться до легкого ступеня тяжкості (а. с. 8-10, 13-15), висновком психолога комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» Клініка психічного здоров'я дітей, підлітків та молоді» від 26.01.2021 року (а. с. 20), протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 693870 від 21.09.2021 (а. с. 44).
Разом з тим, судом першої інстанції жодним чином не взяті до уваги та не проаналізовано пояснення ОСОБА_1 від 21.09.2021 року (а.с.46) та пояснення дані в судовому засіданні, при цьому такі пояснення жодним чином не є спростованими, породжують обґрунтований сумнів про те, чи взагалі мало місце будь-якого роду насильство, оскільки як встановлено апеляційним судом, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 довгий час існують неприязні особисті відносини та цивільно-правові спори різного характеру, що не виключає можливості ОСОБА_2 оговорити ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Крім цього, судом першої інстанції жодним чином не перевірено пояснень ОСОБА_1 на предмет правомірності здійснення ним дій для участі у вихованні та забезпеченні дітей шляхом особистої присутності, що викликає сумнів чим мала місце подія адміністративного правопорушення в дійсності як 15.09.2021 року та 16.09.2021 року.
Також суд першої інстанції покликався на докази, які не мають жодного стосунку для розгляду цієї справи та подій 15.09.2021 року та 16.09.2021 року, зокрема на висновки експертів КЗ ЛОР Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи, згідно яких у малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , виявлені тілесні ушкодження, які утворились внаслідок дії від тупих предметів та відносяться до легкого ступеня тяжкості (а. с. 8-10, 13-15), оскільки зазначені висновки датовані ще 05.03.2018 року.
Крім того, згідно з вимогами ч.1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до положень ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Об'єктивна сторона ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає наслідки такого психологічного насильства, а саме наявність чи відсутність шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого, яка могла бути чи була завдана.
Так, у вищевказаному протоколі відсутні будь-які відомості щодо завдання такої шкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , та такий складено відносно двох самостійних подій
Разом з цим, із матеріалів справи вбачається, що доказова база, яка долучена до протоколу про адміністративне правопорушення, ґрунтується лише на письмових поясненнях ОСОБА_2 про обставини вчинення домашнього насильства, свідки відсутні.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту ( рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» ( рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» ( Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 на переконання апеляційного суду не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали б сумніви у суду.
Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Перунова В.В. задоволити.
Постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 27 квітня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, скасувати та провадження у справі №466/8941/22 відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського
апеляційного суду Березюк О.Г.