08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 205/776/21
провадження № К/990/12595/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванової Валерії Михайлівни на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» про оскарження рішень, дій та бездіяльності адміністрацій Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4», Державної установи «Дніпровська виправна колонія №89», стягнення компенсації,
29 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із вищезазначеною позовною заявою, в якій просив:
- визнати неправомірним та порушуючим законодавство та права тримання позивача в умовах таких, що не відповідають комунально-побутовим і медико-санітарним та принижуючих гідність людини в камерах № 663, 677, 619, 762, 748 і 764 (п.п. 2-5 позовної заяви) з боку відповідача ДУ ДУВП-4 в період часу з 28 серпня 2001 року по 15 квітня 2002 року);
- визнати неправомірним та порушуючим законодавство та права тримання позивача в невідповідаючих медіико-санітарним нормам і комунально-побутовим умовам та принижуючих гідність людини в напівподвальних камерах № 01, 02, 04, 06, к1 і к2 (п.п. 7,42-43 позовної заяви) з боку відповідача ДУ ДУВП-4 в період часу з 28 квітня 2002 року по 30 липня 2003 року;
- встановити та визнати факт того, що в особовій справі засудженого знаходяться копії вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2002 року та ухвала Верховного суду від 23 липня 2002 року, які незавірені належним чином відповідно до діючої на той та теперішній час Інструкції з діловодства у судах;
- визнати та встановити факт того, що в особовій справі засудженого відсутні розпорядження про виконання вироку та повідомлення про набрання вироком чинності;
- визнати неправомірним виконання обвинувального вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2002 року в частині засудження позивача до довічного позбавлення волі без наявності у відповідачів розпорядження суду про виконання вироку та доданої до цього розпорядження копії цього вироку, які на позивач із суду має отримати відповідний орган або установа в порядку процедури звернення вироку до виконання в період часу: з 16 серпня 2002 року до 30 липня 2003 року та з 17 лютого 2020 року до 25 травня 2020 року відповідачем ДУ ДУВП-4 та з 30 липня 2003 року до 17 лютого 2020 року і з 25 травня 2020 року по сьогодення відповідачем ДУ ДВК-89;
- встановити наявність у відповідачів повноважень на виконання зазначеного у вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2002 року рішення суду про тримання позивача під вартою в якості запобіжного заходу до моменту отримання із суду офіційного повідомлення про набрання законної сили цим вироком і розпорядження про виконання цього вироку в частині засудження позивача до довічного позбавлення волі;
- визнати неправомірним визнання відповідачами вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2002 року щодо позивача набравшим законної сили, що обумовлено відсутністю у них офіційного повідомлення суду про набрання цим вироком законної сили щодо позивача;
- встановити відсутність у відповідачів повноважень на виконання касаційної ухвали Верховного Суду України від 23 липня 2002 року щодо позивача;
- визнати неправомірним виконання відповідачами касаційної ухвали Верховного Суду України від 23 липня 2002 року щодо позивача шляхом виконання покарання у виді довічного позбавлення волі;
- встановити відсутність у відповідачів повноважень на виконання зазначеного у вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2002 року рішення суду про засудження позивача до довічного позбавлення волі, яке зазначено в цьому вироку, що обумовлено відсутністю у них згаданих вище розпорядження суду про виконання вироку і копії вироку, набравшого законної сили;
- визнати неправомірним використання відповідачами відносно позивача незавіреної належним чином копії ненабравшого законної сили вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2002 року та зобов'язати відповідача утриматися від її використання у будь-який спосіб щодо позивача;
- визнати неправомірним використання відповідачами відносно позивача належним чином незавіреної копії ухвали Верховного Суду України від 23 липня 2002 року та зобов'язати відповідача утриматися від її використання у будь-який спосіб щодо позивача;
- визнати неправомірними та такими, що порушують КВК України, ПВР ДУВП та Інструкції про роботу відділів, ведення та укомплектацію відповідачами особової справи позивача та здійснення обліку позивача як засудженого до довічного позбавлення волі та зобов'язати відповідача ДУ ДВК-89 негайно виконати дії по укомплектації особової справи позивача передбачені Інструкцією про роботу відділів та нормами КВК та КПК України;
- визнати неправомірним дії та злочинною бездіяльність відповідачів в укомплектації особової справи позивача яку б вони мали б укомплектовувати згідно Інструкції про роботу відділів та своєчасно робити запити в суд, постановивший вирок, для отримання розпорядження про виконання вироку та про отримання вироку завіреного належним чином;
