02 червня 2022 року м. Київ
Справа №759/13842/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/5121/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва постановлену під головуванням судді Журибеди О.М. 19 листопада 2021 року в м. Києві, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», ОСОБА_1 , треті особи: Відкрите акціонерне товариство «Буський пивоварний завод», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарська Ірина Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова Марія Сергіївна про визнання недійсними договорів, відступлення права вимоги,
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року заяву позивача ОСОБА_2 , подану його представником, про забезпечення позову - задоволено.
В порядку забезпечення позову заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії передбачені договором іпотеки, укладеним між Акціонерним комерційним банком «Інтеграл» та Відкритим акціонерним товариством «Буський пивоварний завод» посвідченим 03 вересня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрованим в реєстрі за № 8222, а саме: продавати від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», до розгляду справи по суті.
Ухвала суду мотивована тим, що доводи, зазначені в заяві про забезпечення позову є обґрунтованими, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а також суд вказав на те, що на час розгляду заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення.
Не погодився із вказаною ухвалою суду відповідач ОСОБА_1 , його представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з неповним з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення цього питання. Вказує на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували намір відповідача здійснити продаж майна, а також відсутні докази вчинення відповідачем підготовчих заходів для реалізації свого права, зокрема намір продажу предмета іпотеки.
Зазначає, що приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. було накладено ряд арештів на предмет іпотеки, які перешкоджають здійснити продаж майна третім особам.
Звертає увагу, що вжиті судом заходи забезпечення позову суперечать вимогам процесуального закону, не узгоджуються із змістом порушеного права, не є співмірними із заявленими позовними вимогами, а у випадку задоволення позову таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, оскільки не матиме зобов'язального характеру.
Вказує, що судом не було надано жодної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням наведених вище критеріїв, а позивачем не було доведено підстав, які є необхідними умовами для вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 заперечує доводи апеляційної скарги, вказує на те, що рішенням Буського районного суду Львівської області від 13 травня 2019 року у справі № 440/1509/18, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року, були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Буський пивоварний завод», третя особа: ОСОБА_2 , ПАТ «Інтеграл-Банк», ТОВ «ФК «Інвент» про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року вказані судові рішення скасовані та відмовлено у задоволені позову. Наведене свідчить саме про те, що ОСОБА_3 має наміри здійснити відчуження майна і може застосувати позасудові способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Заходи забезпечення позову направлені саме на запобігання ситуації при якій в майбутньому виконання рішення суду може бути ускладненим, а тому їх застосування у даній справі вважає обґрунтованим. Твердження відповідача про наявність арештів на це майно вважає безпідставним, так як у зв'язку з скасуванням рішення та відмовою у позові такі заходи були скасовані. Відсутність вимог майнового характеру, на думку сторони позивача, не є перешкодою для застосування заходів забезпечення позову, так як умовою для застосування таких заходів за вимогами немайнового характеру є також дослідження питання чи не призведе їх невжиття до істотного ускладнення ефективного захисту або поновлення прав позивача за захистом яких він звернувся.
На підстави наведеного сторона позивача просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Семенюк С.Я., яка брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній просила про задоволення вимог апеляційної скарги.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Мельникова І.П. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою, просила залишити її без змін.
Інші учасники в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили, а тому керуючись положеннями ст.ст. 371, 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що у вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати недійсним договір № 10 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 03 квітня 2018 року, укладений між ПАТ «Інтеграл-Банк» та ТОВ «ФК «Інвент»;
- визнати недійсним договір відступлення прав вимоги за Договором іпотеки, посвідченим 03 вересня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрованим в реєстрі за № 8222, укладений між ПАТ «Інтеграл-Банк» та ТОВ «ФК «Інвент» 03 квітня 2018 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А., зареєстрований у реєстрі за № 38;
- визнати недійсним договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №002/18- від 19 квітня 2018 року, укладений між ТОВ «ФК «Інвент» та ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір відступлення прав вимоги за Договором іпотеки, посвідченим 03 вересня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрованим в реєстрі за № 8222, укладений між ТОВ «ФК «Інвент» та ОСОБА_1 20 квітня 2018 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С., зареєстрований в реєстрі за № 1341 /а.с.1-23/.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року відкрито провадження у справі /а.с.25/.
У листопаді 2021 року позивач, в особі свого представника - адвоката Мельнікової І.Г., звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив в порядку забезпечення позову заборони ОСОБА_1 вчиняти дії передбачені договором іпотеки, укладеним між АКБ «Інтеграл» та ВАТ «Буський пивоварний завод» посвідченим 03 вересня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрованим в реєстрі за № 8222, а саме: продавати від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та за його заявою було відкрито виконавче провадження, але в подальшому судом касаційної інстанції були скасовані судові рішення і в позові ОСОБА_1 було відмовлено. Умовами іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя на продаж від свого імені предмету іпотеки, але правомірність набуття ОСОБА_1 прав кредитора оспорюється позивачем в межах даного спору, а тому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення заявлених позовних вимог /а.с.26-30/.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року заяву позивача задоволено. Суд вважав доводи, зазначені в заяві про забезпечення позову обґрунтованими, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а також суд вказав на те, що на час розгляду заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення.
Згідно із ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Згідно з ч.10 ст.150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Згідно з роз'ясненнями викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17). Крім цього Велика Палата Верховного Суду вказала на наступне.
За змістом наведених вище приписів, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року (справа №381/4019/18) вказала на те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
З наведених обставин справи вбачається, що предметом позову заявник вказує вимоги немайнового характеру, так як позивач просить визнати недійсними договори відступлення прав вимоги кредитора за кредитним договором та прав іпокодержателя за договором іпотеки. При цьому, як вбачається, позивач є стороною кредитного договору, боржником у зобов'язанні, натомість не є стороною іпотечного договору, сторонами іпотечного договору були ПАТ «Інтеграл-Банк», який відступив свої права іпотекодержателя ТОВ «ФК «Інвент», а згодом ці права були передані ОСОБА_1 та ВАТ «Буський пивоварний завод», який залучений до участі у справі третьою особою.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Запропоновані позивачем заходи забезпечення у вигляді заборони одному з відповідачів - ОСОБА_1 вчиняти дії передбачені договором іпотеки, щодо продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» не є такими, що безпосередньо забезпечать виконання рішення суду про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги у разі їх задоволення. Також вказані заходи не можна віднести до заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів саме позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.
Таким чином, запропонований позивачем захід забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами, він не є таким, що направлений на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення заявлених позовних вимог і на охорону матеріально-правових інтересів саме позивача. Хоча договір іпотеки укладений в порядку забезпечення виконання зобов'язання позивача, проте співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу саме позивача.
Не можуть бути прийняті до уваги суду і посилання позивача на наявність у нього у власності прав на частку у статному капіталі іпотекодавця, оскільки вказане не впливає на визначення прав власника майна, що перебуває в іпотеці.
Колегія суддів не вважає, що такий вид забезпечення позову, як заборона відчужувати нежилі приміщення, є саме тим заходом забезпечення позову, який, у разі задоволення позову, забезпечить ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому слід зазначити, що в межах даного апеляційного розгляду знаходиться виключно питання забезпечення позову, вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги, що не може впливати на результат розгляду справи по суті позову.
Суд першої інстанції не взявши до уваги вищевикладене, помилково вказав на обґрунтованість вимог позивача про забезпечення позову та, що такий спосіб забезпечення позову є співмірним і забезпечить виконання рішення суду в майбутньому.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
А тому з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що, наявні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року - скасувати та постановити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 06 червня 2022 року.