07.06.2022 року м. Дніпро Справа № 908/2293/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)
судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
розглянувши матеріали апеляційної
скарги Фізичної особи - підприємця Гребенюк Раїси Валентинівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2021р. (повний текст складено 08.11.2021р., суддя Боєва О.С., м. Запоріжжя)
у справі № 908/2293/21
за позовом: Керівника Бердянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави в спірних правовідносинах -
позивач: Державна служба України з безпеки на транспорті, м. Київ, в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Гребенюк Раїси Валентинівни, м. Бердянськ, Запорізька область
про стягнення суми 27 938,90 грн.
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.10.2021р. у справі № 908/2293/21 позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Гребенюк Раїси Валентинівни на користь держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 27938,90 грн.; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Гребенюк Раїси Валентинівни на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Бердянської окружної прокуратури Запорізької області суму 2270,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні всі передбачені Порядком №879 документи (їх завірені копії), які складені уповноваженими особами Укртрансбезпеки при проведенні рейдової перевірки, а також копія товарно-транспортної накладної №47 від 21.07.2020, згідно з якою автомобільним перевізником є ФОП Гребенюк Р.В. Відповідачем не доведено, що ним було отримано у встановленому порядку дозвіл на участь у дорожньому русі транспортного засобу, навантаження на осі якого перевищувало нормативні параметри. Плату за проїзд великогабаритного транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів навантаження у строк, визначений в пункті 31-1 Порядку №879, відповідач не здійснив, внаслідок чого вона набула статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Фізична особа - підприємець Гребенюк Раїса Валентинівна звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- оскільки правомірність розрахунку плати за проїзд окремому судовому розгляду не підлягає, суд першої інстанції був зобов'язаний перевірити доводи відповідача щодо невірного визначення як відстані, яку проїхав автомобіль, так і самої методики розрахунку;
- прокурором не надано належних та допустимих доказів того, що автомобіль їхав саме найдовшим шляхом у 134 кілометри, а не іншим. Очевидним є те, що інспектором безпідставно був застосований найгірший для ФОП Гребенюк Р.В. варіант, оскільки він призвів до максимальних нарахувань плати за проїзд;
- враховуючи положення п. 31 та п.21 Порядку №879, позивач не повинен був застосовувати п'ятикратний розмір при визначенні розміру плати за проїзд. З урахуванням наведених розрахунків, розмір плати мав би бути наступним: 1,17х108х2=252,72 євро. В перерахунку на гривні за курсом 1 євро - 31,5908 грн, сума плати за проїзд має складати 7983,63 грн;
- згідно довідки №038699 від 21.07.2020 року про результати габаритно-вагового контролю, загальна маса склала 38400 кг. Результати габаритного контролю - довжина, ширина, висота - «в габариті». Таким чином, як загальна маса, так і габарит транспортного засобу свідчать, що автомобіль не є великоваговим або великогабаритним, оскільки немає перевищення ані габаритів, ані загальної маси. Застосування механізму розрахунку плати за проїзд до автомобілів, які не є великоваговими, суперечить порядку №879 (п.1), оскільки він розповсюджується виключно на великовагові чи великогабаритні транспортні засоби;
- при здійсненні зважування транспортного засобу з сипучим вантажем, який змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу у русі, результати вимірювання, здійснені посадовими особами позивача не можна вважати достовірними, оскільки такі вимірювання здійснені без застосування відповідної Методики, яка б враховувала особливості вантажу, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем. Без наявності Методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, якою під час проведення такого контролю повинні керуватися Укртрансбезпека або її територіальні органи, результати зважування є недостовірними. Оскільки законодавством не встановлено альтернативних вимог щодо можливості проведення вимірювання (зважування) без застосування такої методики або відповідно до будь-яких інших методик, то враховуючи положення ст. 19 Конституції України щодо обов'язку органу державної влади та його посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, такі дії відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу керівник Бердянської окружної прокуратури зазначає, що посилання відповідача на те, що перевозився сипучий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень є невірними та необґрунтованими, оскільки в силу приписів п. 2.3. Правил дорожнього руху, водій зобов'язаний контролювати навантаження транспортного засобу та здійснювати контроль переміщення вантажу (в тому числі технічними засобами) під час руху транспортного засобу. Таким чином, наявне порушення відповідачем Закону України «Про автомобільні дороги», оскільки маса навантаження перевищує норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, що в свою чергу дозволяється лише за погодженням з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Крім того, відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю саме сипучого вантажу не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення. Транспортний засіб вважається великоваговим не лише тоді, коли його загальна маса перевищує параметр, зазначений у пункті 22.5. Правил дорожнього руху, а саме понад 40 тон, а і тоді, коли перевищено допустиме навантаження на вісь (осі) транспортного засобу. В даному випадку було встановлено, що нормативно допустиме навантаження на задню здвоєну вісь транспортного засобу складало 16 тон, проте фактичне навантаження на задню здвоєну вісь становило 24,05 тон, що на 50,31% перевищує нормативно допустимий показник. Отже, незважаючи на те, що повна маса транспортного засобу не перевищувала 40 тон, відповідачем все одно допущено порушення вимог чинного законодавства, оскільки навантаження на задню здвоєну вісь вдвічі перевищувало параметр, зазначений у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Стосовно посилань відповідача на те, що не було проведено повторного зважування, позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які містять інформацію на підтвердження того, що водій звертався до інспекторів з зазначеного питання та під час проведення первинного зважування висловлював незгоду з його результатами. Посадовими особами управління Укртрансбезпеки дотримані положення Порядку №1567, перевірка проведена на підставі наказу та направлення, за результатами перевірки складено відповідний акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за участю представника водія транспортного засобу, акт містить зміст виявлених порушень, пояснень водія, підписи посадових осіб, які провели перевірку. Акт перевірки підписаний без будь-яких зауважень чи заперечень водія.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.03.2022р. для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.
Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 25.03.2022р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Верхогляд Т.А. (для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо), призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю Вечірка І.О. (доповідач), суддів Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2022 поновлено строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію оскаржуваного судового рішення на час розгляду апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі. Вирішено розглянути апеляційну скаргу без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме виходом з відпустки судді Верхогляд Т.А., за розпорядженням В.о. керівника апарату суду від 01.06.2022р. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, відповідно до якого справу №908/2293/21 передано раніше визначеному складу суду: головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 20.07.2020 по 26.07.2020 та направлення на рейдову перевірку від 20.07.2020 № 010125 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області 21.07.2020 складено Акт № 221482 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким під час проведення перевірки на ділянці 129 км + 603 м автодороги Н-30, транспортного засобу: марки Howo, номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , виявлено порушення абз. 16 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Перевищення склало 50,31%. Акт підписаний посадовими особами, що провели перевірку та водієм транспортного засобу, яким в акті зазначено про те, що він є працівником ФОП Гребенюк Р.В.
Відповідно до Довідки № 038699 від 21.07.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу зафіксовано результати вагового контролю навантаження на осі: 1) 6,2 тонн; 2) 8,15 тонн; 3) 11,55 тонн; 4) 12,5 тонн; повна маса транспортного засобу 38,4 тонн. За результатами габаритного контролю транспортного засобу: довжина, ширина, висота - в габариті.
На підставі проведеного габаритно-вагового контролю складено Акт № 031699 від 21.07.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів під час перевезення автомобілем Howo, номерний знак НОМЕР_1 , вантажу: ріпак, за маршрутом: с. Тарасівка (Запорізька область) - м. Бердянськ, згідно з яким виявлено перевищення нормативно допустимого осьового навантаження.
До вказаного акту виконано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 21.07.2020 № 47 за перевищення нормативних параметрів навантаження здвоєної осі на 50,31 %, в розмірі 884,40 євро. Розрахунок здійснено відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм пункту 31-1 постанови КМУ від 27.06.2007 № 879).