- визнати неправомірним та порушуючим права позивача та Інструкцію про роботу відділів відповідачами неознайомлення позивача з розпорядженням про виконання вироку та повідомленням про набрання законної сили вироком;
- визнати неправомірним та протиправними дії відповідача ДУ ДУВП-4 по триманню позивача в камері № 948 Корпусу № 9 ДУ ДУВП-4, яка не відповідає медико-санітарним нормам і комунально-побутовим умовам та принижувала гідність людини в період часу з 17 лютого 2020 року до 25 травня 2020 року;
- визнати неправомірним та протиправними дії відповідача ДУ ДУВП-4 та такими, що принижували гідність людини і причинили душевні страждання та фізичну біль застосовуючи до позивача наручники при прибутті позивача в установу та супроводженні позивача коридорами та темними підвалами установи до камери, а також при кожному виводі позивача з камери для переміщення позивача за посилками, а також змушення позивача нести отримані посилки (вагою від 15 до 30 кг) надягнувши на позивача наручники темними неосвітлюваними підвалами закладу;
- визнати неправомірними та протиправними дії та пряму бездіяльність відповідача ДУ ДУВП-4 позбавлення позивача права на щоденну прогулянку в прогулянкових двориках та тримання позивача безвивідно 17, 18, 19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 29 лютого та 02, 03, 04, 05, 07, 08, 12, 18 березня 2020 року;
- визнати протиправними та неправомірними дії та пряму бездіяльність відповідача ДУ ДУВП-4 які обумовлені порушенням прав позивача на звернення, отримання відповідей, перешкоджанням зверненням позивача до суду та ЄСПЛ, отримання копій документів з особової справи;
- визнати протиправними та неправомірними дії відповідача ДУ ДУВП-4 по позбавленню позивача права на придбання продуктів харчування в ларьку установи та купувати і придбавати продукти харчування доставленими кур'єрами інтернет магазинів та кур'єрами Нової пошти;
- визнати протиправними та неправомірним дії відповідача ДУ ДУВП-4 в цілеспрямованому порушенню права позивача на таємницю листування з Європейським судом з прав людини шляхом відкриття закритого пакета з відповіддю ЄСПЛ та з оглядом і з перечитуванням наданої позивачу відповіді Височайшим Судом Європи, що є неприйнятним і принизливим для позивача та порушує гарантовані Конституцією України та КВК України права позивача;
- визнати протиправним та неправомірним рішення, дії та бездіяльність відповідача ДУ ДУВП-4 по відношенню до позивача та поданих ним заяв на ім'я Начальника ДУ ДУВП-4, а також протизаконним застосування до позивача кайданок;
- визнати протиправними та неправомірними дії та пряму бездіяльність відповідача ДУ ДВК-89 яка обумовлена в ненадання позивачу письмової відповіді на звернення позивача, а також наданні позивачу завідомо неправдивої інформації в своїх відповідях з приводу законності тримання позивача, присутності в особовій справі всіх документів згідно Інструкції про роботу відділів та примушування позивача виконати обов'язки, які покладені до виконання на Начальника спец.відділу згідно Інструкції про роботу відділів, по отриманню документів з суду, які повинні бути в особовій справі позивача, що призвело до акту голодування позивача більш ніж 9 діб;
- визнати протиправним та неправомірним рішення відповідача ДУ ДВК-89 про відмову у проведенні перевірки особової справи позивача та вчиненню певних дій для звернення до суду для отримання необхідних документів згідно заяви позивача, яка була розписана для виконання Начальнику відділу по контролю за виконанням судових рішень і є прямим обов'язком цього Начальника згідно Інструкції про роботу відділів;
- визнати те, що діями, рішеннями та бездіяльністю з боку відповідачів ДУ ДУВП-4 та ДУ ДВК-89 протягом тривалого часу були порушені права і інтереси та завдано непоправної шкоди;
- визнати протиправним та неправомірним ненадсилання відповідачами повідомлень рідним позивача про виконання відносно позивача міри покарання у вигляді довічного позбавлення волі та повідомлень про переміщення та прибуття позивача з одної установи у другу установу;
- визнати протиправними та неправомірними і такими що порушують КПК України та КВК України дії відповідачів в ненадсиланні та несвоєчасному надсиланні до суду повідомлень про прибуття позивача в установи виконання покарань;
- визнати протиправним та неправомірним дії відповідача ДУ ДВК-89 в позбавленні позивача права получати в листах та посилках фото, збирати докази та подавати їх до суду та в ЄСПЛ з зверненнями про захист порушених прав та інтересів позивача;
- стягнути з відповідача ДУ ДУВП-4 за причинені позивачу душевні страждання та фізичну біль триманням позивача в жахливих та принизливих умовах, за протиправне та всупереч обумовленому законом порядку виконання вироків з протиправним примушенням позивача відбувати міру покарання у вигляді довічного позбавлення волі в період часу з 27 серпня 2001 року до 30 липня 2003 року та з 17 лютого 2020 року до 25 травня 2020 року компенсацію у вигляді 395000 (триста дев'яносто п'ять тисяч) гривень, тобто по 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень за кожен місяць та стягнути з відповідача ДУ ДУВП-4 за причинені позивачу душевні страждання порушенням прав позивача: на звернення, на особистий прийом, на отримання копій документів, на прогулянку, на придбання та отримання продуктів харчування і посилок) та застосування до позивача кайданок в період часу з 17 лютого 2020 року до 25 травня 2020 року компенсацію у вигляді 504000 (п'ятсот чотири тисячі) гривень, стягнути з відповідача ДУ ДУВП-4 за протиправне втручання в спілкування позивача з ЄСПЛ - 100000 (сто тисяч) гривень - усього стягнути з відповідача ДУ ДУВП-4 999000 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч) гривень шляхом списання коштів з рахунка Держбюджету та пересилання на особистий рахунок позивача в АТКБ «ПРИВАТБАНК»;
- стягнути з відповідача ДУ ДВК-89 за протиправні та неправомірні дії, рішення та бездіяльність по відношенню до позивача та прав, які відбувались шляхом змушування позивача відбувати покарання у вигляді довічного позбавлення волі не маючи на це юридично-правових підстав в період часу з 30 липня 2003 року до 17 лютого 2020 року та з 25 травня 2020 року до сьогодні компенсацію в розмірі 2277000 (два мільйони двісті сімдесят сім тисяч) гривень, тобто 11000 (одинадцять тисяч) гривень за кожен місяць такого тримання та стягнути з відповідача ДУ ДВК-89 компенсацію у сумі 322000 (триста двадцять дві тисячі) гривень за позбавлення права на звернення до суду та надання невірної та неправдивої інформації, за перешкоджання позивачу збирати, надавати докази в суд - усього взискати з відповідача ДУ ДВК-89 2599000 (два мільйони п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч) гривень шляхом списання коштів з рахунка Держбюджету та пересилання їх на особистий рахунок позивача в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;
- стягнути з відповідачів ДУ ДУВП-4 та ДУ ДВК-89 понесені мною витрати пов'язані зі зверненням позивача за захистом своїх прав та інтересів до суду (бумага для заяв, роздрукування копій заяв та доказів, придбання дисків та нанесення на них доказів, оплату поштових всіх відправлень) 750 (сімсот п'ятдесят) гривень з кожного - загалом 1500 (тисяча п'ятсот) гривень шляхом списання коштів з рахунка Держбюджету на особистий рахунок позивача в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року позов було передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, або наведенням інших підстав для поновлення строку.
На виконання ухвали суду від 15 березня 2021 року позивач засобами електронного зв'язку 12 квітня 2021 року та засобами поштового зв'язку 14 квітня 2021 року подав заяву про поновлення строку на звернення до суду із зазначенням інших поважних підстав та доданням інших доказів, що підтверджують поважність обставин та причин пропуску встановлених строків КАС України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року, адміністративний позов у справі № 205/776/21 повернуто позивачу та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, представник ОСОБА_1 - адвокат Іванова Валерія Михайлівна подала касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.
Позивач, звернувшись до суду із заявою про поновлення строку на звернення до суду із зазначенням інших поважних підстав та доданням інших доказів, зокрема, посилався на те, що він не мав реальної можливості знати свої права, тримався без доступу до інформації та не роз'яснення йому його прав, тощо.
На думку суду, наведені твердження не спростовують факту порушення позивачем строку звернення до суду, оскільки вказують не на те, що він дізнався про порушення його прав у 2020 році і пізніше, а саме на те, що у 2020 році він оцінив певні дії/бездіяльність відповідачів як такі, що порушують його права, у зв'язку з чим і звернувся до суду.
Таким чином, необхідно констатувати, що порушення, про які вказує у позовній заяві позивач, відбулись за період з 2001 по 2020 роки, та позивач не наводить інформації про фактичні обставини, що позбавили його можливості звернутися до суду у вказаний період, що з огляду на обов'язковість дотримання судом принципу юридичної визначеності вказує на необхідність відмови у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.
Частинами першою, п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац 1 частина друга статті 122 КАС України).
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №127/13736/16-а (№К/9901/42788/18)).
Отже, поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої, другої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Також, пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України обумовлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, повертаючи позовну заяву з підстав порушення строку на звернення до суду, вірно застосував положення частини першої статті 123 та частини четвертої статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Іванової Валерії Михайлівни на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі № 205/776/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» про оскарження рішень, дій та бездіяльності адміністрацій Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4», Державної установи «Дніпровська виправна колонія №89», стягнення компенсації.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова