08 червня 2022 року № 320/10743/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, третя особа: Бородянський відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірними дій та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, третя особа: Бородянський відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо направлення до Бородянського відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) вимоги про сплату боргу за №Ф-132411-56 У від 07.11.2018 змінивши її номер з Ф-132411-56 та дату з 13.11.2018;
- скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 за №Ф-132411-56У, як неправомірну.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховує та сплачує адвокатське об'єднання, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску нею як особою, що має право провадити адвокатську діяльність. Пояснює, що судовим рішенням було скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-132411-56 від 13.11.2018, внаслідок чого вона звернулась до виконавчої служби із заявою про закриття виконавчого провадження, однак їй було повідомлено про неможливість його закриття через різницю в номерах та датах податкових вимог, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На час прийняття рішення у цій справі, відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Бородянським РВ ГУ МВС України в Київській області 30.04.1997.
Після отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, позивач стала на облік платника єдиного внеску (реєстраційний номер 1310050700010).
Судом встановлено, що з 01.11.2006 по даний час ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Адвокатським об'єднанням "Адвокатська фірма "Бернацький і партнери", працюючи на посаді директора.
У позовній заяві вказано, що протягом 2015-2016 років, звіти до контролюючого органу та податкові декларації позивачем подавались пусті, а 07.04.2017 вона звернулась до Бородянського відділення Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із заявою форми №8-ОПП про ліквідацію або реорганізацію платника податків, зазначивши про припинення діяльності самозайнятої особи.
У подальшому, ОСОБА_1 подала до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік та розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою.
07.11.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-132411-56 "У", відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 03.06.2019 становить 14708,70 грн.
01.07.2019 Бородянським районним відділом ДВС ГТУЮ у Київській області на підставі вимоги Головного управління ДФС у Київській області від 07.11.2018 №Ф-132411-56-У винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59435597 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу в сумі 14708,70 грн. та стягнення виконавчого збору у розмірі 1470,87 грн.
13.11.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-132411-56, відповідно до якої заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 становить 14708,70 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо завершення процедури ліквідації платника податків, як самозайнятої особи за заявою від 07.04.2019. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-132411-56.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-132411-56 - залишено без змін.
У травні 2021 року позивач звернулась до податкового органу із заявою про відкликання податкової вимоги від 07.11.2018 за №Ф-132411-56У, як незаконної, у зв'язку з скасуванням в судовому порядку вимоги Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-132411-56.
Листом від 29.06.2021 №25747/6/10-36-13-09 податковий орган повідомив позивачу, що судове рішення про відкликання (скасування) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не скасовує суми нараховань єдиного внеску по суті.
У подальшому позивач звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI адвокат фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI).
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Частинами 1, 2 ст. 13 Закону №5076-VI встановлено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 15 Закону №5076-VI адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського об'єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське об'єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 01.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 7 Закону №2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно п.п.2, 3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз.3 ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI).
Згідно ч.12 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до абз.7 ч.1 ст.5 Закону №2464-VІ, зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.
Аналіз вищевикладених правових положень свідчить, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і, що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
Судом встановлено, що позивач в період з 01.11.2016 по даний час своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник з інвалідністю в Адвокатському об'єднанні "Адвокатська фірма "Бернацький і партнери" на посаді директора.
Ураховуючи те, що позивач, як самозайнята особа (адвокат) поза межами Адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бернацький і партнери" не працював, відповідно доходів від незалежної професійної діяльності не отримував, тому визначена в оскаржуваній вимозі Головного управління ДФС у Київській області сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.03.2019 року у справі № 820/6324/17 (адміністративне провадження №К/9901/51065/18, №К/9901/50934/18).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, беручи до уваги досліджені обставини та письмові докази, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 07.11.2018 за №Ф-132411-56У, отже остання підлягає скасуванню.
При цьому, суд також звертає увагу на наступне.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначається Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449).
За приписами розділу IV Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера “Ю” (вимога до юридичної особи) або “Ф” (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера “У” (узгоджена вимога).
В третій частині літера “У” (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:
платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;
вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Відповідно до пункту 7 розділу VІ Інструкції № 449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:
позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред'явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;
позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред'явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.
Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, орган доходів і зборів подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.
Тобто, наступні вимоги про сплату боргу (недоїмки), сформовані після першої вимоги, повинні містити лише суму зростання боргу, а не суму зростання боргу разом з сумою боргу за попередньою вимогою.
Суд зазначає, що всі вимоги про сплату боргу (недоїмки) мають статус виконавчих документів та можуть бути пред'явлені до примусового виконання. При чому, до оскаржуваної вимоги фіскальний орган не може вносити зміни щодо суми боргу, що може мати наслідком подвійне стягнення з позивача сум боргу за двома вимогами - виконавчими документами.
При цьому, суд зазначає, що жодною нормою Закону № 2464-VI та Інструкції №449 не передбачено подвійне включення однієї і тієї ж суми боргу до різних вимог про сплату боргу (недоїмки).
Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Отже, нормою прямої дії встановлено заборону на притягнення двічі до одного виду юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що одночасне відображення однієї і тієї ж суми боргу (недоїмки) в різних вимогах контролюючого органу, жодна з яких не вважається відкликаною, може призвести до її подвійного стягнення.
Вказані обставини є також підставою для скасування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) складена неправомірно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Водночас, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо напрвлення до Бородянського відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) вимоги про сплату боргу за №Ф-132411-56 У від 07.11.2018 змінивши її номер з Ф-132411-56 та дату з 13.11.2018 задоволенню не підлягають, як безпідставні.
Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 за №Ф-132411-56У.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.