Станом на день проведення розрахунку 21.07.2020 офіційний курс гривні, встановлений Національним банком України складав 31,5908 за 1 євро.
Згідно товарно-транспортної накладної № 47 від 21.07.2020 автомобіль марки Howo, номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , здійснював перевезення вантажу насипом за маршрутом: пункт навантаження - с. Тарасівка, Пологівского району Запорізької області до пункту розвантаження - м. Бердянськ. Автомобільний перевізник - ФОП Гребенюк Р.В.
Відповідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності Фізичної особи - підприємця Гребенюк Раїси Валентинівни, в тому числі є: вантажний автомобільний транспорт.
Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області на адресу Гребенюк Р.В. направлялось повідомлення № 56542/26/24-20 від 30.07.2020 про нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового/великогабаритного транспортного засобу марки Howo, д.н.з. № НОМЕР_1 , в розмірі 884,40 євро, що належить до сплати в національній валюті України за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ на день проведення розрахунку - у сумі 27938,90 грн. до 21.08.2020. До листа були додані копії Акту від 21.07.2020 № 031699 та розрахунку плати за проїзд до цього акту.
Відповідно до постанови Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області від 01.09.2020 № 201924 про застосування адміністративно-господарського штрафу на підставі акту № 221482 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» з ФОП Гребенюк Р.В. стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн.
Керівник Бердянської окружної прокуратури Запорізької області, посилаючись на нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету, звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про стягнення з ФОП Гребенюк Раїси Валентинівни на користь держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті плати за користування автомобільними дорогами загального користування ваговим транспортним засобом в розмірі 27938,90 грн.
Таким чином, несплата відповідачем плати за користування автомобільними дорогами загального користування ваговим транспортним засобом й стала підставою для звернення до суду.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. (ч.ч. 1,3 ст. 41 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1,4 ст. 53 ГПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №587/430/16-ц.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, надсилання прокурором повідомлення на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Вирішуючи питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, суд зобов'язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Звертаючись до суду з позовом, керівник Бердянської окружної прокуратури зазначив, що відповідач грошові кошти в установлені законом строки після проведення перевірки та їх нарахування не сплатив, Державною службою безпеки на транспорті, за наявності підстав, жодних заходів щодо стягнення вказаної суми коштів до державного бюджету не здійснено. Натомість, управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області до Запорізької обласної прокуратури направлено лист від 06.11.2020 №86822/26/24-20 про необхідність вжиття таких заходів органами прокуратури. Зі сплином шести місяців Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки надано інформацію від 27.04.2021 №2176/3.1/23-21, з якої вбачається, що заходи з метою стягнення шкоди органами Укртрансбезпеки не вжито.
Матеріалами справи підтверджується дотримання прокурором ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» щодо попереднього повідомлення відповідального суб'єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду, а саме копією листа Керівника Бердянської окружної прокуратури від 27.07.2021 №50-3114вих-21.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки є факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 27938,90 грн. та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.
Колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується з висновками місцевого господарського суду, що прокурором належним чином обґрунтовано наявність порушення інтересів держави, а також необхідність їх захисту та передбачені законом підстави для звернення до суду з позовом.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами ст. 2 ЗУ «Про транспорт», нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Положеннями ст. 33 ЗУ «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків. (абз. 1,6 ст. 48 ЗУ «Про автомобільний траспорт»).
Згідно норм визначених Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (далі - Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Основні завдання Укртрансбезпеки визначені у п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснення стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
З вищевикладеного вбачається, що для здійснення руху автомобільними дорогами України транспортними засобами, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, необхідна обов'язкова наявність відповідно дозволу на участь у дорожньому русі або документ, що підтверджує внесення плати за проїзд.
Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 регулюється процедура проведення габаритно-вагового контролю.
Підпунктом 3 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, які зазначені у пункті 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Відповідно до п. 22.5. Правил дорожнього руху: за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів -11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
З Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом №221482 від 21.07.2020 року вбачається, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області було зафіксовано факт порушення під час перевезення вантажу транспортним засобом автомобільним перевізником ФОП Гребенюк Р.В., згідно з ТТН №47 від 21.07.2020, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів понад 20% без відповідного дозволу. Перевищення склало 50,31%. Довідкою №038699 від 21.07.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу зафіксовано результати вагового контролю навантаження на осі: 1) 6,2 тонн, 2) 8,15 тонн, 3) 11,55 тонн, 4) 12,5 тонн, повна маса транспортного засобу складає 38,4 тонн.
На підставі проведеного габаритно-вагового контролю було складено Акт №031699 від 21.07.2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та здійснено розрахунок плати за проїзд з перевищенням нормативних параметрів навантаження в розмірі 884,40 євро, що в еквіваленті, за офіційним курсом гривні встановленим НБУ на день проведення розрахунку, становило 27938,90 грн.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відповідного дозволу на участь в дорожньому русі транспортного засобу з надмірним навантаженням, а також не надано доказів сплати, нарахованої внаслідок перевищення нормативних параметрів навантаження, плати за проїзд з перевищенням нормативних параметрів навантаження в розмірі 884,40 євро, що еквівалентно 27938,90 грн.
Перевіривши розрахунки, що містяться в матеріалах справи, апеляційний господарський суд зазначає, що вони є обґрунтованими, арифметично вірними, а тому нарахована сума плати за проїзд підлягає стягненню в повному обсязі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи ФОП Гребенюк Р.В. про те, що прокурором не надано належних та допустимих доказів того, що автомобіль їхав саме найдовшим шляхом у 134 кілометри, а не іншим, оскільки відповідачем, в свою чергу, також не надано доказів на підтвердження подолання транспортним засобом меншої відстані, аніж зазначено у розрахунку плати за проїзд (а.с. 38). При цьому, роздруківка з екрану смартфону не є належним та допустимим доказом, в розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України.
Щодо доводів апелянта про те, що враховуючи положення п. 31 та п.21 Порядку №879, позивач не повинен був застосовувати п'ятикратний розмір при визначенні плати за проїзд колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 30 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В (де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.) Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Пунктом 311 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні встановлено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру, зокрема, більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Оскільки Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом №221482 від 21.07.2020 року встановлено перевищення на 50,31%, тобто більше як на 40%, позивачем правомірно застосовано п'ятикратний розмір при здійсненні розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.
Щодо доводів апелянта про відсутність правових підстав для стягнення з ФОП Гребенюк Р.В. плати за проїзд в зв'язку із скасуванням Постанови Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу апеляційний господарський суд враховує наступне.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що оскарження в адміністративному суді постанови Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області від 01.09.2020р. №201924 про застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм не спричиняє об'єктивної неможливості розгляду господарської справи №908/2293/21, предметом розгляду якої є стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Матеріали справи свідчать, що 25.01.2022 року, тобто після ухвалення рішення у даній господарській справі, Третім апеляційним адміністративним судом була прийнята постанова в адміністративній справі №280/1118/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Гребенюк Р.В. до Придніпровського регіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 01.09.2020 року №201924 на суму 34000,00 грн.
Як вбачається зі змісту постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022 року, цим судом було визнано протиправною та скасовано саме постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області від 01.09.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу. При цьому, адміністративний суд прийшов до висновку, що на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за відсутність дозволу на участь у дорожньому русі.
Разом з тим, предметом розгляду у даній господарській справі є стягнення з ФОП Гребенюк Р.В. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом. Господарським судом встановлено, що відповідачем плата за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів навантаження не здійснювалась.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду. Переглядаючи оскаржуване рішення апеляційним господарським судом не встановлено фактів порушення і неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гребенюк Раїси Валентинівни - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2021р. у справі №908/2293/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд