іменем України
"24" травня 2022 р. смт Тиврів 145/131/21
2/145/252/2022
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Ратушняка І. О.
при секретарі Цюпій О.П.
за участі позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
законного представника позивачів ОСОБА_3 ,
представника позивачів ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Тиврівської територіальної громади про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,
встановив:
Позивачі звернулися до суду із позовом, в якому вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Красне Тиврівського району помер їхній батько ОСОБА_1 , який до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Після його смерті відкрилася спадщина, до якої входить право на земельну частку (пай) розміром 3.54 в умовних кадастрових гектарах на території Новоміської сільської ради за межами населеного пункту с. Красне, яке ОСОБА_1 успадкував після свого батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Красне Тиврівського району.
ОСОБА_5 до дня смерті проживав за адресою АДРЕСА_1 (нова адреса АДРЕСА_2 ) і разом з ним на день його смерті проживав та був зареєстрований його син ОСОБА_1 . Оскільки заяви ОСОБА_1 про відмову від спадщини не подавав, то він є таким, що прийняв спадщину.
Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини. Отже, право на земельну частку (пай) розміром 3.54 в умовних кадастрових гектарах, яке на підставі сертифікату серії ВН № 0113854 мав право померлий ОСОБА_5 , входить до складу спадщини після ОСОБА_1 .
Згідно ч.4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня особа вважаються такими, що прийняли спадщину. В нотаріальній конторі спадкова справа щодо майна ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 не заводилася.
Отримати свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) в нотаріальній конторі дочки не мають можливості, так як оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) розміром 3.54 в умовних кадастрових гектарах серії ВН N 0113854, який належав ОСОБА_5 втрачений, про що в газеті «Маяк» опубліковане оголошення.
Нотаріус відмовила неповнолітнім дочкам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) після їх батька ОСОБА_1 .
Вважає, що обставина, що право на земельну (частку) розміром 3.54 в умовних кадастрових гектарах входить до спадщини після ОСОБА_5 стверджується Книгою реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Тиврівською РДА по колективному сільськогосподарському підприємству Новоміської сільської ради по с. Красне, в якій під номером 65 вказане прізвище ОСОБА_5 , який 24.07.1997, тобто за життя отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 3.54 в умовних кадастрових гектарах серії ВН № 0113854.
Сертифікат виданий на підставі рішення Тиврівської РДА № 181-р від 27.06.97.
Відповідно до ст.1267 ЦК України розмір частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними. Отже, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають право в рівних частках на земельну частку (пай) після ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , який успадкував це право ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Просять визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 3.54 в умовних кадастрових гектарах на території с Красне за межами населеного пункту в рівних частках в порядку спадкування за законом після ОСОБА_1 , померлого в с. Красне Тиврівського району ІНФОРМАЦІЯ_3 , який успадкував це право після смерті свого батька ОСОБА_5 , померлого в с.Красне Тиврівського району 19.02.2008.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх законний представник ОСОБА_3 та представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять позов задоволити.
Представник відповідача Тиврівської селищної ради ради в судове засідання не з'явився, подав заяву, відповідно до якої просить справу розглянути у відсутності представника,вирішення справи покладає на розгляд суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до положень ст.5 ЗК України (1990 року), земля могла належати громадянам на праві колективної власності.
Відповідно до ст.17 ЗК України передача земельних ділянок у колективну та приватну власність проводилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
Пункт 2 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» визначає, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 11 Постанови від 30.05.2008 р. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Виходячи зі змісту статей 22, 23 ЗК та Указу Президента України від 8 серпня 1995 р., право на земельний пай у таких випадках особа набуває за наявності усіх трьох умов (перебування в членах КСП, включення до списку осіб, доданого до Державного акту на право колективної власності на землю, одержання КСП Державного акту), суду слід перевірити саме ці обставини і, залежно від установленого, вирішити питання про обґрунтованість позовних вимог.
Кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай), приймається за списком, що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю, який, у разі потреби, уточнюється і підписується головами відповідної Ради і підприємства. Право на земельну частку (пай) громадянина посвідчується сертифікатом за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 р. №801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)". Сертифікати на право на земельну частку (пай) громадянам України видаються відповідною районною державною адміністрацією (виконавчим комітетом міської Ради).
Відповідно до п.6 листа Верховного суду України від 29.10.2008 №19-3767/0/8-08 "Головам апеляційних судів Автономної Республіки Крим,областей, міст Києва та Севастополя"при розгляді справ про визнання права на земельну частку (пай) судам необхідно:
а) перевіряти наявність підстав, передбачених Указом Президента України від 8 серпня 1995 р. №720/95 "Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, організаціям", відповідно до п. 2 якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. При цьому слід мати на увазі, що трудова книжка свідчить не про членство в КСП, СК чи САТ, а про наявність трудових відносин з ними;
б) досліджувати статут підприємства, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України від 14 лютого 1992 р. №2114-ХП "Про колективне сільськогосподарське підприємство" підприємство діє на основі статуту, в якому вказується порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї; з'ясовувати, коли було видано державний акт на право колективної власності на землю, оскільки член КСП, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"').
Відповідно до ст.3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Красне Тиврівського району Вінницької області помер ОСОБА_1 (а.с.4), який був батьком позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що стверджується їх свідоцтвами про народження (а.с.9, 10).
ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Красне Тиврівського району (а.с.5), був батьком ОСОБА_1 (а.с.8).
Однак позивачами та їх представниками не доведено існування державного акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства Новоміської сільської ради, с. Красне, статуту підприємства, які б дали змогу з'ясувати порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, коли було видано державний акт на право колективної власності на землю, та не надано інших будь-яких доказів про те, що ОСОБА_5 був членом даного підприємства.
Суд вважає, що посилання позивачів на Книгу реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Тиврівською РДА по колективному сільськогосподарському підприємству Новоміської сільської ради по с. Красне, в якій під номером 65 вказане прізвище ОСОБА_5 , як на підтвердження вимог, є безпідставними, оскільки доказів, що ОСОБА_5 мав право на земельний пай розміром 3.54 в умовних кадастрових гектарах на території Новоміської сільської ради за межами населеного пункту с. Красне суду не надано, та доказів перебування ОСОБА_5 в членах КСП, включення його до списку осіб, доданого до Державного акту на право колективної власності на землю, одержання КСП Державного акту, суду не надано.
Також судом встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_1 помер майже через 6 років ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), однак достатніх доказів щодо прийняття ОСОБА_1 спадщини або поважності причин неприйняття після смерті ОСОБА_5 спадщини суду не надано.
Крім того, позивачами не доведено волевиявлення ОСОБА_1 щодо прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_5 .
Суд вважає, щопозовні вимоги необґрунтовані, а тому в задоволенні позову відмовляє.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.256, 257 ЦК України, Указом Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», суд
ухвалив:
В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 03 червня 2022 року.
Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подана протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Суддя Ратушняк І. О.