справа № 761/42076/21 головуючий у суді І інстанції Фролова І.В.
провадження № 22-ц/824/5225/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
01 червня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Мороз Н.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова Марина Євгенівна, про скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності,-
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила скасувати рішення про державну реєстрацію права приватної власності та їх обтяжень (із закриттям розділу) прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. 07 жовтня 2021 року за індексним номером 60810757 та припинити право власності ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» на квартиру АДРЕСА_1 .
Одночасно, ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; заборонити ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал», державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 ; заборонити ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_1 , малолітньої дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які постійно проживають в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 ; заборонити ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» вчиняти дії щодо вселення інших осіб до квартири АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про скасування державної реєстрації права власності та припинення власності. Квартира, яка є предметом спору, перебувала в іпотеці на підставі договору іпотеки від 07 лютого 2008 року №76643, як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. 18 листопада 2021 року ОСОБА_1 стало відомо, що спочатку 05 жовтня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова М.Є. зареєструвала право власності на квартиру за відповідачем і лише 07 жовтня 2021 року прийняла рішення про державну реєстрацію прав за відповідачем на квартиру. У позивача є підстави вважати, що до ухвалення рішення у даній справі ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» може відчужити квартиру, здійснити будь-які дії з вказаною квартирою, вселити невідомих осіб та, в тому числі, вчинити дії, пов'язані з незаконним застосуванням насильства та примусовим виселенням позивача та її дітей, які постійно проживають у спірній квартирі. У зв'язку з цим, належним видом забезпечення позову у даному випадку буде накладення арешту на квартиру та заборона вчиняти дії відносно неї.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що їх не було повідомлено про розгляд заяви про забезпечення позову, що позбавило відповідача права на участь в розгляді зазначеної заяви. Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 303/3228/21 та зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог. В порушення вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд не з'ясував сукупності підстав і питання обґрунтованості та доцільності забезпечення позову не аналізував. В оспорюваній ухвалі судом першої інстанції не було досліджено будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідачем вчиняються дії, які можуть призвести до реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд лише обмежився загальними фразами. Відповідач зазначає, що боржник своєчасно заборгованість за кредитним договором не сплачувала, у зв'язку з чим у відповідача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, товариство займається своєю господарською діяльністю в межах закону. Однак, забезпечуючи позов, суд не врахував, що вжиті заходи можуть перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Таким чином, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення, не з'ясував співмірність видів забезпечення позову позовним вимогам, не дослідив чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, належним чином не обґрунтував необхідність вжиття заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та такою, що постановлена судом першої інстанції за повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, при повному дотриманні норм процесуального права. Крім того, позивач вказує на те, що у добровільному порядку не погоджувала з відповідачем ціну набуття права власності на квартиру та не укладала договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, а, отже, право власності на квартиру в добровільному порядку відповідачу не передавала.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що в спірних відносинах існує ризик утруднення та унеможливлення виконання рішення у разі задоволення судом позовних вимог, оскільки спір виник щодо вищезазначеної квартири.
Апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема,накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз'яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що 07 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та АК ІБ «Укрсиббанк» укладено договір №11295088000 про надання споживчого кредиту (а.с.50-53).
07 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та АК ІБ «Укрсиббанк» в забезпечення виконання кредитного договору укладено договір іпотеки №76643, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 54-55).
08 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельтабанк» укладено договорі купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, зокрема, за договором споживчого кредиту № 11295088000 від 07 лютого 2008 року (а.с.56-74).
17 червня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» укладено договір про відступлення прав вимоги, зокрема, за кредитним договором та іпотечним договором, укладеними з позивачем (а.с. 82-83).
07 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки 76643, серія та номер 590.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом позову у даній справі є скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності та їх обтяжень та припинення права власності ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» на квартиру. При цьому, позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити виконання можливого рішення про задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У позивача існує власний інтерес щодо нерухомого майна, який полягає в тому, щоб предмет оспорюваного правочину до вирішення справи по суті перебував у власності відповідача ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал», оскільки від цього залежить можливість повернення його у власність позивача.
Відповідно до вимог ч. 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Отже, у разі задоволення позову про визнання недійсним договору та скасування рішення державного реєстратора у даній справі квартира, яка є предметом оспорюваного правочину, підлягає поверненню у власність ОСОБА_1 .
За таких обставин, є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту квартири та заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які дії щодо квартири може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки подальша зміна власника квартири, унеможливить поновлення реєстрації права власності на неї за позивачем.
Оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 не навела достатніх доводів та не надала доказів, які б вказували на існування реальної небезпеки заподіянню шкоди її правам та інтересам.
У той же час, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 зазначено, що за змістом ст. 149, 158 ЦПК України умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
На даний момент ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» є одноосібним власником та має можливість вільно розпорядитися квартирою, а, відтак, вжиті заходи забезпечення позову в зазначеній частині гарантують повернення квартири у власність позивача у разі, якщо судом буде задоволено позов.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги в частині необґрунтованого вжиття заходів забезпечення позову в частині заборони ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» вчиняти дії щодо виселення позивача та членів її сім'ї та дії щодо вселення інших осіб до квартири АДРЕСА_1 .
Так, забезпечуючи позов у зазначений спосіб, суд першої інстанції не звернув уваги, що позовна заява не містить вимог, які б могли бути забезпечені шляхом заборон на виселення позивача та заборон на вселення сторонніх осіб.
При цьому спосіб, у який сформульовано позовні вимоги, не дає підстави вважати, що рішення суду, в разі задоволення позову буде неможливо виконати чи його виконання буде утрудненим, а, відтак, зазначені заходи забезпечення позову не є співмірними з заявленими вимогами, що є підставою для відмови в задоволенні заяви в цій частині.
На зазначене, суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав до повного задоволення заяви, висновок суду не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на наявних у справі доказах на що обґрунтовано посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі і що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року в частині заборони ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_1 , малолітньої дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які постійно проживають в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 та заборони ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» вчиняти дії щодо вселення інших осіб до квартири АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову в зазначений спосіб відмовити.
В іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 03 червня 2022 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.