09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 560/6202/20
адміністративне провадження № К/9901/36057/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 560/6202/20
за позовом ОСОБА_1
до Деражнянської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року (головуючий суддя: Михайлов О. О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року (колегія у складі: головуючого судді Полотнянка Ю. П., суддів: Драчук Т. О., Ватаманюка Р. В.)
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Деражнянської міської ради, в якій просять суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03 вересня 2020 року №13 «Про розгляд звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу безоплатної приватизації земельних ділянок»;
- зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за адресою: Хмельницька область, Деражнянський район, Деражнянська міська рада, за межами населеного пункту та передати у власність:
- ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6821510100:05:018:0010 площею 2 га;
- ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6821510100:05:018:0011 площею 2 га;
- стягнути з відповідача на користь: позивачів моральну шкоду у розмірі по 75 00 грн кожному; позивачів витрати, пов'язані з наданням правової допомоги; ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1681,6 грн.
2. Ухвалою від 12 жовтня 2020 року Хмельницьким окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 12 жовтня 2020 року Хмельницьким окружним адміністративним судом роз'єднано в окремі провадження позовні вимоги: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі № 822/6026/20, а саме:
1. ОСОБА_1 до Деражнянської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, присвоївши зазначеній справі новий номер;
2. ОСОБА_2 до Деражнянської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, залишити у провадженні адміністративної справи № 560/6026/20.
3. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач у справі № 560/6202/20 послалася на те, що всупереч вимогам ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 118 Земельного кодексу України, відповідач у місячний строк не прийняв рішення щодо задоволення клопотання позивача чи надання мотивованої відмови.
Крім того, Деражнянська міська рада безпідставно зазначає у рішенні від 03 вересня 2020 року № 13, що не може передати земельні ділянки через незареєстроване право комунальної власності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 21 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, у задоволенні позову відмовив.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що земельна ділянка, яку бажала отримати ОСОБА_1 відноситься до земель сільськогосподарського призначення колективної власності колишнього сільськогосподарського об'єднання пайовиків «Авангард», а саме, до нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельної частки (паю), а тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Як наслідок, не підлягає задоволенню і похідна позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди та клопотання про встановлення судового контролю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, 01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій скаржник просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
7. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Так, судами не враховано, що на запит позивача, Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області надано лист-відповідь від 09 лютого 2021 року № ПІ-12/0-13/0/63-21, в якому зазначено, що згідно інформації Відділу у Деражнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельна ділянка з кадастровим номером 6821510100:05:018:0011 відносилася до земель колективної власності, але не відносилася до невитребуваних земельних часток (паїв).
Зазначена інформація повністю спростовує помилкові твердження відповідача про те, що нібито спірна ділянка може бути виділена до 2025 року іншим громадянам.
8. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2021 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.
9. Ухвалою Верховного суду від 06 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 09 червня 2022 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Деражнянської міської ради з заявою, в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га.
До заяви додала: копію паспорта, копію ідентифікаційного коду та графічні матеріали.
12. 08 липня 2020 року Деражнянська міська рада листом № 371 повідомила позивача, що власнику документа, що посвідчує право на земельну частку (пай) або його спадкоємцю встановлюється кінцевий строк для оформлення права власності на таку земельну ділянку - до 01 січня 2025 року. Також позивача повідомлено, що з метою забезпечення захисту прав власників земельних часток (паїв) та їх спадкоємців міською радою питання щодо безоплатної передачі земельних ділянок іншим особам із земель колективної власності в приватну власність не розглядаються.
13. 23 липня 2020 року між позивачем та ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» був укладений договір на виконання робіт з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель колишньої колективної власності орієнтовною площею 2,00 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Деражнянської міської ради Деражнянського району Хмельницької області.
14. 28 липня 2020 року відповідач отримав заяву позивача від 27 липня 2020 року, у якій позивач повідомив відповідача про замовлення розроблення проекту землеустрою без надання дозволу відповідача. До заяви позивачем було додано вищевказану копію договору на виконання робіт.
15. 07 серпня 2020 року розроблений ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачеві був погоджений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Полтавські області.
16. 10 серпня 2020 року листом Деражнянської міської ради № 426 позивача повідомлено, що його звернення було розглянуто у місячний термін та надано мотивовану відмову від 08 липня 2020 року № 371 представнику за довіреністю від 29 січня 2020 року ОСОБА_3 .
17. 12 серпня 2020 року у Державному земельному кадастрі була зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 6821510100:05:018:0011, яка відводилася позивачу.
18. Рішенням Деражнянської міської ради № 13 від 03 вересня 2020 року «Про розгляд звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу безоплатної приватизації земельних ділянок» позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6821510100:05:018:0011 у власність.
19. Вважаючи протиправною вказану відмову, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
23. Положеннями ст.79-1, 84 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
24. Складовою реформування земельних відносин в Україні, є роздержавлення земель, тобто їх передача із державної та комунальної власності у приватну власність. Землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися з державної у приватну власність різними способами, які залежать від організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств, які виступають землекористувачами.
25. Відносини щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій регламентовано, зокрема, статтею 25 Земельного кодексу України.
26. Відповідно до частини 1 цієї статті при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
27. Приписи щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема Указ Президента України від 08.08.1995 № 20/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Відповідно до положень вказаного нормативно-правового акту паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектар сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.
28. Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон № 899-IV).
29. Статтями 1 та 2 вказаного Закону визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
30. Цим Законом повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам та районним державним адміністраціям.
31. За приписами ст. 13 Закону № 899-IV нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв'язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов'язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.
У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.
За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).
Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).
32. Аналізуючи вищенаведені приписи законодавства, можна дійти висновку, що нерозподілені частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.
33. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17 та Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 820/725/17.
34. Отже, органи місцевого самоврядування мають право тимчасово розпоряджатися землями колективної власності шляхом передачі їх в оренду до моменту державної реєстрації права власності на них, з 2025 року звертатись до суду із заявою про передачу до комунальної власності земельних ділянок колективної влансості в порядку визнання майна безхазяйним (із встановленням права власників невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок, які з поважних причин пропустили строк виділення їх в натурі (на місцевості) та безоплатно одержати земельні ділянки із земель комунальної власності.
35. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, земельна ділянка, яку бажала отримати ОСОБА_1 відноситься до земель сільськогосподарського призначення колективної власності колишнього сільськогосподарського об'єднання пайовиків «Авангард», що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, тобто нерозподілені та невитребувані земельні ділянки і земельні частки (паї).
Отже, спірна земельна ділянка не відноситься до земель, які на підставі Земельного кодексу України вважаються власністю територіальної громади.
36. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що право прийняття організаційно-управлінських рішень в частині розпорядження спірною земельною ділянкою належатиме Деражнянській міській раді після проведення державної реєстрації права комунальної власності відповідно до чинного законодавства.
37. За таких обставин, суди дійшли обгрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
38. Колегія суддів критично ставиться до доводів скаржниці про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6821510100:05:018:0011 відносилася до земель колективної власності, але не відносилася до невитребуваних земельних часток (паїв), що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09 лютого 2021 року № ПІ-12/0-13/0/63-21.
Так, зі змісту вказаного листа вбачається, що згідно інформації наданої Відділом у Деражнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельна ділянка з кадастровим номером 6821510100:05:018:0011, площею 2,00 га розташована за межами населених пінктів Яблунівської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області. Відповідно до державного акту серія ХМ № 0010 зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право колективної власності від 01 лютого 1996 року № 28, виданого сільськогосподарському об'єднанню пайщиків «Авангард» с. Яблунівка, дана земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, не розпайовувалась та до невитребуваних земельних часток (паїв) не відносилась.
39. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що вказані обставини не спростовують вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій.
40. Інші доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій.
41. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
42. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
43. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
44. У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
45. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
46. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
47. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної існтанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
48. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко А.Ю. Бучик А.І. Рибачук